Юрій Буздуган: Лариса Косач зараз актуальна, як ніколи

25 лютого 2021 року, від дня народження Лесі Українки минає 150 років. Та попри доступ до
Інтернету, деякі наші сучасники примудряються робити акцент не на величі її таланту, а на її недузі та приналежності до жіночої статі. Ким була Лариса Косач для України? Своїми роздумами поділилася філософ Олена Скоморощенко. З її статтею, присвяченій Ларисі, Косач можна ознайомитися на i-ua.tv, натиснувши сюди. А зараз пропонуємо Вашій увазі розмову з експертом з питань індустріального розвитку, Юрієм Буздугано.

— Наскільки актуальними є ідеї модерної України від Лариси Косач? Складається враження, що сучасники поетеси до них не доросли. Та чи готові прийняти її цінності ми?

— Розпочну з банальщини. Про постать, калібру Лариси Косач, говорити дуже складно. Вона переросла будь-яке просте визначення. Так, поетеса, але далеко не тільки поетеса. Так, суспільна діячка, але не тільки суспільна діячка. Так, красива жінка, в яку було закохано багато чоловіків, але не тільки красива жінка. Так, суфражистка, але значно більше, ніж суфражистка. До речі, перша пара українських феміністок складалася саме з Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Щоб у цьому переконатися, варто почитати їхню особисту переписку. Існує багато пластів, ким є Лариса Косач. Зараз, я хочу сказати, хто вона для мене.

— Кажіть.

— Для мене, Леся Українка — це людина, яка грала за Україну. Розумієте, дуже легко грати за Англію, коли ти — Уїнстон Черчіль, або Редьярд Кіплінг. Місце цієї країни було зрозуміло для всіх. Скажімо, не дуже відомий поет написав гарного вірша, який чомусь приписують Кіплінгові. Він розповідає про бій в Судані. 200 англійців з експедиційного корпусу та 2 тисячі єгиптян зустрілися з 40 тисячами фанатиками ісламу. Англійці втратили 12 осіб, а ісламісти — всі 40 тисяч. Європейці застосували кулемет «Максим». «На ваш вопрос у нас есть ответ. У нас есть пулемет, а у вас его нет», — говорить автор вірша. Розумієте, імперіалізм отримав аргумент у вигляді технологічної переваги, використовуючи який Кіплінг та інші витворювали для Англії цивілізаційний простір «прогресивної імперії».

У України сторічної давнини було дуже мало аргументів для створення свого цивілізаційного простору. А людей, здатних грати за таку Україну, майже не існувало. Власне кажучи, як і зараз. Осіб, які плакали над скрутною долею неньки України було більше, ніж достатньо. Та кількість мислителів, що намагалися вибудувати прекрасне, переможне майбутнє України поміщалася на пальцях однієї руки. Їх було не більше двох — трьох. І серед них — Лариса Косач та Іван Франко. Попереднє покоління українських велетів духу представляла матір Лесі Українки — Олена Пчілка та її дядько — Михайло Драгоманов.

Всупереч словам народної пісні: «Не цураймося, признаваймося, бо багато нас є», за майбутню Україну бореться дуже маленька кількість людей. У наш час ця ситуація повторюється один в один. Тому, для мене Лариса — це боєць цивілізаційного простору, яка своїм розумом та серцем, своєю величчю та титанічністю витворювала Україну.

Яке головне завдання у своєму житті вирішувала Лариса Косач? Хочуть це визнавати сучасні націоналісти, чи ні, але Олена Пчілка була першою представницею українського націоналізму. Повірте, вона виявилася набагато сміливішою за багатьох чоловіків. Олена Пчілка всіх шикувала, а в її палаці спілкувалися виключно українською мовою. Виняток не становив навіть московський генерал-губернатор. Приходячи до Пчілки на домашній прийом, йому доводилося спілкуватися українською. Звісно, він говорив, як Азаров, але говорив українською.

Олена Пчілка писала перші наукові твори про українську націонал-демократію, запропонувавши нашому народові свій шлях розвитку. Він включав такі поняття як нація та державність. Та Україні був запропонований іще один шлях, який уособлював її брат — Михайло Драгоманов. Він, на рівні ідей, витворив світове ноу-хау. На той час існувало тільки дві течії демократії: національна та ліберальна. Михайло Драгоманов запропонував демократію соціальну. Не комунізм! Не лівий радикалізм! Він дарував життя соціальній демократії, яка захищала права бідних. Ідея Драгоманова дуже відрізнялася від позиції Дідуся Леніна і була проти революції та диктатури пролетаріату. На той момент, ніхто у світі не зміг запропонувати нічого подібного! Це — зробив Михайло Драгоманов, і за це його вичавили та вижили з України. Він поїхав спочатку до Женеви, потім — до Болгарії. Та попри все він продовжував працювати на Україну.

