Олександр Новохатський: Нові активісти мають стати елітою. Кожні президентські та парламентські вибори в нашій країні відбуваються як спроба реальної зміни еліт

Між президентом Володимиром Зеленським та суддями Конституційного Суду України спалахнув конфлікт. Нагадаємо, останні визнали закон України про електронне декларування таким, що не відповідає Конституції. Володимир Зеленський обурився і дуже просить раду і свою монобільшість розігнати суддів КСУ. Утім, такі дії та заяви гаранта суперечать Основному Закону. Що відбувається між Президентом та Конституційним Судом України? Розібратися у цьому заплутаному питанні i-ua.tv попросив нашого політичного аналітика Олександра Новохатського.

— Що, на Вашу думку, відбувається з Конституційним судом? Складається враження, ніби усупереч медійного конфлікту з президентом, ці служителі Феміди підіграють Зеленському.

— З точки зору банальної логіки з аналітикою, усе виглядає саме так. Ситуація дуже нагадує попередню домовленість між КСУ та Зеленським, яка проявляється у вигляді балаганного дійства. Можливо вона є типовою для юриста, що отримав свій диплом виключно заради «корочки». У кожному виші є студенти, від яких викладачі просто мріють позбутися. Їм видають дипломи, аби вони, на решті, відчепилися і більше не потрапляли на очі. Напевно, Зеленський — один із них. Викладачі йому дали диплом, аби його більше ніколи не бачити у себе на кафедрах. Ну, а що? Воно ж все одно не працюватиме юристом. Напевно, тепер ці доценти та професори кусають лікті і не можуть до них дотягтися.

Дана ситуація з КСУ є юридично кричущою. Якщо текст Конституції прочитає людина без освіти правника, їй стане зрозумілою наступна елементарна річ. Президент є наслідком Конституції України, а не причиною її виникнення. Президент — це функція, яка прописана самим Основним Законом. А ось його текст, зміст та логіку й охороняє Конституційний суд. Саме він є мірилом Конституції. Тобто, відповідності до Основного Закону, президент немає права висловлювати свою думку про Конституцію. Він повинен її виконувати і вимагати її виконання від інших.

Тому, ситуація, коли президент у своїй уяві починає ототожнювати себе з джерелом права, виглядає не просто нікчемною, але жахливою та смішною. У цивілізованих людських стосунках вона неприпустима! Конституційний Суд, Верховна Рада і Президент — це три, відділені один від одного стовпи, на яких тримається Українська Держава. Спроба воювати між собою і одне від одного перетягувати повноваження є злочином. На сьогоднішній день, пан Зеленський на 100% зробив все, аби його діяльність можна було оцінювати як завершений злочин. Йдеться про посягання на зміну державного устрою незаконним шляхом.

— Панові Зеленському не дають спокою диктаторські лаври Володимира Путіна та Олександра Лукашенка?

— Я не фахівець по феномену особистості Зеленського. З цього приводу, на мою особисту, персональну думку, краще звертатись до психіатра. Я — фахівець з соціальних структур, причино-наслідкових зв’язків у великих колективах людей, що структурують себе у державу. Я не психіатр. Я — аналітик соціальних систем. Я можу давати коментарі з політологічної, суспільствознавчої та економічної точок зору. А ось що стосується індивідуально-психологічних особливостей персони, я нічого не можу сказати. Та як на мене, уся ця ситуація свідчить про те, що ми спостерігаємо фінальну стадію існування Української Держави за лекалами і зразком пострадянського світосприйняття.

— Може це і добре.

— Я не знаю, добре це, чи погано. Зараз ми, як у «95 кварталі», спостерігаємо фінальну пісню. Сьогодні вона лунає для усіх, хто був тілом держави, зразку 1991 — 1996 років. Для усіх, хто причетний до появи діючої Конституції. Ні, я не маю на увазі, що Основний Закон погано написаний. У цьому тексті проявили певний образ соціальної системи. Її автори заклали механізми роботи тієї соціальної структури, яку вони собі уявили в голові. На сьогоднішній день, вона себе продемонструвала недієздатною. Такою, що не відповідає прагненням людей. Сьогоднішні 37 мільйонів українців не можуть жити за тими спільното-утворюючими законами, які написані і проявлені у 1991 — 1996 роках. І цю соціальну структуру створювали не одиниці. Її творили-проявляли у життя, колективні батьки-засновники державного утворення «Україна» — під тисячу людей. Вони — творці тієї колективної системи щоденного життя людей, України, яка сьогодні прийшла до свого завершення. Система стосунків не пережила практики застосування. Чиновники-урядовці, а також прості люди так і не змогли жити за порядком, який прописаний в існуючому сьогодні українському Основному законі. Вона руйнується протягом останніх років. Але її останнім могильником, останнім цвяхом, стане пан Зеленський персонально.

