Сергій Кондрюк: Я не виключаю, що пеню планують збільшити

За інформацією, опублікованою у статті експертів Національної Асамблеї «Боротьба з народом України або Що насправді об’єднує народних депутатів?», запровадження пені підтримали майже всі парламентські фракції. Це попри низький рівень заробітних плат і високі тарифи за комуналку. Чого варто очікувати українцям після запровадження пені, i-ua.tv запитав у голови громадської організації «Спілка вільних» Сергія Кондрюка.

— Наскільки введення пені є своєчасним та необхідним?

— Що заважає українським політичним танцюристам виконувати свої конституційні обов’язки з побудови соціальної держави, якою Україна є за Конституцією? Невже відсутність пені? Здавалося б, в країні колосальна маса кричущо невирішених соціальних проблем. І вони просто виштовхують людей, або на вулицю, або за межі країни. Це вже переходить межу здорового глузду і національної безпеки. І попри всю вибухонебезпечність ситуації, нашим парламентарям припекло реалізувати ідею Януковича про запровадження пені за своєчасну несплату комунальних послуг.

Чому ця ідея є настільки негативною? Вона зроблена в останні дні роботи цієї Верховної Ради. Зрозуміло, що всі хороші і, особливо погані, рішення під кінець її каденції виглядають як спроба закинутив потяг, що відходить свої не дуже добрі речі.

Що власне, заважає реальній боротьбі з боржниками по комуналці? На мою думку, все достатньо просто. Якщо людина не платить гроші за отримані комунальні послуги, на неї мають подати позов до суду. Феміда прийме рішення про витребування суми несплати і накладе штраф за недотримання платіжної дисципліни. Але депутати йти таким шляхом не збираються.

— Чому?

— По-перше, через суд «енерговласникам» та комунальним магнатам буде важко довести реальну об’єктивність цифр, які зазначені в платіжках. Водночас є ризик, що вчора розумні адвокати стануть на захист споживачів і доведуть неякісність та невчасність наданих послуг, завищеність їх вартості і, безперечно, неспроможність українця отримати життєво-необхідні комунальні послуги, гарантовані Конституцією. Тому, шанс програти у комунальників надзвичайно великий, і депутати вирішили по-тихому нав’язати вимогу про сплату пені.

Здавалося, б само по собі запровадження пені за несвоєчасність розрахунків є доволі цивілізованою формою. Однак за умови, якщо вона абсолютно адекватна стосовно інших неплатежів. Протягом всіх років незалежності йдуть дебати про запровадження жорсткої і адекватної пені за несвоєчасну виплату заробітної плати. Але чомусь ця тема наших нардепів не цікавить.

— А як мають реагувати правозахисники?

— На мою думку їх реакція є шокуючо бездарною. Вони не довели суспільству весь негатив такого нововведення, відокремленого від інших соціальних і трудових проблем. І це говорить про те, що наші правозахисні організації перестали цікавитися діями парламенту, який відходить в минуле. Я також не виключаю, що вони занадто підсіли на грантівські гроші і тепер займаються чим завгодно, окрім прямого захисту інтересів найманих працівників.

У цій ситуації найсумніше виглядає сторона профспілок. Буквально, вони днями підписали нову генеральну угоду з урядом, який, є якщо не прямим ініціатором, то принаймні співучасником нового закону «Про житлово-комунальні послуги». Варто було б Кабміну виступити проти — і ніякої більшості в парламенті для його ухвалення не було б.

Профспілки, знаючи, що уряд приймає бюджети зі штучним порушенням державних соціальних стандартів, стосовно прожиткового мінімуму, мінімальних зарплат і пенсій, погодилися на його умови. Вони так легко підписують генеральну угоду з Кабміном, який спокійно проводить додаткові фіскальні дії, стосовно працівників і пенсіонерів, стосовно пені за невчасну плату комуналки, і зволікає в чергове прийняти закон про належні жорсткі санкції за затримку зарплати і повноцінного економічного захисту працівника за невчасну виплату йому заробленого, як це робиться за невчасну сплату податків чи невчасне повернення кредиту банку.