Лариса Косач робила вибір між ідеологіями мами та дядька. Саме вона робила для України вибір між національною та соціальною демократіями. Між демократією, просвіченої, розумної та начитаної, але закритої еліти та демократією бідних — народної більшості. І Леся Українка однозначно пішла по шляху Драгоманова. Зробивши свій вибір, вона його втілювала у своїй творчості. Бо цивілізація створюється міфами, новими цінностями, новими наративами та смислами. Саме це і робила Лариса. Вона витворювала народну Україну, яка не зводилася до мрії: «Садок вишневий коло хати», а створювала сенси України де нема бідних, того типу цивілізації, яку через півсторіччя назвуть «держава загального добробуту».

Тому, для мене Лариса Косач — це, перш за все, творець нового українського всесвіту. Творець першої в світі цивілізації соціальної демократії. І ті завдання, які вона вирішувала тоді, постали перед Україною і сьогодні. У нас неоліберали-«соросята» пропонують ідеї ліберальної демократії. Мовляв, давайте знімемо всі обмеження, відпустимо всі механізми ринку і ринок все зробить сам. Уже зробив. Тепер ми, практично, не маємо економіки. З іншого боку, продовжують плакати українські націонал-демократи. Що ми отримали за 30 років панування цих двох світоглядів?

Тому, Леся Українка зараз актуальна, як ніколи. Ніхто стільки не зробив для усвідомлення та вирішення проблем українців, як вона. Повернення до Лариси Косач — це не шлях до минулого. Це спроба нарешті збудувати для України своє модерне майбутнє, що не спромоглися створити її сучасники. І що поки ніяк не можемо зробити ми.

— Та чи спроможні побудувати модерну Україну наші сучасники?

— Якщо не будувати своє майбутнє, то ззовні нам будуватимуть колоніальну залежність. При чому, найстрашнішим її різновидом є не військовий і навіть не економічний, а цивілізаційний колоніалізм. Наші націоналісти люблять вигукувати: «Українська держава!». Однак це — інструмент ХVІІ століття, максимум — ХІХ. У ХХ столітті держава нікуди не зникає, але поступається такому інструменту утвердження цивілізації як корпорації. При чому, корпорації можуть бути не тільки економічними, але і соціальними, якими є профспілки чи, наприклад, Ліга Плюща, членами якої були 40 мільйонів американців. На жаль, наші націоналісти біжать за російським велосипедом: «У них сильна держава, давайте і ми собі збудуємо такого монстра!». І вони це роблять 30 років, вигукуючи словосполучення «Українська держава!». Та що далі? Українська держава постане тільки тоді, коли ми будуватимемо унікальну українську цивілізацію.

У мене є одне улюблене правило «N+1». Якщо ти хочеш вирішити завдання N-го рівня складності, то ти ніколи не перевищиш рівень «N-1». Тому, треба піднімати планку! Я б радив ставити максимальний рівень складності. Тому, потрібно ставити завдання не державницького, чи економічного рівня, а цивілізаційного. І боротися треба не за державу, чи навіть економіку, а за пісні, за казки, за міфи, за мрії, за смисли та за наративи. Ось за що потрібно боротися!

І Леся Українка робила саме це. Так само потрібно діяти і сучасним українцям. Ми знаходимося у тій самій точці, що і вона. Все відбувається, як в іграх на смартфонах. Не пройшовши один рівень розвитку, не можна перейти на інший. Не подолавши проблем ХІХ сторіччя, ми опинилися у залежності постколоніальної. І саме Леся довела, що нам під силу її подолати. Та для цього потрібно витворити свою цивілізацію. Леся Українка проробила фантастичну роботу по створенню її фундаменту. Звісно, їй допомагав Іван Франко, Василь Стефаник і Соломія Крушельницька, але все ключове зробила вона.

— Ви казали про «Садок вишневий коло хати». Батьком української ідентичності є Тарас Григорович Шевченко. Лариса Косач вклала багато зусиль у її розвиток. Утім, понад сто років її зображували як хвору жінку, і робили акцент на її статі. А ось про сенси, які вона пропонувала, чомусь незаслужено забували.

