Юрій Буздуган: Приватні пенсійні фонди — це погана ідея

У Верховній Раді хочуть змусити українців обов’язково вкладати гроші у приватні пенсійні фонди. У той же час, документ не дає гарантій захисту коштів наших громадян від інфляції. Чи доречно запроваджувати приватні пенсійні фонди взагалі? Відповідь на це питання у своєму коментарі дав для i-ua.tv експерт з індустріалізації Юрій Буздуган.

«Для початку, давайте розберемося з пенсійними системами. Їх існує три типи: державна, солідарна і приватна. Перша передбачає отримання пенсії від держави. У світі таких систем майже немає. Звісно, вони існують, але складають дуже незначний відсоток. Прикладом можуть послугувати державні пенсії для заслужених діячів. Людей, які їх отримують, дуже мало. Чому? Пенсії — це дорого. Щоб ви собі уявляли масштаби, на пенсійний фонд припадає третина державного бюджету.

Другий тип — солідарна система. Розмір пенсії залежить від кількості працюючих і їхніх заробітних плат. Тобто, ви ходите на роботу й отримуєте зарплату, але з неї 37% відраховують до пенсійного фонду. Третій тип — це приватні фонди. Я сам відкладаю собі на старість і потім, як прийде час, буду використовувати ці кошти.

Тепер поговоримо про приватні фонди докладніше. В чому їх проблема? По-перше, з них можуть вкрасти гроші. Друга проблема — ризики ринкової економіки. У приватних пенсійних фондах кошти не лежать на місці, а постійно крутяться і кудись вкладаються. Фірма, в яку їх вклали може «вилетіти в трубу». У результаті, ти залишаєшся без грошей.

А тепер головна причина, чому приватні пенсійні фонди — це погана ідея. В середньому, раз на 15 років відбувається глобальна криза світової економіки. За останні 150 років кризи типу 2008 року чи Великої Депресії трапилася 10 разів. Такі кризи спричиняють здешевлення грошей. Одна француженка у ХІХ сторіччі начиталася книжки Жюля Верна «Із гармати на Місяць» і вирішила заповісти свої 200.000 франків людині, яка першою ступить на поверхню іншої планети. Нею став американський астронавт Ніл Армстронг. Але поки ці гроші його чекали, вони знецінилися настільки, що Армстронгу їх вистачило на те, щоб купити лише плащ. Хоча, у ХІХ сторіччі 200.000 франків приблизно дорівнювали нинішнім 20 мільйонам доларів. А що ви хочете — у 1973 році за кілограм золота ви віддали б менше 2400 доларів, а сьогодні доведеться віддати 57000 доларів! Тобто, покласти гроші у приватний пенсійний фонд можна, але за 30−40 років вашої трудової діяльності вони сильно здешевіють мінімум два рази. Тим паче, такий пенсійний фонд не дає жодних гарантій. Хто компенсує їх зменшення?

Отже, приватні пенсійні фонди — це забавка для багатих без особливих гарантій. Тому, у світі зробили ставку на солідарну систему. Вона передбачає утримання пенсіонерів працездатним населенням. Ми зібрали гроші зі всіх працюючих — 37% з кожної гривні зарплати (саме зарплати, прибутки відрахуваннями не обкладаються) і роздали їх пенсіонерам. Тому, чим більше працюючих, і чим вищі в них зарплати, тим заможнішими стануть пенсіонери. Ця система працює в усьому світі. Солідарна система була і в Радянському Союзі, і діє в Україні.

З чим ми зустрілися зараз? У людей малі пенсії і вони вимагають термінових реформ. Гаразд. Їх провели, але пенсії стали ще меншими. Чому? По-перше, пенсія залежить від працездатного населення. У радянській Україні працювало десь 22 мільйони людей. З них збирали кошти і роздавали 14,5 мільйонам пенсіонерів. Чесно кажучи, це не дуже хороші показники. Радше, дуже погані. Для прикладу, в Ізраїлі на 5 мільйонів працюючих припадає пів мільйону пенсіонерів. Тобто, 1 пенсіонер на 10 працюючих. У Киргизії цей відсоток становить 1 до 40.

