російське громадянство на окупованих територіях: необхідність чи зрада?

Нині рашисти чинять на них страшенний тиск, буквально позбавляючи можливостей для виживання. Вимога одна — прийняти росгромадянство. Як тут бути, коли виїхати в Україну немає можливості, а засоби для існування фактично закінчились? Взяти з пазурів ворога їхній паспорт і отримати можливості для існування чи?..

Про можливі дії наших співвітчизників за таких обставин, а також про те яким має бути місце людини в державі говоримо з Суддею Конституційного Суду у відставці Віктором Шишкіним.

Чи є отримання громадянства рф на окупованих територіях зрадою — відповів суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін

«Людей, які пішли на контакт з ворогом під час недовгої окупації Київщини, Чернігівщини, Миколаївщини, Харківщини, можна розглядати як колаборантів. А що робити з Запорізькою областю, де окуповано 80% території? Адже там люди перебувають в окупації понад 2 роки. Московити за тиждень захопили майже всю територію Запорізької області. Перед цими людьми стоїть дилема, як жити далі? Якщо порівнювати окупацію України з режимом Гітлера, то німці тоді не вимагали, щоб українців отримували німецьке громадянство, а рашисти натомість створюють нестерпні умови українцям, вимагаючи прийняти росгромадянство. На жаль, це питання зараз не обговорюється через телемарафон. Так, було прийнято закон про колаборантів. Однак там притягають до відповідальності за дії на користь ворога. А якщо таких дій не було і людина намагалася вижити, то як тут бути? В першу чергу треба говорити, що таке колаборація. У філологічному розумінні це співробітництво, яке не завжди мало негативний характер. Однак колаборація — це перехід на постійну службу ворогові. Служиш у ворожих підрозділах або працюєш на заводах, які виготовлюють зброю чи займаєшся риттям окопів, чи фортифікаційних споруд. Адже добровільно пішов на службу ворогові», — каже В. Шишкін.

На його думку, всіх колаборантів, які розстрілювали населення та наводили ракети, треба карати. Однак їм замало буде довічний вирок.

«Всі, хто продовжив працювати в органах місцевої влади при рашистах, це одне, а ті, хто працював в комунальній галузі, вже інше. Однак, зграя, яка сьогодні при владі, не знає ці моменти. Для цього є книга Цивільний колабораціонізм. Зокрема, згідно з виданням, колаборантами є і ті, хто розкрадає гуманітарку та в тилу та наживається на фронті. Однак на окупованих територіях є люди, які не хочуть служити окупантам. Однак вони повинні вижити та зберегти свою родину. Тому вони не є колаборантами. Адже вони вчиняють певні дії в умовах крайньої потреби, що підпадає під 38 статтю КК. Тобто це вимушена цивільна колаборація. Адже людям на окупованих територіях треба виживати», — резюмує В. Шишкін.