— Якщо дозволите, я наведу вам приклад іще одної хворої людини. Я маю на увазі Франкліна Делано Рузвельта.

— Так, він рухався на візочку. Утім, вважаючи його чи не найкращим президентом Сполучених Штатів Америки, дуже рідко говорять про його інвалідність.

— У центрі Парижу, на Єлисейських полях є станція метро, яка і називається: «Франклін Делано Рузвельт». Ось Вам яскравий приклад творця. Хворий ти, чи здоровий, сильний ти, чи слабкий, це — виключно, твої подробиці. Відбувається боротьба сили духу. Леся Українка була титаном і вирішувала завдання рузвельтівського масштабу.

Які завдання вирішував цей президент США? Більшість розвинених країн знаходилися на рівні колоніально-індустріальної цивілізації. Рузвельт запропонував побудувати цивілізацію, базовану на великих промислових корпораціях, замість цивілізації малих підприємств. А головним ринком збуту зробити не колонії, а «економіку споживання». У результаті, він не просто переміг, а збудував на порядок більш потужну цивілізацію. Щоб було зрозуміло, наскільки це серйозно, хочу навести одну цифру. Головною удареною силою на морі під час Другої Світової війни були авіаносці. 1 вересня 1939 року, Англія мала їх 7, по 6 — Японія та США. До завершення війни японці збудували 28 авіаносців, англійці — 40, а американці — 160. Ви уявляєте потужність економіки корпорацій?

Корпоративна цивілізація, є ще важливішою, ніж корпоративна економіка. Головною працею Рузвельта є Атлантична Хартія. У серпні 1941 року Гітлер вже напав на СРСР, а Японія ще не оголосила війну США. Велика Британія билася на полі бою вже 2 роки, вона виснажилася, і не могла перемогти Гітлера самотужки. Тому, Черчиллю нічого не залишилося, окрім просити допомогу у Рузвельта. Зустріч відбулася в Канаді.

Рузвельт погодився надати допомогу Черчиллю, але за умови підписання Британією Атлантичної Хартії. А це — цивілізаційні речі. Про що говорить Атлантична Хартія? Про вільну торгівлю. Велика Британія, на той час, була імперією. Це означає, що ні в Південно-Африканській республіці, ні в Індії, ні в Канаді ніхто крім Англії не має права вести торгівлю. А Атлантична Хартія це руйнувала. Також Рузвельт вимагав від Черчилля доступу всіх людей до освіти. Але колоніалізм тримався на відсутності університетів на території колоній. Іншими словами, хочеш отримати вищу освіту — їдь до метрополії. Додому ти вже повернешся з імперською пропагандою у голові. Розумієте, Рузвельт вимагав цивілізаційних речей і не тільки для Америки! Він помер, але зламав стару світову колоніальну систему, змусивши її головного оборонця підписати Атлантичну Хартію. Завдяки Рузвельту по всьому світові перемагали смисли, цінності та механізми корпоративної цивілізації.

Приблизно таку саму роботу робила і Леся Українка. Вона була одна. Її майже ніхто не розумів. Довкола було багато людей, які підтримували цінності персонажів з «Кайдашевої сім’ї» Нечуя-Левицького. Повірте, немає більшого зла для України, ніж пропоновані там смисли. Ми — високорозвинена цивілізація, яка породила «Мрію» — найкращий в світі літак, випустила «Сатану» — найдосконалішу в світі ракету, дала життя танкові Т34! Саме наша цивілізація зробила першу в світі ядерну реакцію. Треба визначитися, хто ми: потужна цивілізація, чи Кайдашева сім’я?

— Коли я читала цей твір, мене найбільше дратувала Маруся — дружина Омелька Кайдаша.

— Що ми візьмемо собі за зразок для поведінки? Відповідь називається наративом. Ми візьмемо Марусю Кайдашиху, чи «Одержиму», чи, можливо, Мавку, яка збирається битися з «Тим, що в скалі сидить»? Хто є для нас взірцем? На жаль, український націоналізм наразі знаходиться на рівні персонажів уже згаданого твору Івана Нечуй-Левицького. Вони ниють, що ненька Україна гине, але не роблять іншої України. А Лариса Косач витворювала і таки витворила всесвіт, де ми — фантастична цивілізація. Не ми біжимо за світом, а він обертається навколо нас. Ось що для мене Леся Українка!

