Сергій Кондрюк: «Про обіцянки пенсії у мільйон, або кому насправді потрібна накопичувальна пенсія?

Чи будуть українці отримувати пенсії? Нещодавно прем’єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв, що вже через 15 років їм не варто очікувати на такі виплати. Як українським пенсіонерам жити далі? Що являють собою слова очільника уряду: неприємну правду, чи спробу залякати суспільство? Про це i-ua.tv поспілкувався з лідером громадської організації «Спілка Вільних» Сергієм Кондрюком.

— Останнім часом, від високопосадовців лунають раз за разом страшилки, що Пенсійний фонд вже банкрут, або що в найближчі роки українці взагалі не матимуть пенсії. Навіщо сіється паніка, чи таки вже «все пропало»?

• По-перше, проблеми Пенсійного фонду створила сама держава, бо:

= поклала на ПФ обов’язок виплачувати непомірні виплати тим, хто не вносив до фонду належних страхових внесків або взагалі не є застрахованими;

= штучно занизила розмір страхового внеску (ЄСВ) без належних компенсаторів — детінізації економіки й кардинального підвищення легальної зарплати:

= безкарно допускає багато мільярдні заборгованості із сплати внесків ПФ через хронічну зарплатну заборгованість і просто ухиляння від такого обов’язку.

По-друге, сіяння паніки є злочином і особливо для держчиновників, а у випадку бізнес-зацікавленості це стає корупційним злочином.

Прем’єр Шмигаль «пообіцяв», що через п’ятнадцять років українці не матимуть пенсії, але він знає рецепт, як зробити українських пенсіонерів мільйонерами і заманити в Україну іноземних інвесторів, проте знову треба трошки затягнути паски.

— Хочеться згадати попєрєдніка Шмигаля пана Гончарука, який обіцяв 40% зростання ВВП, але потрібно було трошки позбутися трудових прав заради міфічних інвесторів… Чи цього разу знайдено ноу-хау?

— Як тут не згадати всіх можновладців, які тридцять років пропонували українцям всілякі чудотворні реформи, але все зводилось до того, що менше треба їсти та економити газ… і чекати інвестора.

— Так що цього разу слід зробити, щоб на пенсії стати мільйонерами?

— Прем'єр Шмигаль запропонував «схемку» під назвою примусова накопичувальна пенсійна система. «2% від теперішнього ЄСВ виділяємо в накопичення, не збільшуючи навантаження ні для фірми, ні для людини, і ще 2% беремо з ПДФО. Ці 4% дають змогу в сьогоднішніх цінах при виході на пенсію отримати 1 мільйон гривень», — пояснив прем’єр-міністр.

— Чи дійсно український працівник отримає на пенсію цілий мільйон?

— Давайте підрахуємо разом:

= 11 987 грн. середня номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ та організацій у листопаді 2020 року (Держстат)

= 7 322 800 середньооблікова кількість штатних працівників у листопаді 2020 року (Держстат)

= 87 мільярди 778,4 мільйонів місячний фонд оплати праці, на який нарахували 22% ЄСВ (19 мільярдів 311,2 млн. грн) та 18% ПДФО (15 мільярдів 800,1 млн. грн)

Шмигаль пропонує збирати до солідарного Пенсійного фонду не 22 відсотки, а лишень 20% і «економію» в сумі 1 мільярд 756 мільйонів гривень — «віддамо» приватним страховим і трастовим компаніям для пенсійних накопичень.

А ще керівник Уряду пропонує забрати з державного бюджету частину ПДФО у сумі 1 мільярд 756 мільйонів гривень і віддати туди ж — приватникам для «зберігання й примноження пенсійних накопичень».

Таким чином, сумарно до невідомо куди має щомісячно надходити 3 мільярди 512 мільйонів гривень.

Далі множимо цю цифру на максимальний страховий період — 40 років (480 місяців) й ділимо на кількість «оплачених» застрахованих осіб (7 322 800) й отримуємо 230 тисяч 207 гривень (в перерахунку на щомісячну пенсію це 1200−1300 гривень, але… велике але, що через сорок років ці гроші повернуться після комерційних карусель).

— Виходить головний фінасисто-економіст країни нам збрехав про мільйон?

— Але це не головна брехня!

Головні наступні два питання

- Чому сотні мільярдів (за десять років за цією схемою пенсійні комерсанти отримають понад 400 мільярдів, а через двадцять…) моїх і Ваших податків з постійно дефіцитного Державного бюджету та внесків з ще більш дефіцитного Пенсійного фонду мають віддаватися задарма приватним страховим і фінансовим угрупуванням? Бо так дуже треба нагодувати ці суспільно корисні угрупування чи …?

