Відкрите колаборанство або «сарай з граблями» недолугої влади (щодо не розірвання угод з російської федерацією)
Так сталося що мої компанії виявилися «сараєм з граблями» не тільки для недолугих українських можновладців, наприклад — «СБУ з драбиною» (ТМ)
В обідню годину 24 квітня минулого року до офісу Адаманту, на «полусогнутих», прибіг цілий підполковник міліції і захекавшись пробурчав: «до термінового виконання. З самої прокуратури вимагають!». Яке ж здивування і огиду викликав той лист що він приніс, де за запитом головного прокурора ху#ла ми повинні були надати персональні дані патріотично налаштованих громадян України яки ймовірно налякали його своїм електронним посланням з портретом Степана Андрійовича Бандери))) Хоча стоїть відмітити, що навіть виконавець, що друкував цей лист, робив це з огидою, тому слово «російської» надрукував з маленької літери :)
Розлютившись таким ганебним підходом ми почали власне з’ясування цього непристойного явищ, тому покроково приведу всі наші дії та звернення.
Ось посилання на всю хронологію наших дій — http://www.nau.inet.ua/dokumentacya-t/209-perepiska-po-zapitu-agresora-rf.html
15.05.2015 року Міністру внутрішніх справ було направлено звернення «Щодо надання правової допомоги державі-агресору» в якому було порушено питання вимоги Дарницьким районним управлінням ГУ МВС України в місті Києві у ТОВ «АДАМАНТ» відомостей відносно даного суб’єкта господарювання, а також інформації відносно користувачів електронних поштових скриньок, з метою надання міжнародної правової допомоги по запиту Генеральної прокуратури російської федерації у кримінальній справі № 13 987.
Як зазначалося у зверненні, витребування у ТОВ «АДАМАНТ» запитуваних документів здійснювалося Дарницьким районним управлінням ГУ МВС України з ігноруванням вимог ст. ст. 162, 163, 562 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) та норми ч. 4 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації».
Відповідно до ст. 543 КПК порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави про допомогу під час кримінального провадження і порядок виконання такого запиту визначаютьсяцим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.
Зважаючи на те, що Президентом України, в порушення статі 106 П. 20 Конституції України у зв’язку з воєнною агресією російської федерації не був введений воєнний стан, тому запитувані документи та інформація в подальшому можуть стати підставою для пред’явлення правоохоронними органами російської федерації обвинувачень до правомірно господарюючого, відповідно до положень українського законодавства, оператора телекомунікацій — резидента України, було поінформовано його про те, що направлено відповідні звернення до Комітетів Верховної Ради України.
У цих зверненнях до ВРУ констатувалося, що Постановами Верховної Ради України від
Парламентською асамблеєю Ради Європи було неодноразово ухвалено резолюції про визнання наявності військ російської федерації в Україні, що здійснюють пряме військове втручання в конфлікт на Сході нашої держави.
Прийнята резолюція Парламентської асамблеї ОБСЕ засвідчила міжнародне визнання порушень російської федерації норм міжнародного права і відповідальності агресора за важку економічну ситуацію в Україні.
В той же час, незважаючи на війну, офіційну позицію російського правоохоронного органу відносно анексії Криму, інформаційний тиск агресора, та протиправне ув’язнення українських громадян, Генеральна прокуратура України (далі — ГПУ) продовжує сумлінно надавати правову допомогу Генеральній прокуратурі російської федерації, мотивуючи свої дії Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року та Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року.
Зокрема на виконання запиту Генеральної прокуратури російської федерації у кримінальній справі № 13 987, за дорученням прокуратури Дарницького району м. Києва, до вітчизняного оператора телекомунікацій ТОВ «АДАМАНТ»
Вочевидь, маючи на меті оперативне надання правової допомоги органам прокуратури країни-агресора, витребування у ТОВ «АДАМАНТ» запитуваної інформації здійснювалося українськими правоохоронцями з ігноруванням встановлених ст. ст. 162, 163, 562 Кримінального процесуального кодексу України особливостей, а також без урахування застережень ч. 4 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», відповідно до яких оператори телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.
