Прокуратура без хребта: чому скасування рангів і ліквідація академії завдали удару по професії

Реформа — це не демонтаж. Це — вдосконалення. Коли ж реформа стає знищенням інституції, вона перетворюється на підрив системи правосуддя. Саме це відбулось із прокуратурою України у 2019−2021 роках.

прокуратура — не експериментальний майданчик, а хребет держави
прокуратура — не експериментальний майданчик, а хребет держави

Про це під заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.

I. Скасування прокурорських рангів: удар по системності

З приходом Руслана Рябошапки на посаду Генерального прокурора у 2019 році, в рамках «реформи прокуратури» було скасовано прокурорські ранги — вперше в історії сучасної України.

Цей крок подавався як «дебюрократизація» та «усунення совкових пережитків». Але на практиці:

• було зруйновано систему професійної ієрархії;

• повністю знецінено стаж і досвід;

• знищено систему мотивації для молодших прокурорів;

• деморалізовано середню ланку.

II. Чи є прокурорські ранги у світі? — Так. І це світовий стандарт

У країнах ЄС, включаючи Німеччину, Францію, Італію, Польщу:

• є чітка система прокурорських класів або ступенів (аналог рангів);

• їх прив’язано до стажу, успішного проходження підвищення кваліфікації, посадових обов’язків;

• ці ступені мають правовий статус і впливають на заробітну плату, участь у складних розслідуваннях, можливість займати керівні посади.

2. США

• Система «Assistant U.S. Attorney» поділяється на градації залежно від досвіду і кваліфікації.

• Старші федеральні прокурори мають не лише вищу зарплатню, але й пріоритет в розслідуванні складних кейсів.

3. Канада, Австралія

• Існує поділ на «Crown Prosecutor», «Senior Crown Prosecutor», «Principal Crown Prosecutor» — з відповідними рівнями відповідальності, повноважень і винагород.

Висновок: ранги/класи — невід’ємна частина системної побудови прокуратури в усіх правових державах, а не «атавізм радянського типу».

III. Навіщо потрібні ранги в прокуратурі

1. Професійна мотивація: стимул до розвитку, спеціалізації, стабільності.

2. Стабільність системи: уникнення ручного управління через зрозумілу вертикаль.

3. Захист від суб’єктивізму: просування по службі — не за «лояльність», а за результат і досвід.

4. Прозора кар’єра: фахівець бачить шлях зростання, а не вічну ротацію.

5. Збереження професійного ядра: немає відтоку досвідчених кадрів в адвокатуру чи приватний сектор.

IV. Ліквідація Академії прокуратури — стратегічна помилка

У 2020 році за керівництва Ірини Венедіктової було ліквідовано Національну академію прокуратури України. Її замінив «тренінговий центр», фактично без:

• професорсько-викладацького складу;

• системної магістерської і післядипломної підготовки;

• науково-методичних програм;

• інституційної спадковості.

Наслідки:

• падіння рівня підготовки молодих прокурорів — з фахівців у «тренованих подавачів паперів»;

• втрата методології — від науки до практики;

• розрив між досвідом і навчанням — викладачі зі стажем витіснені «фасилітаторами»;

• втрата міжнародного партнерства — Академія була акредитована в Європейських освітніх мережах прокуратури.

V. Що робити? Пропозиції для відновлення професійної системи прокуратури

1. Відновити прокурорські ранги:

• у вигляді професійних класів;

• із чіткими критеріями присвоєння;

• без прив’язки до політики.

2. Створити нову Академію прокуратури:

• з ліцензією МОН;

• зі спеціалізованою магістратурою і PhD;

• із залученням міжнародних партнерів (CEPOL, Європейська мережа прокуратур, U.S. DOJ, Польський інститут прокуратури).

3. Запровадити прозору кар’єрну модель:

• кожен прокурор має бачити шлях розвитку;

• ротації — за заслуги, а не за бажання нового керівництва «почистити».

4. Законодавчо закріпити незалежність професійної підготовки:

• заборонити свавільну ліквідацію навчальних інституцій;

• гарантувати освітні стандарти і стабільність.

Висновок: прокуратура — не експериментальний майданчик, а хребет держави

Скасування рангів і розпуск академії — це не боротьба з «совком». Це удар по професійній пам’яті інституції, по людях, які роками вкладали себе в справу, по авторитету правосуддя в цілому.

Прокуратура не може бути тимчасовою службою «за викликом». Вона має бути школою довіри, армією справедливості і фортецею правового порядку. Це можливо лише за умови повернення:

• поваги до професії,

• відновлення системи рангів,

• якісної освіти і добору.

«Тоді прокуратура знову стане тим, чим була задумана: опорою держави, а не її слабким місцем», — резюмую М. Голомша.