Микола Голомша: з терористами не домовляються ніде у світі

5 вересня минуло рівно 4 роки від дня підписання мінських угод. Ці політичні домовленості, завізовані другим президентом України Леонідом Кучмою, російським послом Михайлом Зурабовим, представником ОБСЄ Гайді Тальявіні, а також терористами Олександром Захарченком та Ігорем Плотницьким передбачали тимчасове перемир’я на Донбасі. Домовленостям виповнилося 4 роки, а війна так нікуди і не поділася. На Донбасі продовжують гинути хлопці, а гелікоптери везуть до лікарень поранених українських бійців. Щоправда, на теренах «ОРДЛа» відбулися певні зміни. На днях віддав душу дияволу топ-терорист Олександр Захарченко, а його поплічник Ігор Плотницький знаходиться за ґратами у Білокам’яній. Втім, чи були мінські домовленості настільки безплідними? На це питання i-ua.tv погодився відповісти лідер партії «Патріот» Микола Голомша.

— Які б Ви могли назвати результати підписання угод в Мінську?

— Я б оцінював дію мінських домовленостей крізь призму двох аспектів. Перший — спосіб для мобілізації і відновлення сил української армії. Тут нам дійсно вдалося зупинити агресивний напір ворога і всадити його на розтяжку домовленостей. Другий аспект — політичний. На жаль, він виявився безпредметним та недолугим. Бо у мінських угодах немає двох сторін. Звісно, у них фігурує Україна як жертва війни, однак агресор — Москва у них відсутня. Замість неї згадуються лідери терористичних організацій. Я би сказав, що результатом мінських домовленостей стала ліквідація, хіба що керманича фейкової республіки «ДНР» Олександра Захарченка. Але з терористами не домовляються ніде у світі, і це по-перше.

А по-друге, згідно із положеннями Статуту ООН та Закону «Про оборону Україну», після анексії Криму і окупації частин Донеччини та Луганщини, Україна зобов’язана була оголосити воєнний стан на окупованих територіях. Відповідно до 4-ї статті Закону «Про оборону України», у випадку агресії наша держава розпочинає військові дії, а президент підписує указ про воєнний стан на цих окремих територіях. Але навіть, якщо воєнний стан не оголошений, то це не позбавляє обов’язку посадових осіб і громадян України організувати відсіч військовій агресії. Тому, якби влада діяла відповідно до Статуту ООН, Конституції та Закону «Про оборону», світ знав би, що відбувається у нашій державі. Крім того, згідно із Статутом ООН, ми б мали розірвати всі економічні, дипломатичні, соціальні, оборонні та інші відносин з Росією. Тобто, стосунки, що шкодять національній безпеці України.

Однак на початку збройної агресії, українська влада жодного з цих заходів не запровадила. Натомість вона дотримувалася точки зору, що за умов воєнного стану не можна проводити вибори президента. Така її нерішучість обернулася для країни режимом гібридного вторгнення. На українські терена Російська Федерація на чолі з Путіним прислала терористичні війська найманців, оснащених зброєю, озброєнням та важкою військовою технікою. Вони розпочали реальні військові дії зі знищенням інфраструктури, виробництва, економічних об’єктів та ураженням території. Вони вбивають наших військових, добровольців і мирних громадян та ґвалтували жінок. А скільки саме вбито путінськими найманцями-терористами жінок і дітей ми не знаємо і досі. Ця статистика ворогом не ведеться, бо він її старанно приховує, закопуючи людей таємно у землю.

А тепер повернімося до наших мінських угод. Я їх вважаю нікчемними. Домовленості без сторін мають свої негативні наслідки. Ми, дотримуючись мінських угод, сидимо тихенько, виводимо зброю та боєприпаси. У цей же час терористи гатять по наших територіях, вбивають, калічать і ранять наших військових, руйнують домівки мирних мешканців, скрізь порушуючи режим тиші. Інформаційна машина Росії підступно демонструє картинки про те, що це українські бійці здійснюють обстріли та ігнорують мінські домовленості. Хоча все відбувається із точністю до навпаки.

