Сергій Медвідь: влада має говорити не про заборону реалізації молока, а про створення умов для покращення його якості, ось тоді це буде по державному

З 1 січня 2018 року в Україні вступила у силу заборона на продаж домашнього молока. А вже з 2019 року переробні підприємства зможуть купувати цей продукт виключно у спеціалізованих фермерських господарств. Такою є одна з умов договору про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Мова йде про положення про санітарно-гігієнічні вимоги до молочної сировини, які є частиною цієї угоди. Які наслідки матиме запровадження табу на закупівлю домашнього молока для українського села, i-ua.tvрозповів кандидат сільськогосподарських наук Сергій Медвідь.

— На Вашу думку, чи можна назвати запровадження заборони на продаж домашнього молока злочином проти селянства?

— Безумовно так. Влада намагається добити село. Люди, які там мешкають, живуть за рахунок корів, бо вони продають молоко та вироблені з нього продукти. Після запровадження цього закону, селянам просто доведеться вирізати поголів’я. Крім того, кількість корів в Україні істотно зменшилася. Якщо у радянські часи їх було близько 25 мільйонів, то на сьогоднішній день ця цифра скоротилася до 5 мільйонів і до того ж, значна частина цих корів, знаходиться у приватному секторі.

— Яким чином така заборона може вплинути на діяльність промисловості?

— Варто зазначити, що в Україні фермерських господарств, які займаються виробництвом молока, недостатньо. Левову частку цього продукту постачають наші селяни. До них приїздять спеціальні машини, які збирають молоко, а потім відвозять його на заводи. Зрештою, ці підприємства існують завдяки молоку з села. Після запровадження заборони стане актуальним питання про забезпечення молоко- і сир заводів. Просто вони зіткнуться з проблемою браку сировини і не виключно, що у майбутньому, деяким і з них, доведеться закритися. А це, у свою чергу, спричинить безробіття. Крім того, на території України працюють заводи з виробництва апаратури для приватного тваринництва. Вони також постраждають від нововведень держави, бо впаде попит на їх продукцію. Саме тому, забороняти продаж молока з села можуть тільки безграмотні люди і вороги України.

— Чи може заборона на продаж молока в селян призвести до посилення латифундій (землеволодінь, які займають велику площу)?

— Все до цього і йде. Люди, які мають свої паї і тварин, після заборони заріжуть корів, бо їх просто буде невигідно тримати. Потім вони покладуть зуби на полицю і скажуть: «Нехай цю землю забирає хто хоче, а нам з нею робити більше нічого». Отже, влада запроваджує різноплановий підхідспрямований на те, щоб селяни відмовилися від своєї землі і вирішили її продати. Крім того, люди які виріжуть корів навряд чи вирішать у майбутньому тримати інших. Таким чином, ми втратимо цілий пласт населення, який хотів обробляти землю і працювати з тваринництвом.

Так, звичайно питання до якості молока яке продає приватний сектор є. Але ж перед тим як прийняти будь яке рішення, влада має говорити не про заборону реалізації молока, а про створення умов для покращення його якості. На рівні громад мають бути створенні кооперативи по виробництву молока в приватному секторі. Створені пункти приймання молока з лабораторіями, холодильниками та відповідними умовами для первинної переробки молока. Ось тоді це буде по державному.

Але влада, прикриваючись вимогами ЄС, цілеспрямовано заганяє селян у глухий кут, перетворюючи їх у жебраків та і не тільки їх. Тому питання «заборони продажі молока», має турбувати усе українське суспільство, адже так «сегментами» знищуються і інші галузі, а в цілому і Україну.