Анна Кирій: «Законопроєкт № 5655 — це створення нових корупційних схем»

— Що не так із законопроєктом № 5655 про реформу містобудування?

— Сьогодні в сфері містобудування існують дві найбільші проблеми. Перша — узурпація галузі одним найвпливовішим учасником ринку — забудовником. Це стосується всього ланцюжка процесу будівництва — з відведення земельної ділянки до введення об’єкту в експлуатацію. Вся система орієнтована на забудовника. Саме забудовник корумпує чиновників і всіх, хто видає дозволи. І саме йому законопроектом 5655 надаються ще більші права і ще менша відповідальність.

Друга проблема — відсутність у громад достатніх інструментів впливу на прийняття рішень про те, як виглядатимуть їхні міста та засоби контролю за будівництвом. Саме тому ми бачимо на будівельних майданчиках протести, які часто переходять в бойові дії. Бо майже немає запобіжників та можливостей впливу на попередніх стадіях до початку будівельних робіт. Громаду ще більше обмежують в правах новим законопроєктом.

Справжня реформа містобудування мала б ці найбільші проблеми усунути чи хоч якось з ними працювати. Але документ, який прийняв парламент у першому читанні, не тільки не розв'язує ці проблеми, він їх навпаки поглиблює.

— Які головні ризики законопроєкта № 5655?

— Їх дуже багато. Почнемо з корупційних ризиків в Мінрегіоні. Мінрегіон перебирає на себе функції ДАБІ включно з винесенням рішень про притягнення учасників ринку до відповідальності та накладення штрафів. Всіх учасників, окрім забудовників! Центральний орган виконавчої влади, який має забезпечувати формування та реалізацію державної політики у сфері містобудування, планує займатися розглядом скарг та штрафуванням. При чому подавати такі скарги зможуть як раз забудовники на всіх інших учасників ринку. А інші позбавлені права ініціювати нагляд над забудовниками, адже в законопроєкті дуже чітко виписано, хто на кого може скаржитися, а хто ні. Отже, Мінрегіон отримує величезні повноваження.

Це автори законопроєкту називають розділенням нагляду та контролю. Наглядати Мінрегіон буде за всіма, крім забудовників, а от забудовник отримує приватний містобудівний контроль. Тобто всім — державний нагляд на чолі з Мінрегіоном, а забудовнику приватний контроль.

Це — головна «новація» законопроєкту — передача містобудівного контролю приватним структурам. Забудовники зможуть створити такі компанії для контролю самих себе. Очевидно, що цей приватний контроль буде працювати в конфлікті інтересів та захищатиме того, хто платить гроші. Подібні інструменти роблять неможливим притягнення забудовника до будь-якої відповідальності, бо ані громада, ані інші учасники ринку не зможуть написати скаргу до Мінрегіону та ініціювати перевірку будівництва.

Крім того, уповноважена особа з приватного містобудівного контролю для здійснення своєї діяльності повинна мати договір страхування відповідальності на суму від 3 до 5 млн євро. Це ще одна «новація» законопроєкту. Через такі великі суми дрібні забудовники не зможуть створити приватні компанії містобудівного контролю і будуть змушені ходити на поклон до великих забудовників аби укласти обов'язковий договір на містобудівний контроль з їх структурами. Тобто в законопроєкті пропонується схема по контролю ринку обмеженим колом забудовників.

До речі, страхування відповідальності в законопроєкті передбачено лише для уповноважених осіб містобудівного контролю та експертних організацій. Для розробників проєктів — жодного страхування. Зокрема, архітектор або інженер чи компанія, в якій вони працюють, не страхується.

При цьому, саме для розробників проєктної документації, тих, хто не підлягає страхуванню, передбачають значні суми штрафів за формальні порушення. Штрафи, пам'ятаємо, накладатиме Мінрегіон.

Найменший штраф, передбачений законопроєктом для розробників проєктної документації, становить 30 прожиткових мінімумів (74.4 тис. грн). Законопроєкт дає можливість притягнути до відповідальності за формальне порушення (описку, неправильне оформлення тощо), що не становить суспільної небезпеки. Якщо забудовників практично не можна притягнути до відповідальності за цією системою, то архітекторів або інженерів можна практично за будь-що. Адже розпливчасте формулювання «Передача замовнику проєктної документації на будівництво, розробленої з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, інших обов’язкових для виконання нормативних документів» звучить так, що під нього можна підсунути все, що завгодно. Бо існуючих нормативних документів сотні, вони можуть протирічити один одному, їх якість недосконала. Це дає можливість перевіряючому легко знайти підставу для притягнення розробника проєкту до відповідальності, ну або не притягнення. Наявність великих сум штрафів та мінімальних підстав для їх накладення, є корупційним фактором.

