Переяславська Рада: про московитську брехню українського походження

Так само сталося й з міфом про «добровільне возз'єднання братніх народів», якого в XVII сторіччі не існувало, як і не було ніякого «возз'єднання». А от вже за сто років потому з'являється раптом цей міф і з'являється насамперед в Україні, а вже звідси через авторитетних українців він «прищеплюється» до московитської історії. Чому так сталося, які обставини змусили українців стати ініціаторами згубних для себе міфів, які власне дали ідеологічні підстави імперії у XVIII столітті остаточно розправитися з нашою державністю? Про це і не тільки говоритимемо з незалежним дослідником історії України Сергієм Коваленком.

У цій програмі незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко розвіяв міфи про Переяславську Раду.

«Міф про братні народи — це вже другий міф про Переяславську Раду, СРСРівського походження». — каже він. — «А перед цим був імперський міф про Переяславську Раду. Там не говорилося про братні народи, а згадувалося про те, що саме Богдан Хмельницький привів Україну під скіпетр Романових. Що ж стосується дійсності, то вона дуже сильно різниться з цими міфами. Варто зазначити, що сама Рада не мала такого історично-епохального значення, як це подавала пропаганда. Так, Переяславська Рада — не рядовий епізод, який не варто згадувати. Він відіграв свою роль, але не таку, як це представлено в міфах. Зокрема в 1648 році і на початку 1649 року відбулася українська буржуазна революція та відновлення Війська Запорозького. Були заведені інші порядки, скасовано кріпосне право, проголошено багато свобод, вигнано католицьку церкву з території України. Також були блискучі перемоги на полях битв. Це був тріумф, який спричинив вибух народної енергії на створення нового життя. В Україні відбувся демографічний вибух, а вся країна буквально перетворилася на будівельний майданчик.», — каже С. Коваленко.

На його думку Військо Запорізьке пішло на угоду з московським царством, через безперервну війну з Річчю Посполитою.

«Це була війна на виснаження. Зараз ми також говоримо про війну на виснаження. Там ситуація була не на користь Війська Запорізького. У Речі Посполитій жило 7 млн людей, а у Війську Запорозькому було 2 млн. Без союзників вистояти Військо Запорозьке не могло. Ефективним та надійним союзником було Кримське царство. Але в нього було своє бачення миру, бо Річ Посполита платила данину. Бахчисарай змусив її робити це дисципліновано. Коли виникали перебої з оплатою, Кримське царство починало з Річчю Посполитою військові дії. Бахчисарай вирішив скористатися Військом Запорозьким, щоб підвищити поріг гарантії стосовно виплати цієї данини», — каже С. Коваленко.

Він нагадав, що критики Богдана Хмельницького за Переяславську Раду забувають, що московити могли йому нанести удар в спину через договір між Річчю Посполитою та московським царством. Тобто москва повинна була допомагати Річі Посполитій у війні з Кримським царством. Відтак угода з москвою виглядала цілком раціональною дипломатичною дією.

«Було 2 млн Війська Запорізького проти 7 млн Річі Посполитої. А тут ще виникло додатково 5 млн за спиною. Тобто 12 млн проти 2 млн. Не було ніяких шансів. Якби москва приєдналася до війни проти Війська Запорозького, то нам би не зміг допомогти Бахчисарай. Було б 12 млн проти 3 млн. Тому Богдан Хмельницький воював в політиці та полі бою з калькулятором. Він все вираховував та все знав. До речі, він витратив 5 років, щоб втягнути москву проти Речі Посполитою, бо це була єдина гарантія, що вони не вдарять у спину», — резюмує історик.