Операція"Айві беллс" та викриття «щура» (Продовження)Частина 1

Частина 1. Хто Ви, містер Пелтон?

Враховуючи не аби який інтерес читача до операції «Айві беллс» та до інформації, щодо порушення демократичних принципів та впливу на ЗМІ директора ЦРУ та президента США задля збереження в таємниці проведення цієї інформації,

я вирішив ознайомити читача з деякою архівною інформацією відносно Рональда У. Пелтона. — головного джерела інформації, або, як казали американці, «золотої жили» щодо отримання інформації, про що я написав у матеріалах «Щодо проведення розвідувальної операції „Айві беллс“» та «Щодо викриття „щурів“ у розвідувальних органах ВМС США».

І так, хто ж Ви, містер Пелтон?

Зрадник, колишній фахівець Агентства національної безпеки (АНБ), який проробив у цій організації 14 років та продав радянській розвідці виключно глобальну інформацію щодо діяльності цієї головної американської служби електронного шпигунства.

А ось його незвичайна біографія.

Після закінчення навчання у Індіанському університеті у 1960 році, Пелтон був спрямований до ВПС США та був направлений у Пакистан, де проходив службу у підрозділі Розвідки зв’язку, яка займалася прослуховуванням радянських каналів зв’язку.

Ще за часів навчання в університеті, він закінчив курси руської мови і непогано її знав.

Після звільнення з ВПС у 1965 році, він був прийнятий на роботу до АНБ.

Згідно архівних даних, первинним сигналом, який було отримано співробітниками ФБР і який свідчить щодо бажання Пелтона встановити контакт з радянською розвідкою, був телефонний дзвоник до посольства СРСР. Це відбулося 14 січня 1980 року, коли, завдяки апаратурі підслуховування, був зафіксований цей дзвоник у радянське посольство.

Той, хто дзвонив, повідомив, що «…я із федерального уряду США…» і хоче зустрітися. Його запросили на розмову, але він заявив, що прийде наступного вечора, коли буде темно. 15 січня він передзвонив ще раз і попередив, що прийде за декілька хвилин.

Згідно показів тодішнього директора ФБР Уільяма Уебстера: «…ми бачили його зі спини, коли він заходив, але, нажаль не побачили, коли він вийшов…».

Оперативна перевірка на протязі деякого часу нічого не дала і довідка щодо перехопленого телефонного дзвінка, разом з плівкою цієї розмови, була направлена до архіву.

Втім, ця історія отримала своє продовження у серпні 1985 року, коли до США «перебіг» співробітник KGB Віталій Юрченко, від якого співробітникам американських спецслужб вдалось отримати деяку інформацію.

Так, Юрченко повідомив, що у 1980 році він зустрічався з колишнім аналітиком АНБ та надав його словесний портрет. Здійснюючи перевірку цієї інформації, вийшли на Пелтона.

Тоді з архіву були підняті довідка і касета з записом телефонної розмови, який за спеціальною експертизою, ідентифікували як голос Рональда.

15 жовтня 1985 року, ФБР отримало дозвіл Суду по надзору за діяльністю зовнішньої розвідки на розробку Пелтона.

Співробітниками ФБР були вмонтовані підслуховуючи пристрої у його робочий телефон та у телефон його подруги, що проживала у Джорджтауні, а також у квартирі і машині Рональда.

Однак, ніякої оперативно значимої інформації отримано не було. ФБР на той час мало тільки плівку з голосом Пелтона і спогади радянського перебіжчика.

(далі буде)