Зважаючи на те, що Президентом України, в порушення статі 106 П. 20 Конституції України у зв’язку з воєнною агресією російської федерації не був введений воєнний стан, тому запитувані документи та інформація в подальшому можуть стати підставою для пред’явлення правоохоронними органами російської федерації обвинувачень до правомірно господарюючого, відповідно до положень українського законодавства, суб’єкта господарювання — резидента України, Комісією з питань науки та ІТ було направлено відповідні звернення до Комітетів Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України, ГПУ, Міністерства внутрішніх справ України.
У відповідь Комітетом Верховної Ради України у закордонних справах було повідомлено, що серед чинних двосторонніх угод, укладених між Україною і російською федерацією відсутня Конвенція про правову допомогу у відносинах з російською федерацією.
Міністерством закордонних справ України навпаки було повідомлено, що правовідносини між органами юстиції України і російської федерації здійснюють на основі Конвенції СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до неї від 29 березня 1997 року. Також повідомлено про дію Угоди про співробітництво між ГПУ та Генеральною прокуратурою російської федерації, укладеної в м. Москва
Міністерством юстиції України у своїй відповіді надало роз’яснення щодо важливості та необхідності дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року у відносинах з Росією, та звернуло увагу на можливість відхилення прохання про надання правової допомоги, якщо надання такої допомоги може завдати шкоду суверенітету або безпеці.
Дарницьке РУ ГУМВС України в м. Києві свої дії з підготовки та направлення запиту від
ГПУ також письмово підтвердила чинність між Україною та державою-агресором договорів про надання міжнародної правової допомоги та необхідність їх сумлінного дотримання Україною. Особливо вражає викладена у відповіді ГПУ наступна позиція: «Приєднавшись до вищезазначених міжнародних договорів Україна взяла на себе зобов’язання надавати іншим договірним сторонам якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію судових властей запитуючої сторони».
Тож, вищевикладене свідчить, що попри офіційні заклики Верховної Ради України про визнання міжнародним співтовариством факту російської агресії проти України, правоохоронні органи України продовжують співпрацювати з державою-агресором та фактично потурають намірам «путінського» тиску, оскільки:
- сумлінно виконують запити правоохоронних органів російської федерації про надання міжнародної правової допомоги, без врахування вимог КПК та законодавства про телекомунікації, існуючої політичної ситуації та всебічного тиску агресора;
- правова допомога правоохоронним органам російської федерації надається за відсутності укладеного міжнародного договору.
Варто зазначити, що сьогодні кримінальному переслідуванню підлягають всі, хто засуджує злочинну політику путінського режиму, тож викликає подив офіційна позиція ГПУ відносно беззастережного збирання відомостей для Генеральної прокуратури Російської Федерації відносно українських громадян, підприємств, з метою їх подальшого кримінального переслідування в Росії.
Виникає питання відносно того, чому ГПУ, незважаючи на офіційну позицію Генеральної прокуратури Російської Федерації відносно анексованого Криму, протиправне ув’язнення українських громадян, підтвердження колишнім Генеральним прокурором України В. Яремою зростання випадків порушення прав громадян України з боку російських державних органів http://www.rosbalt.ru/ukraina/2014/11/04/1 334 110.html
наполягає на неухильному виконанні запитів компетентного органу агресора та не вбачає порушень вимог кримінального процесуального законодавства при витребуванні у оператора телекомунікацій без ухвали слідчого судді інформації, віднесеної до охоронюваної законом таємниці?
Варто зазначити, що в ЗМІ неодноразово з’являлися публікації відносно:
арешту вантажу Побузького феронікелевого комбінату в одеському порту за позовом громадянина Росії до суду так званої «ДНР», чому передувала робота слідчої групи Кіровоградської обласної прокуратури;
винесення посадовою особою ГПУ постанови про повернення вилучених МВС коштів, матеріальних цінностей та документів, що підлягали направленню для підтримки бойовиків так званої ДНР
http://vlada.io/uk/shema-kak-genprokuratura-pomogaet-bliznyuku-vernut-dengi-2/.
Зазначене зумовлює зростання недовіри до правоохоронних органів України, які сумлінно надаючи допомогу органам юстиції російської федерації, потурають путінському тиску та фактично сприяють кримінальному переслідуванню агресора в Україні.