Ще один важливий момент — контроль за самочинним будівництвом. Це прописано в законопроєкті, але процедура визнання самочинного об'єкта просто нереальна. Так, її може визнати суд. Але ми бачимо, що на сьогоднішній день суди нічого не визнають, бо нічого не демонтується та не зноситься. Будь-які самочинні будівництва здаються в експлуатацію. Добитися справедливості в суді майже неможливо. Згідно законопроєкту № 5655 можна буде звертатися в приватний містобудівний контроль — той, що на контракті у забудовника, для визнання самочинного будівництва власне самочинним. Але приватний містобудівний контроль не зможе це зробити, бо там закладено запобіжники, такі як: наявність зареєстрованого речового права третьої особи на об'єкті будівництва. А у зв'язку з прийняттям законопроєкту 7091 про захист інвесторів, який насправді про інше, в кожному житловому будинку будуть зареєстровані такі права, ще до початку будівництва.

— А про що тоді цей законопроєкт?

— В ньому вводиться таке поняття, як реєстрація речового права на майбутній об'єкт будівництва. Тобто нічого ще немає, а речове право вже зареєстровано. Хоча об'єкт може не побудуватися та не здатися в експлуатацію взагалі. Тобто, якщо на будь-яке житло будуть зареєстровані ці речові права, містобудівний контроль не зможе визначити такий об'єкт самочинним будівництвом. І таких закладених свідомо запобіжників дуже багато, але всі вони лише для забудовників. Тобто такі речі унеможливлюють визнання об'єкта самочинним будівництвом органом містобудівного контролю. Знову все буде вирішуватися через суд. А як працюють суди, ми знаємо. Тому історія з самочинним будівництвом фєйкова. Просто для того, щоб щось розказувати на прес-конференціях. Красиво загортати некрасиві схеми, закладені в цю «реформу».

— Які ще є мінуси у законопроєкті № 5655?

— Утискаються права громад. Раніше в законі про архітектурну діяльність була закладена принаймні можливість для громади обговорювати проєкти будівництва. Зараз цю можливість викреслили. Залишили тільки участь у громадських слуханнях на вже розроблену містобудівну документацію. Тобто у людей немає прав ініціювати містобудівний нагляд, перевірки, писати скарги, та якось висловлювати свою думку. Не створено ніяких механізмів по залученню громади, які треба було б створити, плюс зменшуються існуючі.

Також треба сказати про суттєві утиски прав архітекторів. Адже вводиться зобов'язання, що кожен договір на розробку проєктної документації має бути авторським договором. У випадку, якщо архітектор відмовляється внести зміни до проєктної документації за бажанням забудовника (це цитата із законопроєкту), то забудовник може забрати ці майнові права інтелектуальної власності та замовити зміни у будь-якого іншого архітектора з ринку. Також забудовнику в такому випадку надається право обирати на авторський погляд будь-якого сертифікованого архітектора, не обов'язково автора проєкта.

Уже багато років склалася практика, що кожен забудовник намагається внести в договір на розробку проєктної документації пункт, коли авторські майнові права переходять до нього. Це вже виставляється, як обов'язкова умова отримання замовлення. Тобто, якщо автор не хоче передавати права, то з ним договір не підпишуть. Але сьогодні архітектор ще може відмовитися від таких умов. Законопроєктом 5655 це хочуть зробити обов'язковим для всіх. Не хочеш вносити зміни за бажанням забудовника — тебе замінять на іншого, маючи авторські права за контрактом. Такі зміни дискримінують доброчесних архітекторів та мотивують тих, хто за гроші намалює все, що захоче забудовник. А має бути навпаки.

Також в законопроєкт засунули мовчазну згоду про погодження об'єктів культурної спадщини. Уповноваженим органам охорони культурної спадщини буде вигідно нічого не робити або брати хабарі за те, що вони нічого не роблять і не нести ніяку відповідальність. При цьому, об'єкт буде вважатися погодженим автоматично за принципом мовчазної згоди. Це може призвести до непоправних наслідків, таких як — знищення пам'яток культурної спадщини.

Будь-яка реформа в Україні має створювати відкриті системи для вільних людей. У нас же створюють закриту систему з обмеженим доступом, де Мінрегіон, який вже і так є бек-офісом крупного забудовного бізнесу, буде комусь давати доступ до ринку, а комусь ні.
Бо ми вже на прикладі побачили, як можна в ручному режимі керувати е-системою, безпідставно закриваючи доступ до реєстрів Національної спілки архітекторів, що вже сталося і про що ми говорили на прес-конференції в інтерфаксі.
Це дуже небезпечний прецедент. Так само можна керувати цією системою для інших рішень? Адже власником її за законодавством є той самий Мінрегіон. Всі важелі впливу стікаються до нього. Це створює величезні корупційні ризики для всієї галузі.