— Зараз ходять розмови про розпуск Верховної Ради. Президент грозиться оголосити перевибори, якщо монобільшість не розпустить Конституційний суд.

— Це усе — декорація. Пригадайте виступ фокусника. Глядачів, від спостереженням за руками артиста відволікають красиві декорації: напівоголені жінки, голуби, чи повітряні кульки. На сьогодні, державні інституції України знаходяться у стані шахового терміну «цугцванг». Бо будь-яка дія влади, призведе до катастрофічних наслідків. Чи то президент розпустить Верховну Раду і Конституційний Суд, чи то Конституційний Суд забарикадується у своїх приміщеннях і штампуватиме закони, а президент кожен день скиглитиме у відосиках і розповідатиме, що вони погані, чи то Верховна Рада повстане проти президента і Конституційного Суду. Усе це немає жодного значення. Відбуваються незворотні процеси.

— Чому?

— Текст Конституції — це технічний опис соціального конструкту. Така собі інструкція. Якщо в ній забороняється пускати струм у трубу водогону, це означає тільки одне: не варто порушувати рекомендацію. Натомість, влада Зеленського, збирається все зробити на свій розсуд. Ситуація виглядає так, ніби якийсь божевільний електрик вирішив водогінними трубами пустити струм та й ще газ на додачу.

Конституційний Суд, Президент і Верховна Рада — це як водогін, газогін та електрика. Вони не можуть виконувати невластиві їм функції. Тому, будь-яка спроба перебрати на себе чужу роботу лише призведе до катастрофи. На сьогоднішній день, Володимир Зеленський хоче уособити в собі функції водогону, газогону та електрики. Принаймні, його дії виглядають саме так.

Що буде далі? У кращому випадку, розвалини, де можна будувати новий світ. У гіршому — все, що вони накрутять, комусь доведеться розбирати. Утім, є дуже важливий момент. Еліти уособлюють стару незграбну конструкцію. Ми ж сьогодні спостерігаємо початкову фазу їх заміни. Усе те, що ми зараз обговорюємо є наслідком початку процесу зміни еліт.

— Хто будуть ці нові еліти?

— Пригадайте 2014 рік. Тоді з’явилися люди, які говорили, що в їх серцях — інша Україна.

— Безперечно. Однак ці інші люди пройшли до Верховної Ради минулого скликання.

— Вони, ніби ті свіжі огірки залізли у бочку з розсолом і що з ними сталося?

— Сотник Парасюк розчарував майже всіх. За балаклавою комбата Семена Семенченка ховалася особа з суперечливим минулим — Костянтин Гришин.

— Хіба це для вас новина? Систему неможливо змінити, якщо ти сам стаєш її частиною. Так вже влаштована природа цього явища. З середини системи не змінюють. Це неможливо. Треба створити інші умови, породити нову систему, в якій стара система розчиниться або буде продовжувати існувати в якості гармонійної складової.

Тобто, для того, щоб змінити реальне положення справ в Україні, треба проявити інший формат людських стосунків. Наприклад, Українська Конституція має починатися не словами «Ми Верховна Рада від імені Народу України…», а «Ми — Асамблея еліт Українського Народу», або «Ми — реальні представники територіальних громад Українського Народу», або взагалі «Ми — Український Народ, бажаємо організувати життя в нашій державі по економічно вигідним, добросусідським правилам гри…». Далі потрібно перерахувати ці правила. Те, про що я говорю — не просто інший текст, а закладання умов існування на інших підставах. Не можна існувати по-новому в старих умовах. Це буде злочином. Для того, щоб реалізувати свою державу, свій структурований простір людських стосунків, ми мусимо його прописати. Той хто візьме на себе цю відповідальність, створить нові умови для існування всіх людей.

Що ж стосується активістів-майданівців, вони допустилися грубої помилки. Вони — проявилися як носії іншого погляду на систему відносин між людьми, але так і не спроміглися її проявити. Натомість, вони почали сподіватися, що стара система опам’ятається, стане на їхній бік і все буде нормально. Не відбулося. Найбільша помилка активістів, волонтерів і добровольців у тому, що вони не стали державою.

