Юрій Буздуган: Я сподіваюся, що Україна стане Голландією ХХІ сторіччя

Світові потрібен новий порядок. Ця теза — головний лейтмотив промови Емманюеля Макрона на конференції послів, організованій у Єлисейському палаці після саміту G7. Виступ президента Франції підіймає чимало питань перед світовою спільнотою. Якщо існуючий порядок потребує заміни, то яким має стати новий? Чому Франція, яка закладала у його будівництво цеглину за цеглиною, раптом почувається у його архітектурі некомфортно? Зрештою, над виступом Емманюеля Макрона слід задуматися і українцям. Наприклад, президент Франції пропонує повернутися до ідей Ренесансу і Просвітництва. А може і нам варто запропонувати світові власний варіант цивілізаційного шляху? Про новий і старий світові порядки і промову Макрона i-ua.tv поспілкувався з експертом з індустріального розвитку Юрієм Буздуганом.

— Які Ваші враження від виступу президента Франції?

- У про промові Емманюеля Макрона є два аспекти. Перший — його слова і думки. Другий — їх значення для України. І хоча нам цікавіший і важливіший другий аспект, розпочати потрібно з першого.

У вступі до своєї промови Макрон чітко висловив незадоволення Франції існуючим світовим порядком. Йдеться про геополітичну і цивілізаційну геометрію і вибудувану архітектуру. Зауважте: про це говорить лідер країни-члена Великої сімки і творця тандему, з якого виріс Європейський Союз!

Що це означає? Старому світові, в якому ми жили більше, ніж останні тридцять років, настав кінець. Тобто, Франція, яка вибудовувала його по цеглинці, втомилася від свого творіння і бажає чогось нового. Що ж не подобається Макронові? Він називає три речі: проблеми з безпекою, суверенітетом та впливом.

— Розшифруйте і поясніть, що мав на увазі Макрон.

— Мені, чесно кажучи, не дуже цікаво, що казав Макрон про Францію. Значно важливіше, розглядати ситуацію в контексті України. Тобто, дати відповідь на питання: «Чи є в України проблеми з безпекою, суверенітетом і впливом?» Ми дуже слухняно і старанно намагалася вбудуватися до існуючої Західної цивілізації. Тим не менш це не захистило нас від негараздів. Частина території України тимчасово окупована, у нас проблеми з безпекою та виконанням волі українського народу.

Класики, на кшталт Руссо та Гоббса, писали про два типи суверенів. Перший тримається на автократичному лідерстві. Воно може належати будь-кому: королеві, цареві, секретареві ЦК КПРС. Другий варіант суверену — народ. Хоча, всупереч української конституції, він і досі не увійшов до свого статусу. До речі, сувереном так само не є ні президент України, ні уряд, ні Верховна Рада. Усі вони знаходяться під зовнішнім управлінням. Якщо зовнішнє управління відбирає суверенітет у Франції, то що можна сказати про Україну?

Тепер поговоримо про вплив. У 1991 році Україна входила до четвірки найрозвиненіших країн. Я не знаю, чи були ми потужнішими за Англію та Францію, але точно мали більший авторитет, ніж Італія. Що у нас зараз? Україна не те, що не впливає на сусідів і ухвалення рішень в Європі, але навіть і на власну територію. Україна стала типовою банановою республікою. Якщо президентові Франції не подобається Старий світ і він збирається його змінювати, то мені хотілося б послухати аналогічну заяву від вітчизняної влади, але оскільки їх не було, їх зроблю я.

Україна теж не хоче жити в умовах архітектури Старого світу. Вона, будучи географічним центром Європи, на сьогодні відіграє роль неоколонії. Звісно, формально у нас не існує метрополії, тим не менш, Україна не має реального суверенітету. Тому я візьму на себе сміливість заявити: «Україні збудований нинішніми світовими лідерами світ не подобається ще більше, ніж президенту Франції. І, головне, Україна візьме найактивнішу участь в його перебудові і запропонує свою версію нової архітектури. Цей новий світ не буде поганим для більшості і хорошим для обраних, як планувалося архітекторами старого світу і руйнувати який починають ті самі обрані, бо їм погано. Ні, новий світ має стати кращим для усіх країн і усіх народів. Саме такий проект має запропонувати Україна.»

Але повернемося до Макрона. Головна теза його промови — це зміна цивілізаційного напрямку руху, як Франції зокрема, так і всього людства в цілому. І я з ним повністю погоджуюся. Україна та все людство мають рухатися у іншому напрямку.

— У Макрона є рецепт змін?

