москва завжди воювала по-звірячому — історик

Про це заявив незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.

«Київське князівство, яке хоч і було залежним від князів Деміновичів, але його державного статусу ніхто не заперечував. Останнього київського князя за кордоном називали царем. Тобто вони його сприймали абсолютно, як незалежного володаря. Тобто київське князівство проіснувало до 1470 року. На той час галицько-волинської держави вже не було. А після Батиєвої навали суспільно політичний та соціально -економічний процес не зупинявся до вибудови державності в тих чи інших формах. Він вів до пошуку державності У 1578 році виникла республіка Війська Запорозького. Ідея такої республіки вітала у повітрі. Тому створення Війська Запорозького стало наступним кроком після Речі Посполитої. Це удосконалена республіка, де кожна людина мала особисту свободу і ніхто на цю свободу не мав права зазіхати», — каже історик.

Він нагадав, що згодом Військо Запорозьке поширилося на території Вінницької, Київської, Житомирської, Черкаської, Чернігівської та частини Кіровоградської, Полтавської областей та навіть Брянської, яка у складі рф. Потім в ході міжнародного конфлікту у 1638 році Військо- Запорозьке було ліквідовано, а його території окуповані Річчю Посполитою.

«Однак після своєї смерті Богдан Хмельницький залишив Військо Запорозьке незалежним. У межах, які окреслені зеленим на цій мапі. Переяславська рада абсолютно нічого не змінила. Держава вела незалежну зовнішню політику. До речі, після Переяславської ради Богдан Хмельницький почав переговори зі Швецьким королівством і врятував себе від удару в спину втягнувши москву у війну проти Речі Посполитої. А якби Хмельницький вимовився би від суверенітету, то не міг би цього робити. Саме тому, після смерті Хмельницького Військо Запорозьке залишилося незалежною державою. Однак москва намагалася скористатися смертю Богдана Хмельницького, щоб повністю опанувати територію Війська Запорізького. Вони спочатку це робили українськими руками, підбурюючи народ на повстання проти уряду у Чигирині, де був будинок Хмельницького, адже він був звідти родом. Адже московити не хотіли відкритого конфлікту», — зазначає дослідник.

За його словами, на Слобожанщині зібралася опозиція, а наші війська тримали Київ в облозі. Тому війни було не уникнути.

«Якби московський уряд це проковтнув, то втратив би весь свій авторитет. Тож московські війська проривалися до Києва, щоб вивільнити його з облоги. А Київ все ніяк не вдавалося здобути Війську Запорозькому. Тому виник заколот та звернення до московських воєвод з приводу підтримки. Хоча в народі ця ідея не була популярною. Адже москва воювала по-звірячому. Це повне спалення населених пунктів та винищення людей. Люди втомилися від московського терору. Тож у Переяслові зібралася друга Рада, яка підтвердила на гетьманстві Юрія Хмельницькою (сина Богдана Хмельницького), однак знову довелося розпочати війну проти Речі Посполитої», — резюмує історик.

Також він підкреслив, що останнім гетьманом правобережної України був Пилип Орлик.