Викликає подив, що попри спричинені російською федерацією війну, численні жертви, постійно існуючу загрозу суверенітету і територіальній цілісності держави, порушення російською федерацією низки міжнародних угод, ГПУ та Міністерство юстиції України одностайно дотримуються позиції відносно необхідності подальшого неухильного виконання укладених з агресором договорів про правову допомогу.
Враховуючи відповіді низки депутатів, зокрема з питань намірів вирішення питання, відносно здійснення правоохоронними органами України беззастережного надання правової допомоги державі-агресору. Було направлено додаткові листи, в яких зазначалося, що сьогодні росія за найактивнішої участі військових формувань Збройних сил та шляхом озброєння та всебічної підтримки терористів та сепаратистів, здійснює проти України збройну агресію та підривну діяльність, що підпадає під ознаки агресії згідно «Визначення агресії», затвердженого Резолюцією 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї ООН від
Веденням в Україні широкомасштабної «гібридної» війни, росія в односторонньому порядку порушила норми і принципи міжнародного права, положення Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між України та російською федерацією 1997 року та Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від
Згідно Постанови від
Вважаємо, що в зазначених умовах будь-яке співробітництво з агресором в сфері надання правової допомоги стає неможливим, оскільки абсолютно не відповідає об’єктивним обставинам та є зрадою національних інтересів України.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про міжнародні договори України», у разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його сторонами, якщо виконання договору може зашкодити національним інтересам України, дію такого договору може бути припинено (денонсовано).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2012 року № 12-рп/2012 у справі про законодавчу ініціативу № 1−19/2012, Конституція України не містить положень, які позбавляли б народних депутатів України як суб’єктів права законодавчої ініціативи, права вносити на розгляд Верховної Ради України законопроекти про денонсацію міжнародних договорів України.
Підсумовуючи вищевикладене, пропонувалося шляхом розробки та прийняття відповідного законопроекту, денонсувати у відносинах з російською федерацією, Конвенцію СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, а також денонсувати Угоду про співробітництво між ГПУ та Генеральною прокуратурою російської федерації, укладеної в м. Москва
Також, з метою унеможливлення подальшого ймовірного порушення прав та законних інтересів громадян та підприємств-резидентів України, шляхом беззастережного сприяння правоохоронними органами України, здійсненню кримінального переслідування злочинним путінським режимом, пропонувалося шляхом розробки відповідного законопроекту, внести до глави 43 «Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій» Кримінального процесуального кодексу України, обов’язкові для виконання правоохоронними органами застереження відносно виконання запитів про надання правової допомоги правоохоронним органами країни, що порушує міжнародні договори та веде агресивні військові дії проти України (зокрема розширити перелік підстав для відмови у виконанні запиту).
Одночасно пропонувалось звернути увагу правоохоронних органів України на неухильному дотриманні вимог та особливостей національного законодавства при здійсненні подальшого співробітництва у правовій сфері з іншими країнами.
В усіх відповідях правоохоронних органів зазначається, що:
- дії правоохоронців в цьому питанні не є злочином;
- у діях посадовців відсутні підстави вважати їх дії зрадою і не можуть бути внесені в реєстр досудових розслідувань;
- порушень кримінально процесуального законодавства не встановлено.
Більшість відповідей Фракцій та депутатів мали попередню відповідь щодо намірів розгляду, але остаточних відповідей та дій з боку ВРУ до цього часу немає.
Все вищеперелічене говорить на користь того що і у Верховної Раді, і у апараті Президента України, і у Міністерствах і відомствах сидять колабораціоністи і відверти агенти кремля що проводять антиукраїнську політику і нищать залишки державності в Україні, та і сам Петро Порошенко успішно підвищує свої статки торгуючи з російською федерацією і даючи зелене світло свої посіпакам що влаштували криваву торгівлю з так званими ЛНР та ДНР, у той час коли ми ховаємо наших побратимів — вірних Синів Народу України що гинуть у так званому АТО!!!
Пора зрозуміти усім, що поки нами будуть керувати ці запроданці — миру в Україні не буде!