В Україні було один до півтора. Чому так сталося? У Радянському Союзі висмикували людину, вона бігала по всій країні, йшла до армії, або працювала нафтовиком на півночі. На завершення трудового шляху її відправляли в Україну, або країни Балтики доживати вік. Не залишати ж офіцера десь на півночі? Нащо йому це треба? Так Україна перетворилася на відстійник для пенсіонерів зі всього СРСР. Ось ми і отримали на одного пенсіонера півтора працюючого. Зрозуміло, що після 1991 року російські пенсіонери нікуди не ділися. Ми їх не вигнали і платили пенсії зі свого пенсійного фонду. Подивіться, скільки їх було в Криму і до чого це призвело? Та це тільки перша проблема.

Друга проблема. Вона називається рівень зарплат. Тобто, твоя пенсія залежить не тільки від кількості працюючих, але й від розміру середньої зарплати. В Україні було 22 мільйони працюючих, зараз ця цифра скоротилася до 8 мільйонів. Отже, їх кількість зменшилася утричі. Та це ще не все. Яка частка ВВП йде на зарплати? У нормальній країні десь 60 — 80%. Цього вимагає економіка — для того щоб люди купили всі вироблені товари, потрібно віддати на зарплати саме 60 — 80% ВВП. У США цей показник становить 74%, у радянській Україні — 59%. Коли втік Янукович до Росії — зарплата в Україні становила 31% від ВВП. Тобто, людям платили вдвічі менше, ніж можна було. З приходом до влади Яценюка, цей показник скоротився до 25%. Відповідно, зменшилися і відрахування у пенсійний фонд. Наразі туди йде втричі менше грошей, ніж могло йти, навіть за умов нинішнього вбитого виробництва. То що отримують пенсіонери? Дулю без маку. А вони вимагають справедливих пенсій! І тут їх починають дурити…

По-перше, їх починають дурити та вішати на вуха локшину про пенсійну реформу. Але її суть була не в тому, щоб підняти пенсії, чи навіть пенсійний вік. Її сенс полягав у піднятті пенсійного стажу. Тобто, не відпрацюєш 30 років не отримаєш пенсії. Але де ти його набереш, якщо в Україні робочих місць втричі менше, ніж працездатного населення? Люди хочуть працювати, але немає де. У результаті, вони змушені їхати за кордон, де відрахування до українського пенсійного фонду ніхто не робить. По-друге, людей починають дурити казками про приватні пенсійні фонди які стали темою нашої бесіди.

Але це ще не все. Сьогодні уряд готує ще один спосіб надурити людей. Солідарна пенсійна система передбачає солідарний контроль за пенсійним фондом. Його контролює і держава, і роботодавці, і працівники через профспілки. Зараз уряд підготував проект закону, який викидає з контролю над пенсійним фондом роботодавців та профспілки. Тобто, він буде абсолютно неконтрольований. А пенсійний фонд - це третина державного бюджету. Ви уявляєте до чого може призвести безконтрольність таких потоків? Тим паче ми вже через це проходили. Фонд соціального страхування (лікарняні, допомога на оздоровлення, по вагітності, на поховання, тощо витрачав на своє утримання 1,6% зібраних коштів, бо управлявся профспілками та контролювався усіма трьома сторонами (держава, роботодавці, профспілки). А от фонд субсидій за комунальні послуги від початку чисто державний витрачає сам на себе 50% своїх коштів. Уявляєте що буде з пенсіями після одержавлення пенсійного фонду?

Що ж потрібно зробити аби люди отримували нормальні пенсії? По-перше, підняти зарплати. Навіть нинішня економіка дозволяє платити у 2,7 рази більші зарплати. Відповідно, на стільки ж збільшиться відрахування до пенсійного фонду та, зрештою, збільшаться пенсії. Контроль за справедливими зарплатами різко збільшує пенсії. По-друге потрібно різко збільшити кількість робочих місць. І тут вже без нової індустріалізації не обійтися.