Що повинно було відбутися для якісної зміни України? Активісти мали б утворити з себе поліцію і чиновницькі структури та взяти на себе відповідальність за керування соціальним життям. Добровольці сказати: «Ми — армія». Госпітальєри виголосити: «Ми — медицина». Таким чином, утворюється нова соціальна структура, з новими відповідальними особами, які виконують функцію еліт. Бо саме вони найкраще проявляють себе у якості нового державного утворення.

Розумієте хто такі еліта? Це не просто кращий сантехнік, двірник, чи доярка, адвокат чи чиновник. Це — та людина, яка несе певну суспільну функцію: відповідає за все, що відбувається у її соціальному просторі. У результаті, навколо проявлятиметься інша держава, правила гри і стосунки. Навіть, якщо кодекс про правопорушення лишається тим самим.

Сьогодні ми спостерігаємо природний процес зміни людських уявлень про власне життя. Це неминуче призведе до появи нових еліт. І тільки від нас з вами залежить швидкість подій. Не зовсім правда, що існує розумний ляльковод, як Господь Бог, який пальцями керує нами-маріонетками. Звісно, є ряд запоребрикових, заокеанських та далекосхідних структур, які намагаються брати участь в українських природних процесах. Відбувається природня зміна людських уявлень про себе та світ. Змінити за один день людину, практично неможливо. Потрібен час. Наразі, у нашій країні відбувається природня зміна уявлення людей про формат свого щоденного життя. Це — і є держава. Формат щоденного життя. Порядок, уклад життя людей — це і є держава. Вона проявляється в своїх правилах, законах і технічному описі. Вона демонструє та сама виконує правила організації щоденного життя.

Тому, у Зеленського, Верховної Ради та Конституційного Суду нічого не вийде. Розумієте, ну не можна із презирством ставитись до правил існування системи людських відносин. Вони развалять остаточно всю структуру порядку стосунків під умовною назвою «людське структуроване геополітичне утворення Україна». Неможна запускати воду, електрику й газ, в одну трубу.

— Так, бо тоді буде катастрофа.

— І вони до неї свідомо, чи не свідомо, але щиро йдуть. Наш президент Зеленський, з дитячою безпосередністю хоче з’єднати непоєднувані речі, пустити у єдину трубу воду, газ та електрику — захопити всю владу до своїх рук. Вирішив задовольнити свою цікавість і провести експеримент. Та нічого доброго з цього не вийде. Глядачам я би радив відійти і одягнути захисну каску.

Розумієте, за 30 років склалися умови, коли влада не може впливати на громадян, а у людей залишився єдиний важіль впливу — прямі дії з її знесення. Більше того, майбутні активісти-майданівці, які проявляться в новому циклі, обов’язково повинні зробити висновки з посередніх революцій. Вони мають взяти на себе відповідальність і стати елітою. Ви ж розумієте, звідки візьметься нова еліта? Вона точно не прилетить на парашутах. Сама сутність людської природної структури, яка зветься елітою, виникає під впливом певних умов. Саме тоді, коли треба брати на себе відповідальність, та робити все за своїми уявленнями. Усі держави якийсь час є наслідком бачення і точки зору окремих людей. Відтак, перші королівства помирали зі смертю своїх королів.

— Разом з правителем помирало його бачення…

— Правильно. Помирали його порядок щоденного життя і закони. Зі смертю короля вони перестали бути зрозумілими і потрібними. На сьогоднішній день, королів немає, але лишилася функція організовувати життя великої кількості людей. І вона лежить не на плечах однієї, десятьох, чи тисячі осіб. Вона розподілилася по великій кількості людей, які завдяки своїй освіті та рівні свідомості, спрямованості і морально-етичним якостям є носіями порядку щоденного життя. На сьогоднішній день, в Україні вони мають можливість проявитися. І саме це я маю на увазі, коли говорю про зміну еліт. Перепрошую, але то — не зміна дуп у кріслах. Ми це переживаємо кожні президентські та парламентські вибори. Люди, прості люди, дуже прагнуть змінити існуючі правила, змінити еліти. Ми знаходимося у цікавій точці переходу від однієї системи стосунків до іншої. Ось такі у нас історичні реалії.