Заморозити тарифи не можна підвищити: де поставити кому

Про це сказав фахівець з ринку праці та трудових відносин Сергій Кондрюк у коментарі телеканалу I-UA.tv.

«Перша ніжка — це ті підприємства, що видобувають чи виробляють енергію. Друга — це держава, що формує та регулює політику енергобезпеки. Третя — це споживачі енергоресурсів і передусім громадяни, сфера послуг і промисловість. Усі ці три ніжки-сторони мають дуже різні егоїстичні інтереси, але й мають зону перетину взаємних сенсів. Схематично це виглядає так: виробники, держава, споживачі», — пояснив він.

За його словами, легальні виробники погоджуються на часткове зниження прибутку для сплати відповідного рівня заробітної плати найманим працівникам і встановлених податків до державної скарбниці.

«У теперішніх умовах, окрім видатків на плановий розвиток, необхідні видатки на зруйноване рашистами», — додав експерт.

Кондрюк зазначив, якби ж головна зацікавленість Уряду була у збалансуванні попиту та пропозиції на енергоресурси в рамках ринкових правил і недопущення монопольних змов, але, ймовірно, держава все ж першочергово прагне отримати максимальні податки.

«Надходження від податків є вкрай важливе і для здійснення поточних державних функцій (освіта, медицина, правопорядок, інфраструктура), і для обороноздатності нашої країни в умовах війни. Безперечно держава зацікавлена в тому, щоб розвивалися ті регіони, де видобувається/генерується енергія, а для цього потрібно наповнювати й місцеві бюджети», — сказав фахівець.

Він виділив найбільш масового споживача-громадянина, інтерес якого зводиться до головного — енергія має бути доступною фізично та фінансово.

«Тобто електроенергія має бути в оселі цілодобово, напруга не повинна скакати й палити холодильники та пральні машини. Газ теж має бути в оселі безперебійно, а його калорійність має дозволяти швидко кип’ятити воду. Поряд з тим вартість газу та електрики має бути такою, щоб не утворювати осередків „енергетичного голоду“. Мова про те, щоб пересічний українець мав можливість сплатити за необхідну кількість електрики чи газу. А це значить, що легальна заробітна плата чи пенсія мають бути відповідної реальної вартості, якої достатньо на всі життєво необхідні товари та послуги, зокрема на газ та електрику», — наголосив Кондрюк.

На чиєму боці держава?

За його словами, влада з початку війни оголосила мораторій на підвищення тарифів для населення, тому що, зокрема, Верховна Рада номінально заморозила мінімальну заробітну плату на два роки й «дозволила» інфляційне знецінення зарплат більш ніж на половину. Саме тому, на його думку, підвищення комунальних платежів у цих умовах було критично ризиковано.

«Це призвело до того, що за постійно знецінювані зарплату та пенсію українці все менше могли оплатити життєво необхідні товари та послуги, і навіть „заморожена“ комуналка стала для більшості українців непідйомною, що призводить до значної заборгованості з її оплати. Житлові субсидії стають не виключенням, а нормою для більшості населення, що знекровлює бюджет. Енергокомпанії криком кричать про недостатність оплати населенням за спожитий газ та електрику», — пояснив експерт.

Він підкреслив, що індикатором планів Уряду щодо комунальних тарифів мав би бути розроблений Кабміном проєкт Держбюджету на наступні три роки, але в ЗМІ почали надходити суперечливі заяви від прем'єр-міністра. На його думку, принципово змінилася риторика Уряду після отримання від США рекомендацій щодо необхідних реформ для продовження співпраці, 95% з яких влада не поспішає навіть обговорювати, а про плани підвищення тарифів уже публічно заговорив.

Чи правильно підвищувати тарифи?

Фахівець відповів, що просте заморожування тарифів призведе до падіння якості надання енергетичних послуг і зупинки їх виробництва та ймовірного зростання техногенних аварій через зношеність технологічного обладнання. Окрім цього, підвищення тарифів викличе масові неплатежі населення.

«Чи врятують житлові субсидії? А звідки мають взятися кошти на тотальне субсидування громадян? І чому власне чесно працюючий українець має як жебрак просити в держави „подачку“ для оплати елементарних конституційно гарантованих потреб? На часі економічне та політичне визнання — і виробництво для бізнесу, і праця для працівника мають бути рентабельними. Таким чином вартість газу та електрики для населення має забезпечувати відновлюваність і прибутковість їх виробництва й водночас заробітна плата українців має забезпечувати відновлення як їх трудового потенціалу, так належний рівень життя сім'ї», — переконаний Кондрюк.

На його думку, держава, яка отримає значне зростання надходжень від податків зі збільшених тарифів і зарплат, має нарешті перестати «займатись блудом» — однією рукою даючи субсидії, а другою — здираючи податки з мізерних зарплат

«Наразі потрібна негайна податкова реформа оплати праці, за якою легальні трудові доходи необхідні для розширеного відтворення потенціалу працівника, зовсім не повинні оподатковуватися (гарантований неоподатковуваний мінімум). Така політика тарифо- та ціноутворення з одночасною відмовою від політики дешевої робочої сили та припинення дискримінації оподаткування трудових доходів зруйнує „вікові“ корупційні піраміди, розв’яже гострі соціально-економічні протиріччя та кардинально збільшить надходження до державного та місцевих бюджетів», — підсумував експерт.