- Які гарантії повернення цих грошей і повернення їх не знеціненими, а хоча б з із доходом у розмірі середнього проценту зберігання на депозитних рахунках? Який захист від повторення трагічних закордонних історій «пенсійних накопичень», коли через всілякі світові й місцеві економічні кризи, через недолуге управління, через корупційні оборутки чи інші «схеми» десятки мільйонів пенсіонерів залишилися і без грошей, і без надії, і без віри у державу?

— То може Прем’єр-міністра просто підставили з цією «схемою»? Хто це такий підступний?

— Дійсно питання влучне. Може це голова профільного Комітету ВРУ Галина Третьякова чи міністр соціальної політики Марина Лазебна?

Так оці посадові дами знають висновок Міжнародної організації праці — «експеримент з „приватизацією“ пенсій у світі провалився, бо його економічний, а особливо соціальний ефект був вкрай негативним і призвів до поглиблення бідності та великих соціальних потрясінь».

А ще Третьякова і Лазебна знають, що навіть рідний Мінфін застерігає… «виникає необхідність у детальному вивченні можливості економіки України забезпечити збереження та дохідність коштів учасників системи накопичувального пенсійного забезпечення.

Необхідно враховувати той факт, що відсутність дохідності на пенсійні активи може створити негативний імідж накопичувальної пенсійної системи, викличе недовіру громадян та поставить під сумнів можливість подальшої діяльності такої системи.

Крім цього слід зазначити, що міжнародні експерти вважають, що для запровадження другого рівня пенсійної системи потрібно забезпечити довгострокову фінансову стабільність солідарної системи…".

— А що з цього приводу думають на Банковій?

-Безперечно керівник Уряду особисто слухав і перечитував цьогорічне Послання Президента Зеленського до Верховної Радий і точно не знайшов жодного слова про примус до накопичення пенсій та ще й в приватних структурах (мова так однією фразою лишень про добровільні варіанти збереження на старість). Але Шмигаль робить своє, бо знає, що сказане публічно і сказане тиші високого кабінету дуже відрізняється.

— А моно-більшість хоч має моно-думку?

— Щодо позиції парламентаріїв, то надкрасномовним є висновок комітету ВР з питань антикорупційної політики — «проєкт закону № 2683 «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення», поданий народним депутатом Галиною Третьяковою та іншими народними депутатами, не відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

У проєкті закону комітет виявив корупціогенні фактори, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, зокрема:

1. Україна не має достатнього рівня економічного розвитку та стану справ з запобіганням корупції для запровадження складного недержавного інструменту з обов’язковим залученням коштів. Через це недержавний пенсійний фонд має ризик перетворитись на «фінансову піраміду», «корупційну схему розкрадання коштів».

2. Відбір учасників другого рівня пенсійної системи закладає значні корупційні ризики — фактично буде відібрано окремі фінансові установи, яким надаватимуться в розпорядження кошти громадян. Відсутні запобіжники для такого відбору з корупційною складовою. Пенсійний фонд НБУ, щодо розкрадання коштів якого є низка кримінальних справ, є наочним прикладом важливості належного регулювання державою цієї сфери.

3. Фондовий ринок в Україні нерозвинений, з доволі слабкою регуляцією та контролем, відсутня диверсифікація можливостей інвестування. Через це є значний ризик інвестування коштів громадян не в прозорий конкурентний спосіб, а шляхом створення «кишенькових» фінансових установ і з використанням адміністративного ресурсу для їх розподілення.

4. Громадяни України переважно зневірені в ефективності довгострокових накопичувальних систем. Періодичні «банк опади», фінансові піраміди, чисельні афери на фінансовому ринку, будівельні афери та інші приклади неефективних регуляторних функцій держави та відвертих корупційних зловживань не сприяють впевненості, що у разі запровадження загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення в Україні у поточних умовах недосконалого законодавства ми не отримаємо черговий приклад наймасштабнішої корупції.

Таким чином комітет ВР з питань антикорупційної політики прийшов до жорсткого висновку, що у проєкті закону про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення:

• присутні ризики створення фінансової піраміди за участю держави;

• присутні корупційні ризики, пов’язані з отриманням статусу учасників ринку, допущених до роботи на другому рівні (недержавні пенсійні фонди, компанії з управління активами, банки-зберігачі, страховики),

• присутні корупційні ризики, пов’язані з обранням напрямів та об’єктів інвестуванням коштів пенсійного забезпечення.

— Може наш Прем’єр спирається на якийсь міжнародний досвід?

— Крім негативного досвіду я іншого просто не знаю. Більш того — в країнах Східної Європи з більш розвиненою економікою і досконалим правовим порядком, у яких законодавчими рішеннями намагаються повернути накопичені громадянами кошти у солідарну пенсійну систему, або й націоналізувати ці кошти (як, наприклад, в Угорщині).