— Тобто це мала бути супер- реформа, яка назавжди подолає корупцію, а виходить навпаки?

— Законопроєкт № 5655 — це створення нових корупційних схем. А з можливістю втручання в е- систему в ручному режимі — наслідки страшно уявити. Це повне руйнування довіри як всередині держави, так і серед наших міжнародних партнерів.

— Все це свідчить про перерозподіл важелів впливу?

— Це виглядає як перерозподіл корупційних потоків.

Додам ще один факт — законопроєкт було рекомендовано парламентським комітетом до другого читання 28 грудня 2021 року, але тексту в публічному доступі досі немає. Тому і журналісти, і все суспільство змушені робити висновки з презентацій Олени Шуляк або з коментарів інших експертів. У Спілки архітекторів цей текст є, бо ми були залучені до засідань комітету. Але ж суспільство не має можливості прочитати законопроєкт та зробити власні висновки! Що ж це за реформа, яку ніде не виставляють на обговорення?

— Тобто можна говорити про мародерство на рівні держави?

— По суті, так. Якщо держава хоче провести реформу в галузі містобудування, то треба представити текст реформи на загальне обговорення та провести суспільну дискусію. Я вже не кажу, що цю дискусію варто було б розпочати перед написанням реформи, а не після. Я думаю, що в кращому випадку документ опублікують за день до голосування чи не опублікують взагалі. А він складається з 261 сторінки.

— Яким мав бути законопроєкт № 5655 ?

— Це мав би бути окремий системний закон, а не клаптикове внесення змін в безліч існуючих. Бо саме так він створений — як купа несистемних змін. Його треба забути, бо він не про реформи.

Вже давно назрів містобудівний кодекс. Його треба першочергово прийняти, щоб узагальнити правила гри. Для того, щоб якісно його написати, треба залучити експертне середовище, створити демократичний прозорий процес. В ньому мають брати участь профільні та професійні інституції. Зокрема, всі саморегулівні організації, Асоціація міст України, Асоціація об'єднаних територіальних громад, представники громадянського суспільства, представники бізнесу, в тому числі забудовного, і не лише крупного, а й середнього та малого. Далі — обов'язкова антикорупційна експертиза НАЗК. Всіх треба зібрати разом, щоб зробити реформу розумною, інклюзивною, збалансованою і такою, що відповідає викликам сьогодення.

— Можливо, в Україні йде системне знищення галузі архітектури?

— Зараз ми бачимо знищення нашої професійної інституції — Національної Спілки архітекторів України, яка є представником громадянського суспільства. Це робиться, щоб не заважали приймати погані закони і нищити міське середовище.

Якщо всі архітектори будуть залежними та підконтрольними забудовникам, вони працюватимуть за будь-яким запитом і просто «за їжу». Схоже, це і є мета замовників такої «реформи». В Україні і так найнижчі в Європі розцінки на роботу архітекторів.

Мінрегіон нічого не робить аби вивести архітектуру України на світовий рівень. А це якраз і є формування політики і їхня робота. Проте нині наше представництво в світі тримається на ентузіазмі декількох людей, в тому числі зі Спілки архітекторів.

На Венеційському архітектурному бієналі Україна не представлена, Премію в галузі архітектури відмінили, архітектурні конкурси не проводять і не сприяють їх проведенню, Спілку архітекторів намагаються знищити, а другою рукою вводять в законодавство типові проєкти…

Які можна зробити висновки? Державі просто не потрібна ця галузь. Влада не бачить архітектуру, як сферу. Тільки квадратні метри: дешево, без смаку і поваги до людини. Аби просто швидко побудувати, а якість побудованого та якість середовища нікого не цікавить.

Проте я все одно вірю, що ми можемо це змінити, ми просто повинні.

Так, архітекторам зараз важко, багато з них, на фронті, багато волонтерять, багато хто просто без роботи, бо війна. А тут ще й другий фронт — внутрішню війну нам влада оголосила. Навіщо? Це жахлива ситуація.

Ми просто змушені виносити ці теми в публічну площину для того, щоб суспільство дізналося, підтримало, а нардепи замислилися і відмовилися голосувати за законопроєкт № 5655.

Хороша реформа — це побудова відкритої системи, яка мотивує кращих та доброчесних, а не створює нові корупційні схеми.