Підняти тарифи на вантажні перевезення означає вплинути на зростання ціни надалі, — Смелянський

Такі зміни прокоментував економіст Юрій Смелянський для телеканалу i-ua.tv.

«Я впевнений у тому, що вони знайдуть якісь аргументи, що це потрібно робити. Дійсно деякі аргументи існують. Наприклад, за цей рік інфляція розвинулася, тариф повинен реагувати на неї. Але є інша сторона цього — об'єми. Питання в тому, наскільки впали об'єми вантажних перевезень. Якщо вони дійсно впали, впали значно, то залізниця просто не отримає той об'єм доходів, які повинна отримати. Але ж у нас дійсно вантажні перевезення впали. Чому? Економіка зупинилася. Але через те, що вони піднімуть тарифи, економіка не прискориться, а навпаки. Тут уже питання до влади, бо Укрзалізниця — це власність держави. Чого бажає державна влада: прискорити економіку чи занурити її ще глибше, щоб уже не оговталася?», — зазначив він.

За його словами, підняти тарифи на вантажі перевезення означає вплинути на зростання ціни надалі, тобто на прискорення інфляції.

«Чим більший тариф, тим більша буде ціна. Це пряма залежність. Чим більша інфляція, тим менший споживчий попит, бо споживчі можливості в нас теж стають усе менше й менше в населення. Тобто ми по суті таким чином пригнічуємо економічну активність. І вона таким чином стає все гіршою й гіршою, економіка все більше й більше сповільнюється, хоча її вже немає, куди стримувати. Ми й так не те що на межі, а вже пройшли ту межу», — підкреслив експерт.

На його думку, свій вплив зробила не лише війна, але й «деякі державні рішення».

«Чим менше виробництва, тим менше податків. Точніше чим більше ціна, тим податків начебто більше в сумі. Наприклад, податок 20% від 700 грн і податок 20% від 1000 грн. Більше буде з 1000 грн, але споживання теж впаде. А коли це масштабно, тобто по всій площі споживчого ринку, то дійсно податків стає менше. Крім того, зростає вартість на все, у тому числі й на те, що купується за гроші бюджетів. Тобто бюджети також, щоб купити ті ж об’єми, що й минулого року, потребують більше грошей. А де ж взяти більше, якщо приходить менше? І це проблема, це конфлікт. У деякому сенсі це також конфлікт економічних, скажемо так, інтересів, коли на першому плані начебто прості варіанти рішення (підняття тарифів, збільшення податків), а на іншому плані питання в тому, чи отримаєте ви бажане», — пояснив економіст.

Смелянський розказав, що в економічній теорії є модель — крива Лаффера, яка характеризує залежність бюджетних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні.

«Він розробив криву в залежності від податкового тиску та бюджетних можливостей, тобто збору податків. І він вираховував оптимальний розмір, який з часом, тобто з розвитком технологій змінюється. Коли він його розраховував, розмір був десь 33%. Потім через деякий час уже можна було сказати про 37% з гаком, бо технологічно розвинулися можливості економіки на виробництві. Відповідно, податковий тиск дозволяв збільшитися трохи. Але це „трохи“ має теж бути оптимальним, логічним. Логіка прийняття економічних рішень й економічна реальність у нашій країні — це різні полюси, які взагалі не перетинаються», — додав він.