Багато експертів говорять, що новий закон про комунальну пеню є розвідкою боєм. Якщо суспільство, а зокрема правозахисні організації та профспілки так легко його проковтнули, то дуже ймовірно, що існуючий парламент у свої останні дні може в угоду комунальним олігархам прийняти рішення про суттєве підвищення таких штрафів. Наразі з точки зору адміністрування існуючої пені, коштів буде витрачено значно більше, ніж можливий дохід від неї.

Варто зазначити, що подібна тактика вже відпрацьована багатьма попередниками існуючої влади. Людям закидалася проблема, а коли з’ясовувалося, що вона не викликала вибухової реакції, у майбутньому вона набувала метастазів. Я не виключаю, що комунальну пеню планують збільшити. На фоні абсолютно неадекватної вартості комунальних послуг запровадження ще й пені говорить про плани цих ненажер. Надвисока вартість життєво необхідних товарів і послуг, зокрема комунальних, при штучно в рази заниженій зарплаті та ще й при запровадженні пені дуже ймовірно, що, у момент «Х» «ненажери» через комунальну заборгованість поставлять питання сотням тисяч українців про правомірність їх права власності на квартири на іншу нерухомість. Тому, якщо суспільство не дасть жорсткої реакції, ми побачимо новий механізм експропріації помешкань. Причиною для цього може стати невчасна сплата все зростаючих і так драконівських тарифів помножених на пеню.

І ще. Приписка у новому законі, в якій йдеться що пеня не сплачується у випадку затримки зарплати, насправді, дуже цинічна. Тільки уявіть собі ситуацію, коли людина отримавши штрафні санкції у вигляді пені, має бігти за довідкою про заборгованість по зарплаті. Але таку довідку вона може отримати невідомо коли. Потім їй скажуть, що підпис не той, печатка розмита, а дата прострочена, але штраф потрібно заплатити, бо в іншому випадку, буде додаткове пеня.

Але тему пені можна було б не обговорювати, якби було вирішено три проблеми. Перша — адекватна заробітна плата, яка б дозволяла людині спокійно сплатити за все, що вона споживає, а не обирати між комуналкою, ліками для дружини та шкарпетками для дитини. Тому, питання гідної оплати парці є для України надактуальним.

Друга проблема — паскудна політика держави стосовно ціноутворення. Такого бидлану в країні, починаючи від «Ротердаму +», закінчуючи накрутками на життєво необхідні ліки в рази у нас не ще було. У порівнянні з сусідніми країнами такі дії свідчать про те, що на фоні злиденної зарплати українця їх намагаються скрізь цінами та тарифами обідрати як липку.

Третя проблема. Дії — держави стосовно оподаткування трудових. Дуже цинічно, коли в людини, яка чесно виконала свою роботу, влада забирає 18% податку та ще1,5% військового збору. У той же час, із дивідендів і роялті, що отримують багатії сотнями мільйонів і не гривень, а доларів — податок значно менший і він складає 5 — 7%. Усі наші олігархи давно вже не отримують зарплату, а живуть за рахунок ось цих виплат. Тому, я категорично впевнений, що держава має перейти до новітнього оподаткування трудових доходів. Податок доречно з легальних трудових доходів або повністю відмінити, або, принаймні, брати лише з суми, яка перевищує прожитковий мінімум для сім’ї. Людина не повинна ділитися з державою тією невеличкою сумою, яку вона витрачає на елементарне відтворення своєї робочої сили, утримання дітей і оплати комуналки.

Держава не повинна брати податки двічі. Вперше, із заробітної плати працівника і вдруге, з податкових накруток на комуналку й інші життєво необхідні товари та послуги

Резюме: відсутність будь-якого планування можновладцями щодо практичної реалізації конституційної норми про те, що Україна — соціальна держави, призводить до тотальної деградації соціальної політики. Це, у свою чергу, спонукає українців масово покидати Україну і продовжувати шукати іншу державу заради кращих умов для життя.