Олександр Хара: ОБСЄ — це не той інструмент, який може зупинити війну

Після загострення україно-російського протистояння у Керченській протоці, Німеччина пропонує розширити місію ОБСЄ в Україні і на Азовське море. Чи допоможе цей крок, якщо не залагодити ситуацію, то принаймні, зменшити напругу? Про це i-ua.tv поспілкувався з експертом Фонду «Майдан закордонних справ» Олександром Хара.

— На Вашу думку, чи потрібна місія ОБСЄ у водах Азовського моря?

— Про доцільність поширення спостереження моніторингової місії ОБСЄ на Азовське море заговорили ще до акту російської агресії, що відбулась на вході у Керченську протоку 25 листопада ц.р. Місяць до того, 24 жовтня, реагуючи на de facto режим ембарго запроваджений Росією проти торгівельних суден, що прямують в та з українських портів в азовському морі, Європарламент у своїй резолюції засудив такі дії Москви та закликав Високого представника ЄС з зовнішньої політики звернутись до ОБСЄ, існуючий мандат якої покриває усю територію України (відповідно і Крим, і Азовське море), забезпечити спостереження на новому фронті конфлікту. Фактично мова йшла про виділення сил та засобів (фінансування, персонал, катери, обладнання тощо).

Ми бачимо, що Росія не відступає від бажання анексії Азовського моря. Однак для протистояння з нею наших сил та засобів на жаль не достатньо, адже у новоствореному корабельно-катерному угрупуванні ВМС в Азовському морі є два малі броньовані артилерійські катери, корабель управління, буксир, два кораблі Маріупольського загону Морської охорони, а також біля 17 катерів прикордонників. Проти нас в Азовське море Росія стягнула кораблі та катери з Чорноморського флоту, Каспійської флотилії, а також побудувала декілька нових плавзасобів, загальне число усіх засобів сягає 56! Лише за місяць до акту агресії росіяни притягнули два прикордонні сторожові кораблі, один з яких «героїчно» таранив маленький та неповороткий буксир від чого зазнав серйозних пошкоджень. Іншими словами, у нашого ворога значно більше вогняної потуги, ніж може собі найближчим часом дозволити Україна.

Тому присутність спостерігачів ОБСЄ в межах Азовського моря була б дуже вигідною для України. Вони б займалися фіксацією всіх порушень, здійснених Росією. Зокрема, ігнорування нашого двостороннього договору щодо Азовського моря 2003 року та Конвенції ООН з морського права 1982 року. Спостерігачі б зафіксували, що Росія перешкоджає свободі судноплавства. Тому, присутність місії ОБСЄ в українських водах була б достатньо позитивним рішенням. Але чи буде воно прийняте? Варто пам’ятати, що ОБСЄ — це структура заснована на консенсусі, а членство в ній Росії значно обмежує можливості проведення важливих для нас рішень.

— Але чи будуть результати від місії ОБСЄ в Азовському морі? Українці тролять спостерігачів на Донбасі. Зокрема, порівнюють їх з трьома відомими мавпами, які нічого не бачать, нічого не чують і мовчать.

— Безумовно, такий тролінг має підстави. Але навіть якби ми мали на Донбасі замість ОБСЄ миротворчу місію ООН, то картинка б залишилася тією самою. Бо як і спостерігачі від ОБСЄ, «блакитні каски» ООН можуть використовувати зброю виключно для самозахисту. Крім того, російські збройні сили у вигляді 1-го та 2-го армійських корпусів так званих «ЛНР» та «ДНР» навряд чи б дозволили їм пересуватися у глиб окупованої території, або погодилися показати свої військові бази. А про доступ до українсько-російського державного кордону взагалі не може бути і мови.

Тобто, питання не в некомпетентності спостерігачів ОБСЄ. Справа в тому, що на сьогодні не існує наддержавних структур, здатних виконати свою функцію, так як ми хотіли б. Просто є вада сучасної системи міжнародних відносин. Які б гарні чи погані люди не були в ОБСЄ, вони керуються певними правилами. Українці продовжують сподіватись, що міжнародна присутність, якщо не вирішить конфлікту, то принаймні допоможе припинити збройну агресію проти України. Але таке сподівання є хибним.

З іншого боку, без присутності місії ОБСЄ кількість обстрілів і провокацій з боку росіян, була б значно більшою. Ворог хоча й не дуже звертає увагу на спостерігачів, але принаймні поводиться не настільки нахабно та агресивно як міг би. Тому, ОБСЄ може відіграти більш позитивну роль, але, на жаль, ця організація не є тим інструментом, який може зупинити війну та повернути території.