Також, хочу сказати, що не один Тарас Шевченко створив Українську цивілізацію. Її витворили 7 — 8 хвиль творців. Першим був Дмитро Байда Вишневецький. Він витворив Україну як простір свободи, під назвою Січ. Останній в Європі лицарський орден, як її назвала Забужко. Бо що таке лицарський орден? Це не просто люди, які тримають зброю. Лицарі служать не господарю, не панові, не державі, а тій чи іншій ідеї. Ось ким є справжні лицарі!

Другою хвилею творення української цивілізації займався гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. І не тому, що він всіх перемагав і створив найкращу в світі піхоту. Сучасники писали, що у битві під Хотином, зійшлися: найкраща в світі (татарська) кавалерія, найкраща в світі (турецька) артилерія та найкраща в світі (козацька) піхота. Бо козаки були не вершниками. Кажучи сучасною мовою, вони — морпіхи на чайках. Так, гетьман Сагайдачний був найкращим адміралом та генералом. Він палив і Істамбул, і Кафу, і навіть Москву. Та його справа життя в тому, що Сагайдачний був людиною, яка будувала. За отримані кошти він будував церкви, школи, друкарні та університети. Він дуже багато вкладав у освіченість та писемність наступних поколінь. Саме Сагайдачний запросив Петра Могилу стати ректором Києво-Могилянської академії. І Хмельниччину робили ті, хто вчився у збудованих ним школах. Та на жаль, Хмельницький змарнував усе, що Сагайдачний зробив. Саме тому, я, чесно кажучи, не люблю Хмельницького.

Третьою хвилею стало Кирило-Мефодіївське братство, під керівництвом Тараса Шевченка та Миколи Костомарова. При чому, останній з цього тандему був головним. Саме Миколі Костомарову належить авторство над «Книгою Буття українського народу». А ось популяризацією цих ідей займався Тарас Шевченко. Вся його творчість — це витворення цивілізації, яку витворив Костомаров. А Шевченко її витворив у духовному просторі.

Четвертою хвилею стали Олена Пчілка і Михайло Драгоманов, а п’ята — Леся Українка та Іван Франко. Та на першому місці в останньому тандемі стоїть Лариса. Вона зробила значно більше для витворення української цивілізації майбутнього та соціальної демократії, ніж Іван Франко. Вони обоє були учнями Михайла Драгоманова. До речі, останній підписував свої твори під псевдонімом Українець, і Леся, завдяки дядькові, стала підписуватися Українкою.

Далі була шоста хвиля — Харківська цивілізація. Та вона мала всі ознаки підлеглості, бо була частиною більшовицького проекту. У результаті, її знищили. А Леся Українка, її цивілізація виявилася незнищенною. Хоча, Харківська цивілізація була вершиною українських цивілізацій бо містила у собі підвалини корпоративності. Далі, у складі СРСР існувала корпоративна цивілізація, витворена Шелестом і Щербицьким. Утім, вона теж була частиною проекту Московії і загинула одразу після смерті «совку».

Тепер нам треба визначитися, що робити далі. Одні хочуть підняти економіку. Інші пропонують розбудовувати державу. Третім на все начхати і вони їдуть за кордон. Четверті вірять у всесильну Європу. Та, все це — дурниці. Якщо ми хочемо щось зробити корисне, нам потрібно витворювати не економіку, не державу, а саме цивілізацію!

— Я б сказала, душу!

— Правильно! Останній, хто витворив найбільш розвинену душу для України, була саме Лариса Косач. Далі неї ми — українці, на жаль не просунулися. Тому, нам потрібно стати на її плечі і розбудовувати наші ідеї далі. При чому, це потрібно робити не з держави, не з нації і навіть не з економіки. І починати її треба з мрій. З того, до чого будуть прагнути українці. До «садка вишневого коло хати»? Це добре, але цього замало. Це фундамент, але неможливо жити лише на фундаменті. Ми мусимо будувати модерну та надсучасну українську цивілізацію. В якій українці будуть мріяти про зорі і про подвиги духу. Потрібно продовжувати саме, те, що робила вона.

Як писав історик Рудницький: «Головна проблема України — це розривність розвитку». Ми весь час починаємо з нуля. Вибачте, це звучить по-більшовицьки! Не треба все вибудовувати з основ! Потрібно продовжувати з найбільш розвиненої цивілізації, яка була колись збудована. Треба розбудовувати цивілізацію, смисли та мрії, які створила Лариса Косач.