ХVIІ ст. дає відповіді на болючі питання, які затяглися в сьогодення, — історик
XVII століття дає відповіді на багато наших болючих питань, які затяглися в сьогодення, і які ще й досі не розв’язані.
Про це сказав незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко в програмі «Точка зору» з Володимиром Тетеруком на телеканалі i-ua.tv.
«Мені завжди здавалося, що причини для розв'язання треба шукати саме в XVII ст. Оскільки там усе це вже виписано, задокументовано, в архівах є документи. Те, що було таємним, завдяки архівам стало вже давно явним. Тобто можна побачити об'єктивну картину історичного процесу того часу. Чого не можна сказати про наш час, бо багато чого зараз такого лишається, так би мовити, під килимом, а його поки що не видно й не скоро ще стане видно. Але ми бачимо, що зовні багато чого повторюється, тому дослідження XVII ст. — це дуже цікаво саме з погляду, що можна побачити, що ж насправді відбувається й зараз», — пояснив він.
За його словами, треба чітко усвідомити, що Богдан Хмельницький, помираючи в 1657 році, залишив після себе незалежну державу.
«Так, була Переяславська рада, так, він розв'язав з її допомогою якісь тактичні питання, виграв якийсь час. Але ж відомо, що в рік його смерті Військо Запорізьке продовжувало воювати з Річчю Посполитою в той час, як Московське царство з Річчю Посполитою уклало договір і в союзі з нею воювало проти Шведського королівства. А Військо Запорозьке ще при Богдані Хмельницькому в союзі з цим самим Шведським королівством воювало проти Речі Посполитої. Тобто Військо Запорізьке абсолютно не відмовилося від самостійної політики. Богдан Хмельницький розумів цю угоду з Москвою як угоду союзників, а не як якусь підлеглість. Те, що Москва там по-іншому собі бачила, собі щось напридумувала, — це проблема Москви. А Богдан Хмельницький розумів це як союз і поки ті союзники виконували свої союзницькі зобов’язання, а вони полягали в тому, щоб добити Річ Посполиту, вони в односторонньому порядку вийшли з цього, він продовжив свою політику так, як вважав за потрібне, тобто залишив нащадкам незалежну державу зі столицею в Чигирині так, як вона й була з 1648 року», — розказав Коваленко.
