Микола Голомша: Україна не має права поступатися національними інтересами і проявляти меншовартість

Керманич угорського МЗС Петер Сіятро виступив проти відновлення військової частини в Берегово на Закарпатті. Про це він повідомив у своїй заяві. У планах міноборони України розмістити у цьому місті батальйон окремої 128-ї Закарпатської гірсько-піхотної бригади. Чому міністр закордонних справ Угорщини так занепокоєний перебуванням українських військових на території України, і чи не є це втручанням у внутрішні справи нашої держави, i-ua.tv поцікавився у лідера партії «Патріот» Миколи Голомши. Нижче публікуємо його коментар.

«Звісно, такі заяви є втручанням у внутрішні справи України. Вони свідчать про примітивізм мислення і відсутність обізнаності у міжнародному праві і законодавстві. Статут ООН забороняє втручання у внутрішні справи суверенних країн. Він, як і міжнародне законодавство, передбачає регулювання мирного співіснування держав і дотримання принципів людяності і розвитку.

Ми вже не раз спостерігаємо, як урядовці Угорщини намагаються втручатися у внутрішні справи України. При цьому, вони прагнуть захистити виключно свої національні інтереси і це відбувається у неправовий спосіб. Ми ж хочемо роз’яснити нашим сусідам, що навчання в Україні діток виключно угорською мовою має бути засуджене міжнародною спільнотою. У майбутньому вони без знання української не матимуть жодних перспектив на успішне життя в Україні. В Угорщині такі люди також будуть неповноцінними: вони матимуть статус таких собі мігрантів і зіткнуться з істотними труднощами під час розбудови кар’єри.

Також хочу звернути увагу на те, що у районах Угорщини, які межують з Україно, чомусь дітям у школах не викладають на нашій мові за державні кошти. Подібної практики немає ніде. Наприклад, у США є можливість для представників національних меншин навчатися рідною мовою. Але це відбувається у позаурочний час і на платній основі. Тому, наші сусіди мають не тільки проявляти толерантність, але й навчатися неї в українців.

Крім того, ми маємо й іншу загрозу. Де таке бачено у світі, щоб якась країна вимагала від свого сусіда відмовитися від розташування військового контингенту біля кордону? Зрештою, ми ж не запитуємо в Угорщини, які її частини стоять біля нас. Україна має право на гарантування безпеки своїх громадян. Воно закріплене у міжнародних стандартах про розміщення військових частин в прикордонних зонах. Але провокативні заяви Угорщини змусять Україну подбати про зміцнення своєї безпеки на Заході, аби не допустити ситуації, як на Донбасі. На нас вже напав гарант нашого суверенітету за Будапештським меморандумом. Із цього треба робити правильні висновки.

Знаєте, чому на нас пішла Московія війною? Бо на Донбасі та в Криму була поширена виключно російська мова. Також не варто забувати, що на терена України за радянських часів активно заселяли етнічних росіян. А зараз в окупований Крим Росія переселяє велику кількість мешканців Сибіру.

Повертаючись до непорозуміння з угорцями, варто згадати про Карпатський літопис. У ньому описується історія такої держави як Карпатська Україна, яка проіснувала одну добу. У цій праці також розповідається про проблеми у стосунках між українцями та угорцями. Наприклад, угорська меншина в українських селах постійно здіймала галас, скаржачись на утиски за національною ознакою. На мою думку, це були спеціально продумані технології, спрямовані на пацифікацію нашого населення. Вони були потрібні для перетворення українських земель на угорські території.

Однак у ХХІ сторіччі ми не повинні скачуватися до феодального ладу і демонструвати примітивізм мислення. Ми маємо демонструвати не тільки світопорядок мирного існування, але і повагу до етносів, їх культур, кордонів кожної держави, а також до можливостей розвитку у обраний ними спосіб. Хотілося б запевнити світову спільноту, що в Україні утисків за національною ознакою немає. У нашій державі існують можливості дуже толерантного, мирного розвитку. Зараз потрібно ставити питання про перехід до конструктиву. Ми поважаємо точку зору націоналістичних груп різних країн. Але ми не закликаємо до необґрунтованого радикалізму, а намагаємося знайти спільні точки дотику. У той же час, Україна не має права поступатися національними інтересами і проявляти меншовартість".

Ірина Сатарова