— Скажу відверто: у промові я його не побачив. Спочатку Макрон вів розмову на цивілізаційному рівні. Говорив про вплив окремих країн на поступ людства. Так, у ХVІІІ сторіччі цивілізаційним лідером була Франція, яка дала «епоху світла». ХІХ сторіччя минуло під проводом Англії. Саме цій країні ми повинні дякувати за промислову революцію. У ХХ сторіччі цивілізаційним домінантом стали Сполучені Штати Америки. Хоча Макрон у своїй промові не назвав дороговкази людству від цієї країни, але я зроблю це за нього. США дали не промислову революцію, а корпоративну. Вона передбачає не лише різке зростання ефективності економіки від великих промислових корпорацій, але і солідаристську систему. Тобто, «державу загального добробуту», якої раніше не було.

Але на зміну ХХ сторіччю приходить ХХІ. Воно задає питання щодо нового напрямку руху. Утім, досі нічого окрім регіонального і національного егоїзму запропоновано не було. І що ми в результаті маємо? Світову архітектуру, в якій не хоче жити навіть країна, яка є серцем існуючої системи і отримує від неї найбільші вигоди. Тому, зараз настає кінець Старого Світу і постає питання: «Який має бути цивілізаційний прорив для людства в ХХІ сторіччі?».

Хочу сказати, що воно з подібними викликами зіткається далеко не вперше. І не завжди відповіді на нього давали найвпливовіші і найбагатші країни світу. У якості ілюстрації, наведу вам один єдиний приклад. У ХVІІ сторіччі цивілізаційним лідером людства була Голландія. На той час — маленька іспанська колонія. Іспанія вичавлювала з Голландії гроші так само вправно, як це робила Росія з України, чи Англія з Америки. Але в момент «х», ця невеличка країна розміром із Одеську область постає проти Іспанії — тодішньої володарки світу.

Іспанський король Філіп ІІ одночасно був головою держави і Іспанії, і Португалії. Тобто, очолював таку собі суперімперію. Колонії усього тодішнього світу, розташовані і на західній, і на східній півкулях землі, були розподілені між Іспанією і Португалією. І в цей момент проти цієї наддержави постає маленька Голландія… і перемагає.

Секрет її успіху полягав у нових ідеях. Вона запропонувала світу нові економічні інструменти і способи збагачення людства. Векселі, фондові біржі, транснаціональні корпорації, паперові банкноти — усе це родом з Голландії. Тільки оселедець — звичайнісінька риба їй приносив більше грошей, ніж Іспанії усе вивезене золото з Америки разом узяте. Голландія започаткувала нові фінансові інструменти, які стали предтечею промислової революції. Англія, Франція, Іспанія та усі інші країни почали створювати ці фінансові інструменти і собі. Тобто пішли за Голландією.

Чому я про це кажу? Питання про новий напрям розвитку людства сьогодні залишається відкритим. Макрон тільки розпочав «конкурс на нову архітектуру людства». Стати його учасниками можуть будь-які країни світу. Однак від нового шляху розвитку людства вигоду мають отримати всі. Так само, як усе людство отримало вигоду від французьких ідей свободи, англійської промислової революції, голландської вексельної фінансової системи чи рузвельтівської «держави загального добробуту».

Макрон спробував це зробити і запропонував гуманізм. Що ж, чудово. Мені насправді ідеї гуманізму дуже подобаються. Все було б добре, якби Макрон не збирався їх використати з корисливою метою. Він говорив про протистояння між Китаєм та США і наголосив, що в жодній з обох країн нема гуманізму. Саме тому, його має запропонувати Франція. Але для чого? Щоб людям усього світу стало краще жити? Чи щоб Франція стала «країною рівноваги», таким собі посередником між США та Китаєм? Причому такої «рівноваги», яка буде потурати агресорам?

Власне, проект Макрона зводяться до французького егоїзму. Тобто, весь світ має зібратися довкола Франції, а не США та Китаю. Очевидно, він не усвідомлює, що у ХVІІІ сторіччі людство зібралося не довкола Франції. Воно прагнуло запропонованих нею ідей Свободи, Рівності і Братерства. І людство готово об’єднатися довкола Франції чи будь-якої іншої країни заради побудови кращого світу, але не заради гегемонії країни, яка говорить про гуманізм і при цьому готова подружитися з Росією-агресором.

— Росія і гуманізм? Вам не здається це дивним? Спадкоємиця Тюрми народів до гуманізму не має жодного відношення.

— Росія і досі залишається тюрмою народів. Думаю, татари і чечени можуть розповісти про неї багато цікавого. Та Бог з цією Росією. Справа не в ній. Сьогодні людство потребує нового шляху розвитку. І він має стати цивілізаційним. Таким всеохоплюючим, як шлях свободи, який йому подарували французи. Саме за це я і обожнюю Францію. Бо саме її народ запропонував ідеї свобод, які так успішно реалізували американці. Зараз же ми чекали від Франції чогось нового і дуже глобального. Наприклад, скасування світової ієрархії, справжньої міжнародної рівністі та суверенітету. Але Макрон про це не говорив. Більше того, у його виступі не було жодного слова про суверенітет народів чи хоча б французів. Він говорив виключно про суверенітет Франції і Європи.