— Що слід робити у такій ситуації Україні?

— Ми повинні обов’язково обпертися на виконання Будапештського меморандуму. Стати ініціаторами публічного, офіційного скликання його членів-підписантів. Але варто це розбити із залученням найкращих українських юристів, які б змогли обґрунтувати реалістичність виконання документу. Будапештський меморандум підписали президенти України, Росії, США і прем’єр-міністр Великої Британії. Україна свої домовленості виконала, позбувшись ядерної зброї — парасольки, яка її захищала від будь-яких загроз та агресій. Тепер хай наші колеги-підписанти допомагають нам забезпечити відсіч одному із «гарантів».

Також ми вважаємо фейком, шахрайством і маніпуляцією вислови російської інформаційної машини щодо нікчемності меморандумів, на кшталт Будапештського. Такі заяви кладуть сумнів і перекреслюють принципи міжнародного права. Оскільки вони є основоположними у відносинах суверенних країн, я би наполягав на скликанні підписантів Будапештського меморандуму. Нехай вони нам надають захист у вигляді реальних масштабних санкцій. Також я б просив світову спільноту поставити питання про виключення Росії з усіх міжнародних організацій, спрямованих на утвердження законності, міжнародного співтовариства і співпраці.

Росія має перебувати у ізоляції поки не стане на шлях цивілізованих форм співіснування у світі. Сьогодні вона є країною-терористом. Вона сіє невпевненість, руйнує віру у право, у безпеку міжнародного співтовариства і людини. Кремль демонструє агресивність, фальш і юродство по відношенню до різних країн. На міжнародних форумах, російські представники відповідаючи на питання від США, Великої Британії, або інших потужних країн, ллють бруд, розповсюджують брехню та маніпулюють інформацією.

Я б також порадив нарощувати потужність підрозділів спецоперацій наших ЗСУ із посиленням формування контррозвідувальних і антитерористичних органів. Це потрібно для вчинення масштабних дій із залученням усього військового арсеналу і правоохоронців для наведення ладу на Донбасі. Кримінальні елементи, які не підпорядковуються українській владі мають бути знищені. При тому я б радив нашим можновладцям діяти більш рішучіше у відповідності до законодавства. На жаль, ні Конституція, ні інші закони у нас не виконуються на 80%. Це все сіє невдоволення і невпевненість серед українського народу. Таку політику не розуміють ні українці, ні наші закордонні партнери. Тобто, влада має спрогнозувати свої дії у такий спосіб, щоб не лише сподіватися на міжнародні санкції, але взяти особисту участь у наведенні порядку на Донбасі.

— А як щодо обговорення ситуації на Донбасі під час зустрічей у Нормандському форматі? До речі, Лавров пропонує їх скасувати після того, як відбулася ліквідація Захарченка.

— Тоді тим паче, має відбутися зустріч у форматі нормандської четвірки. Наші можновладці не повинні виправдовуватися і пояснювати світові, що Захарченка вбила не Україна. Годі намагатися вилазити зі шкіри геть і сором’язливо ховати очі! Про ліквідованих ватажків терористичних організацій треба повідомляти світові так, як це роблять США, Ізраїль, Велика Британія, Франція і Німеччина. Впевнено, рішуче і абсолютно спокійно. Більше того знищення подібних терористів є прямим завданням наших спецслужб.

Кремль має, на решті, зрозуміти, що ми націлені чітко на знищення ворога та відновлення територіальної цілісності України. В тому числі, із застосуванням сили, на яку має право держава. Наші окремі боягузи при владі, чомусь бачать використання цієї можливості тільки по відношенню до свого народу. Але вони забули, що силу варто демонструвати ворогу, який захоплює територію. Тому, на мою думку, і МВС, і ЗСУ, і Нацгвардія мають об’єднатися і спільним кулаком вдарити по московській нечисті на українському Донбасі.

Ірина Сатарова