Микола Голомша: Росія є не такою страшною, якою її малюють

Після ракетного удару США по авіабазі Башара Асада, Росія отримала поразку у Сирії. Українські аналітики та експерти не виключать помсту з боку Путіна. За їх оцінками, він може перевести бойові дії на Донбасі зі статусу гібридної війни до повномасштабної агресії. Чи варто очікувати Україні ескалації конфлікту на сході, i-ua.tv розповів лідер партії «Патріот» Микола Голомша.

— На Вашу думку, чи можлива в Україні повномасштабна війна після поразки Путіна в Сирії?

— Росію непокоїть вступ в силу закону про реінтеграцію Донбасу наприкінці квітня. Путін розуміє, що координація дій усіх військових підрозділів і цивільних адміністрацій буде сконцентрована у штабі військовиків. Його бентежить розширення повноважень військових, передбачене Законом. Господарю Кремля добре відомо, хто такі військові. Вони знаються, що таке захист Батьківщині насправді. Саме тому, Росія очікує можливості революційного прориву українських захисників у ОРДЛО. Крім того, Путін знає про передачу для України «Джавелінів» та іншого озброєння, яке може мати суттєве значення для перебігу бойових дій. Через це, Росія зараз стягує війська під виглядом їх участі у параді 9-го травня, боячись широкомасштабної операції ЗСУ щодо звільнення Донбасу від окупантської нечисті.

Крім того, прогрішилося становище Кремля на міжнародній арені. Після застосування хімічної зброї у Великій Британії, та Сирії, проти путінської Росії ополчився весь світ. Захід нарешті зрозумів: якщо не буде відповідної реакції на дії Кремля, він продовжить свої «звитяги» на інформаційному фронті та організує нові теракти.

Також росіяни нарешті усвідомили, що Україна — не Чечня. Ми готові боронити свій край у силу власної ментальності. В Україні окупанти зустрілися з вільними людьми, а не холуями. Населення нашої держави потихеньку стає політичною нацією. Саме тому, Путін не ризикне вдаватися до широкомасштабного наступу на територію України. Він міг це зробити ще у 2014 році, у перші місяці війни. Але, на щастя він не на це пішов, бо на захист України стали добровольці.

— Росія дійсно така небезпечна, якою намагається себе показати?

— Якщо чесно, Росія є не такою страшною, якою її малюють. Ми вже побачили можливості їх допотопної протиповітряної оборони, що нібито мала збивати американські ракети. У результаті, вона виявилася ні на що неспроможною. Нове російське озброєння — це совдепія, де падають ракети, а танки перекидаються. Там немає нічого путнього. Росія вихваляється «градами» — колишніми «Катюшами», випробуваними ще під час Другої світової.

Однак за умов повномасштабних бойових дій, українські танки та авіація також мають властивість потрапляти в ціль. У нас є достатньо озброєння, аби протистояти російській повномасштабній агресії. Я б також звернув увагу на ще одну особливість. Серед представників російського командування є українці. Дехто з них має мізки та родичів в Україні.

Зрештою, Росія розуміє, що вона потрапила у глухий кут. Путін в чергове здобув президентське крісло. Думаю, це сталося в його кар’єрі останній раз, і він має подбати про свій відпочинок. Аби він був спокійним, в інтересах Путіна врегулювати ситуацію на Донбасі та скорегувати картину на власну користь. Однак це зовсім не означає, що події відбуватимуться за планом господаря Кремля. Він, або його оточення мають принаймні це розуміти. Бо чим далі до лісу — тим масштабніше звучать санкції з боку США та Європи. У цих країнах особисті відносини Росії з їх керманичами не мають жодного значення. Там діють незалежні інститути влади, які не можуть бути кимось, бо вони базуються на цінностях. Тому, думаю, що санкції проти Росії будуть тільки посилюватися. То ж я сьогодні не бачу передумов для переходу війни у повномасштабний характер.

— Війна з Росією йде уже 5-й рік. Як повернути окуповані території? Коли закінчаться бойові дії?

— Нам потрібні відповідні системні заходи. Вони мають виражатися у подачі позовів до судів і трибуналів. Це дасть можливість отримати правову оцінку конфлікту на Донбасі та анексії Криму.

Зараз наші можновладці дуже переймаються через будівництво «Північного потоку-2». Тому, нам треба використовувати власні природні ресурси на благо України, а не дозволяти їх виснажувати певним бізнес-групам. Це, нарешті, мають зрозуміти наші політики та олігархи. Я б також радив раціонально використовувати фінансову допомогу від США та європейських держав. Її треба направляти на горизонтальний рівень розвитку програм, територій і громад, а не акумулювати на верхівці для розкрадання.

Крім того, слід нарешті розпочати працю над стратегічним баченням нашого майбутнього. Україна зараз знаходиться у стані війни і має показати напрямки розвитку економіки, культури, інформаційного простору, а також безпекового, аграрного та виробничого секторів. Для цього потрібно відмовитися від квотного призначення у владні коридори, аби позбутися від безграмотних людей. В уряді мають працювати професіонали, здатні запропонувати найкращу ідею розвитку країни з баченням хоча б на 20 років вперед. Тільки тоді можна сподіватися на прогрес.

А якщо повністю задіяти природний і державний ресурси — результати не змусять себе чекати довго. Однак це відбудеться лише за умови об’єднання українців національною ідеєю. До речі, влада може оголосити на неї конкурс. В обговоренні національної ідеї повинно взяти участь усе суспільство. Так ми зможемо обрати найкращу програму економічного розвитку з помісячним її втіленням. Це треба робити якомога швидше, бо часу у нас небагато. Також суспільству потрібні програми соціальної адаптації зони ОРДЛО та учасників бойових дій. Крім того, ми маємо нарешті поставити крапку у питанні виїзду з нашої держави талановитих людей. Влада має дати їм перспективи стати успішними в Україні. Громадяни повинні хотіти жити в нашій державі краще не завтра, чи післязавтра, а вже сьогодні. Потрібен тільки інструмент та чіткий план дій — і все у нас буде добре.

Ірина Сатарова