Тому, зараз Україна має унікальний шанс. З одного боку, ми — одні з найосвіченіших народів світу. І це — дійсно факт. Україна входить в десятку країн з найосвіченішими громадянами. Крім того, ми — один з найпрацелюбніших та найталановитіших народів світу. Українці написали 400.000 народних пісень. Жодна інша нація не може похизуватися такою багатою народною творчістю. Тобто, українці за своїм духом і ґенезою найбільш цивілізаційно орієнтовані. Не економічно, не військово, не геополітично, а саме цивілізаційно.

Тобто, теоретично наш народ може дати відповідь на питання напрямку подальшого шляху розвитку, яку так чекає людство. І я сподіваюся, що Україна повторить подвиг маленької Голландії. Саме завдяки цивілізаційному прориву ця країна, розміром з Одещину стала колись світовим гегемоном. Всі ми знаємо, що зараз світовим лідером є США. Раніше такий статус мала Англія, а до неї — Голландія. Саме тому, я вірю, що Україна зможе здійснити цивілізаційний прорив для всього людства і вкаже, як збудувати кращий світ для всіх. Я сподіваюся, що Україна стане Голландією ХХІ сторіччя.

— На Вашу думку, яка саме соціальна група українців здатна запропонувати такий проект? Зазвичай, у нас були дуже активними письменники та поети.

— За час існування України, у вузькому сенсі цього слова, було запропоновано 5 цивілізаційних проектів. Перший ініціював засновник Січі Дмитро Байда Вишнивецький. У той час, коли українці з заходу та сходу поглиналися панами, які будували систему кріпосного права, Вишнивецький створив «зону свободи», яка стала символом України. Другий проект ініціював гетьман Петро Сагайдачний. Він передбачав перетворення Речі Посполитої у слов’янську конфедерацію. Пізніше був проект від Кирило-Мефодіївського братства. Його формула втілюється у Шевченкових рядках вірша «Садок вишневий коло хати». І це нині діючий, рецептований нашим народом, цивілізаційний проект України. Однак це — проект аграрної цивілізації, а ми живемо уже навіть не в індустріальній, а в інформаційній.

— Мабуть, цей проект застарів.

-Він не застарів, це наш фундамент. Але важко жити в хаті де є фундамент, але нема ні стін, ні даху. Наша біда в тому, що не запропонували нічого іншого. Після Шевченка свій проект запропонував Михайло Драгоманов, разом із своїми учнями Іваном Франком та племінницею Лесею. Українкою. По-перше, вони, фактично, зшили Східну Україну із Західною, створили єдину мову та єдиний цивілізаційний простір. По-друге, вони запропонували ідею соціальної демократії, поки по всій Європі панівними були національна та ліберальна демократія. Цей проект зацікавив світ. Герцен бігав за Драгомановим і благав його долучитися до своєї діяльності. Але старання російського публіциста були марними, бо Драгоманов служив Україні і навіть псевдонім мав «Українець», який підхопила його племінниця. Тим не менш Герцен саме йому заповів свій архів. На превеликий жаль, Україна не знає про прорив, який так успішно починався, але був жорстоко придушений.

П’ятий проект — Харківська цивілізація. Мушу зізнатися, це було щось фантастичне. Але в 1933 році, їх всіх розстріляли. За винятком, хіба що їх лідера Елана Блакитного. Йому просто «пощастило» померти до початку репресій. Однак це не завадило більшовикам знищити пам’ятники Блакитному та сплюндрувати його могилу.

Як ви побачили, цивілізаційні проекти не лише результат письменницької інтелектуальної парці. Байда і Сагайдачний — військові. Шевченко і Костомаров — один поет, інший історик. Драгоманов, Франко, Леся Українка — один науковець і два літератори. Харківська цивілізація — діячі культури (Хвильовий, Бойчук, Курбас) та «капітани індустрії», які зробили індустріалізацію. Тобто, не завжди поети і пророки, типу Ісуса, Магомета та Буди бувають авторами цивілізаційних зрушень. Їх не тільки ініціюють філософи, ґатунку Гоббса і Руссо. Ідеологом нового цивілізаційного шляху може бути хто завгодно. Єдина вимога до його авторів — високий рівень особистісного розвитку.

Проекти настільки великого масштабу завжди були результатом роботи потужної інтелектуальної команди. Окремій людині, якою б вона розумною не була, такі велетенські речі просто не під силу. Батьків-засновників США було семеро, Христос мав у команді 12 апостолів та 3 жінки. Тільки команда здатна витворити нові смисли.

Українцям випав історичний шанс запропонувати позитивні зміни, не лише для себе, але і для всього світу. Та, у будь-якому випадку, починати потрібно із себе. Тобто, з України. Головний показник їх ефективності — високий рівень життя наших рядових громадян. Тільки так світ зрозуміє, що запропоновані Україною зміни насправді працюють.