Сергій Дацюк: в Україні панує олігархія

Олігархи є порушенням принципу представництва. Для ілюстрації пропоную подивитися на український парламент. Так чи інакше, там немає безпосереднього громадянського представництва.

Як змусити запрацювати демократію в Україні? Що зробити, аби президент, народні депутати, міністри і мери міст нарешті почали працювати в інтересах народу? Розмову про пряму і представницьку демократію i-ua.tv продовжив з філософом Сергієм Дацюком.

— Чи існує в Україні представницька демократія?

— Вона може існувати тільки у справді демократичних державах. При чому, довести, що країна насправді демократична, не настільки просто, як може здаватися на перший погляд. Слід дотримуватися не лише основних демократичних правил і процедур. Зокрема, це — наявність демократичних органів у влади і їх роз’єднання. Тобто, законодавча влада не залежить від виконавчої, виконавча — від законодавчої, судова — від виконавчої і так далі.

Ще один важливий момент — стримування і противаги. Таких процедур в Україні традиційно немає. Важливою ознакою демократії також є наявність громадського контролю над публічними ресурсами і публічними засобами: ЗМІ, монополіями, інфраструктурами. Його відсутність знищує можливість домінування в країні середнього класу, людей з помірними статками, мотиваціями, моральними критеріям і так далі.

На жаль, у нас цих демократичних процедур не існує. Їх відсутність свідчить про те, що в Україні панує не демократія, а олігархія. Олігархи є порушенням принципу представництва. Для ілюстрації пропоную подивитися на український парламент. Так чи інакше, там немає безпосереднього громадянського представництва. Громадський контроль за партіями під час виборів тим паче відсутній. Окрім того, протягом останніх 5 років знищили парламентську коаліцію. Хоча, її наявність передбачена і Конституцією України, і самим регламентом Верховної Ради. У нас немає коаліції вже декілька років. Тим паче, що олігархічний Кабінет міністрів Гройсмана був обраний з порушенням процедури, а також завдяки корупції. За кампанію зі знищення попереднього уряду заплатили великі гроші. Але це не стало предметом розслідування для правоохоронців. Що ж стосується президента, він також корумпований. Поєднує бізнес і політику, тримає гроші в офшорах, наживається на корупції під час війни, має активи в Росії і так далі. Тому, говорити, що в Україні є демократія, я би не став. В Україні олігархія.

— Існує думка, що представницька демократія в Україні зазнали фіаско. До влади приходять підконтрольні олігархами політики. А можливо, ну її — цю представницьку демократію? Можливо пряма — те, що потрібно Україні?

— Пряма демократія не може бути постійною. Це — тимчасова форма правління. При чому, правління досить специфічного. Мова йде про безпосереднє прийняття важливих рішень, до якого долучена максимальна кількість громадян. Я маю на увазі віче, народні збори, майдани і так далі.

На Майдані можна вирішувати якісь важливі питання. Наприклад: «Чи варто нам підтримувати олігархічні телеканали?», «Чи потрібно підтримувати олігархію при владі?», «Чи слід відправити у відставку всіх, хто належить до олігархів без права подальшого переобрання? «, «Чи варто і надалі підтримувати систему непрозорого фінансування президентів і партій? «. Тобто, на Майдані можна вирішувати чимало питань. Але питання безпосереднього управління на там не вирішують.

— Є таке поняття як документи. Скажімо, президент підписує укази. Розпорядження уряду завізовує прем’єр-міністр. Автографи під законами ставлять президент і голова Верховної Ради. Майдани та інші органи прямої демократії приймають якісь документи? Вони можуть впливати своїми умовними постановами на суспільне життя?

— Перш за все, майдани ухвалюють декларації. Така специфічна форма парламентської демократії як всенародні конституційні збори приймають конституції. Також майданам під силу відправити у відставку уряди, парламенти і президентів. Тобто, вони можуть вплинути на зміну влади. Також майдани здатні ухвалювати рішення по питанням геополітичної орієнтації. Скажімо, на рівні «Ми не йдемо в Росію, а рухаємося в Європу». Тобто, майдани можуть багато чого приймати. Питання полягає лише в тому, що вони не здатні здійснювати оперативне управління. Тобто, ухвалювати судові рішення і приймати більшість законів. Тому, пряма демократія є тимчасовою і має дуже обмежену сферу застосування.

— Тоді, якщо на Вашу думку, представницька демократія не діє, що потрібно зробити, аби вона, на решті, запрацювала? Чи маєте Ви такий рецепт?

— Так, він прости. Піти на вибори і змінити владу. Обрати новим президентом людину, яка зможе відновити демократію. І разом з цим. змінити політичну систему, яка зараз не працю. Якщо ми цього зробити не зможемо, і влада візьметься за фальсифікації і влаштовуватиме провокації, тоді потрібно буде виходити на Майдан. А куди нам ще діватися?

— А раптом при новообраному президентові вся система діятиме по-старому?

— Якщо переоберуть Порошенка, ситуація зайде у глухий кут. У нас виникне розкол в суспільстві, бо закону «Про імпічмент» у нас немає і його ніхто приймати не збирається. До парламентських виборів у нас може виникнути отаманщина. Частина країна з вибором Порошенка не змириться і це — однозначний розкол.

— А якщо президентом стане не Порошенко, а умовний Іваненко, і все залишиться по-старому? Процвітатиме корупція, а суди прийматимуть продажні рішення.

— Тоді потрібно рятуватися на рівні окремих міст і областей. Отаманщина — це реакція на неспроможність центральної влади організувати порядок, який буде влаштовувати всіх громадян. Усе вирішуватиметься через парамілітарні угруповання — і Україна може розколотися на частини. Якщо влада не здатна організувати солідарне управління в центрі, тоді воно спуститься на рівень нижче.

— Але якщо говорити про цивілізований вихід з цієї ситуації?

— Цивілізований вихід з цієї ситуації — це вибори і прихід до влади людини, яка зможе змінити систему.