У Литві і Латвії ставку внесків у другий рівень пенсійної системи протягом декількох років знижували до 2% від зарплати, а в Естонії звели до нуля.

Чехія у січні 2016 року оголосила про ліквідацію другого рівня, який був створений лише у 2013 році.

У Польщі в лютому 2014 року, через введені державою обмеження на форми інвестування фондами страхування, останні почали отримувати негативну дохідність (зокрема, було заборонено інвестувати у державні облігації, а попередні інвестиції необхідно було безоплатно повернути державі для скорочення державного боргу). Згодом польський уряд дав громадянам термін у три місяці на повернення до солідарної системи за мовчазною згодою, якщо не буде заявлено про відмову, і продовжує у подальшому таку практику.

— То звідки у пенсіонерів візьметься шмигалівський мільйон?

— Чи не нагадує це казочку про Буратіно й котика Базиліо зі спільницею лисичкою Алісою та про «схематоз» з п’ятьма золотими???

Чи може це ремікс «пригод» Льоні Голубкова з його безмежними мріями, коли він купляв акції сумнозвісної МММ й невпинно агітував це робити всіх і буде Вам щастя — однак всі пам’ятають трагічний кінець цієї історії.

То чому нас так вперто примушують наступати на іржаві граблі? І чи знову ми поведемося на байки сучасних Базиліо разом з Алісою і Льонєю?

— Може на часі дати чесну відповідь про справжні причини злиденності пенсіонерів?

— Наприклад Федерація роботодавців України у противагу пану Шмигалю причину низьких соціальних стандартів вбачає у високому рівні тіньової економіки, який сягає 45 — 50%, і низькому ВВП на душу населення.

Саме через це Пенсійний фонд дотується із Державного бюджету на 45%, хоча процес детінізації економіки повністю покриває витрати Державного бюджету за цією статтею. Проте боротьба з «тіньовиками» проводиться досить дивно, бо під роздачу потрапляють легальні роботодавці і чесні платники податків за незначні порушення.

Також ФРУ вказує на те, що впровадження загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення лобіюють недержавні пенсійні фонди і фінансові компанії, оскільки потенційно можуть збільшити свої прибутки. При цьому держава не дає гарантій доброчесності приватних пенсійних фондів, немає довіри у наших громадян і до банківської системи. Відсутня довіра і до трастових фондів, якими є фонди індивідуального пенсійного страхування.

Але позиція легального вітчизняного бізнесу наших реформаторів схоже абсолютно не цікавить, бо на кону сотні мільярдів.

— То як тоді це називається?

— Диверсія — отаке моє визначення!

Можна м’якіше — професійне невігластво, що в наших турбо-моно-влади ймовірно гірше за диверсію.

Сподіваюсь, що адекватна частина парламентарів перед голосуванням по шмигалівському пенсійному експерименту спробують дати/знайти відповідь на такі питання:

— Чому у державі з ринковою економікою, де право приватної власності є святим, державні чиновники примушують ризикувати приватною власністю й віддавати кошти у розпорядження вузького кола обраних? Може ми повертаємось до сталінізму чи царизму?

— Чому у державі, де Конституцією гарантується безкоштовна медицина, право на житло й захист вчасної оплати праці, державні чиновники досі не взялися за впровадження державного медичного страхування та за іпотечне страхування, чи за страхування вчасності оплати праці, а тупо просувають вкрай небезпечний експеримент з «приватизацією пенсійних коштів»? Може вже наші реформатори відреклись від Конституції і будують не соціальну, а кріпосницьку державу?

Схоже в Кабміні й соціальному комітеті ВРУ таки не Конституція є дороговказом, а зовсім інше…

Так це чи не так ми взнаємо буквально в ближчі тижні на прикладі результатів розгляду (саботажу розгляду) таких законопроектів як:

— № 3464 «Про фінансове забезпечення охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні»

— № 2378 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з реалізації вимог Конституції та міжнародного права щодо питань мінімальних гарантій в оплаті праці»

— № 2438 «Про внесення змін до Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)»

— № 2650 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо посилення захисту конституційного права на вчасну оплату праці)

— № 2724 «Про внесення змін до розділу VIІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо реструктуризації заборгованості із сплати платежів з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

— № 3332 «Про внесення змін до Закону України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця».

— Ви вірите, що цей парламент здатний приймати соціально позитивні закони?

— Хочу бути оптимістом і тому вбачаю за необхідність як скорішого розпуску цього турбо-балагану і проведення позачергових парламентських виборів і з прохідним порогом не більше трьох, а краще двох відсотків. Ось в той парламент я вірю