Афера віку чи фінансова комбінація, або як продавали ядерне паливо за бізцінь

На протязі 20 років (1993 — 2013), уран, як ядерне паливо (який можна використовувати і для виготовлення ядерної зброї), за безцінь поставлявся Росією до США, згідно відомих домовленостей, «Щодо використання високозбагаченого урану (ВЗУ), здобутого із ядерної зброї». Як з’ясувалося, поставлялося практично даром!

Сьогодні вранці, 26 квітня, переглядаючи світові новини, прочитав у статті «Трамп задумал крупную ядерную сделку с Путиным: о чем речь», про те, що Президент США закликав Росію та Китай відмовитись від ядерної зброї та укласти новий договір. Зі слів Дональда, США у майбутньому бажають залишитися без ядерного озброєння. Втім, деякі експерти по контролю за ядерним озброєнням рахують, що зусилля американського лідера можуть мати непередбачені наслідки. Цікаво, що така ж заява пролунала вчора після зустрічі Путіна та Кім Чен Ина. Але, як було сказано далі, «деталі не розголошуються!».

Разом з тим, хотів би все ж таки провести невеличкий аналіз та аналогію. Як кажуть, нічого особистого, тільки факти.

Так от, у мене є приклад проведення, свого часу, так званої афери віку, і вона теж стосувалася ядерного озброєння.

Думаю, що читач зі мною погодиться у тому, що Трамп невідомо який фахівець щодо ядерного озброєння. Невідомо! Але, у тому, що він непоганий, а якщо справді, то успішний бізнесмен — це правда! Наскільки я знаю закони бізнесу, головне — це прибуток! Так от, хочу навести приклад, цікавої фінансової комбінації, на розсуд читачеві, бо історія має такі ознаки — вона може повторюватися!

Так от, як стало відомо мені з архівних матеріалів, (що підтвердив експерт в галузі радіаційній, екологічній і промисловій безпеки, кадровий офіцер 12 Головного управління Міністерства оборони РФ, член Експертної ради при Уповноваженому з прав людини у РФ Максим Шінгпркін), на протязі 20 років (1993 — 2013), уран, як ядерне паливо (який можна використовувати і для виготовлення ядерної зброї), за безцінь поставлявся Росією до США, згідно відомих домовленостей, «Щодо використання високозбагаченого урану (ВЗУ), здобутого із ядерної зброї».

Укладання цієї угоди робилось на благовидній підставі, зменшення ядерної загрози (але достатньо процедури двостороннього контролю за ВЗУ), а справді — Росії просто дуже потрібні були гроші! Можливо, як і сьогодні.

Згідно свідчень експертів, ядерна зброя Росії складається з уранових і плутонієвих зарядів. Треба сказати, що плутоній — це елемент, що відсутній у природі, а виникає він у відробленому ядерному паливі (ВЯП). Щорічно на світових АЕС нароблюється понад 100 тон плутонію, але його ще треба виділити з ВЯП, що є дуже дорого, більш того, така переробка завдає великих збитків навколишньому середовищу і здоров’ю людей. До речі, у США така переробка заборонена законом. А у Росії, починаючи з 1949 року, на ПО «Маяк», що під Челябінськом, працює плутонієве виокремлюючи виробництво. На сьогодні «Маяк» виділяє плутоній із ВЯП реакторів підводних човнів та енергетичних реакторів АЕС ВВР — 440. В результаті отримується дуже дорогий, високорадиаційний, токсичний елемент, з якого роблять ядерну зброю. Втім, як відомо, робити її дуже складно та і організація зберігання потребує великих затрат.

В порівнянні з плутонієм, уран можна назвати чистим натуральним продуктом. Як відомо, природній уран складається із трьох ізотопів: уран — 235, який потрібен для боєзарядів і реакторів. Він складає 0, 711%. Біля 0, 006% належить зовсім непотрібному урану — 234. А трішки більше 99% складає уран — 238, який малокорисний для ядерної реакції.

Для виготовлення ядерної зброї потрібен тільки уран, з утриманням 235 ізотопу не нижче 90%, тобто високозбагачений. Щоб отримати 1 тону ВЗУ треба виділити 150 тон природнього урану із 20 тисяч тон уранової руди. Але, отримати можна тільки шляхом багаторазового збагачення природного урану шляхом пропускаючи його через спеціальні центрифуги, достатньо довгий час, щоб добитися необхідної концентрації 235 ізотопу у 150 разів. Така діяльність пов’язана з величезними фінансовими витратами.

Так от, свого часу, в СРСР був вироблений у великій кількості високотехнологічний продукт з величезними запасами енергії на одиницю ваги, що був годний для практично вічного зберігання і необхідний для подальшого цивілізованого використання в енергетиці.

За даними доктора технічних наук, розробника радянської ядерної зброї Івана Нікітчука, уран — 235, що використовується при виготовленні ядерної зброї — дійсно унікальний матеріал, який концентрує енергію. Його 1 тонна виділяє стільки ж енергії, як і 100 тисяч тон нафти. А якщо порівняти по нафтовому еквіваленту, то 500 тон коштують 8 трильйонів доларів США, у порівнянні ціни на золото, то 500 тон золота буде коштувати 510 мільярдів доларів США. Всі ці підрахунки є умовними, але, що дійсно безумовно, так це то, що 500 тон урану, який використовується для озброєння, достатньо на 30 років усім АЕС і Росії, і членам СНД. А для більшої ясності треба сказати, що такої кількості стратегічного ядерного матеріалу Росія ніколи не зможе відтворити — нема ні серцю, ні грошей.

Таким чином, в результаті ядерного роззброєння нікчемний плутоній, що використовується для ядерних зарядів, залишився в Росії, а 500 тон ВЗУ були продані дуже дешево США!

Наведу такий приклад. Так, за останні 60 — 65 років у світі було вироблено усього біля 2000 тон урану, що використовується для виготовлення ядерних зарядів. У колишньому СРСР — 1000 тон, у США — 590 тон. За даними США, на виробництво цих 590 тон вони затратили 4 трильйона доларів, а Росія віддала майже стільки (500 тон) за 12 мільярдів доларів?!

Так виглядає можливо найвеличезна афера віку. Порівняти її можна тільки з покупкою острову Манхеттен голландськими переселенцями у індійців за набір дзеркал і ножів.

Якщо порахувати, то виходить, що Росія десятки років забезпечує субсідировання виробництва електроенергії у США з ядерного палива. Кожна американська АЕС працює на російському урановому паливі.

За підрахунками, за електроенергію, що отримують американці від одного кг урану, купленого за 780 доларів, вони виручають 20 тисяч доларів. А якщо відняти затрати на АЕС та їх обслуговування, то залишається 5 тисяч доларів. А це семикратна вигода!

Але, як відомо, Росія не отримала і обіцяних 12 мільярдів доларів, бо 20% залишилось ще американським посередникам. За даними неперевірених джерел, дехто у «Раші» отримав декілька млрд. відкату.

Ще цікавий момент, який напряму стосується українців!

Усі ядерні матеріали радянського походження, що залишалися в Україні після розпаду СРСР, згідно Будапештському меморандуму (який, як з’ясувалося у наші часи, є просто папірцем, причому нічого не вартий!), були повернуті в Росію. От і думаємо чи це афера, чи фінансова комбінація? А сировину то брали з України, з Дніпровської області! Хлопці, а заплатити Україні треба!

(далі буде)