Володимир Волков: Україна — єдина точка входу Китаю в Європу

Володимир Зеленський увів санкції проти китайських інвесторів «Мотор Січ». Зокрема, вони передбачають блокування активів, обмеження торгових операцій, заборону виведення капіталів за межами України. Нагадаємо, раніше проти інвесторів «Мотор Січ» застосували санкції у міністерстві торгівлі США.

Утім, влада Піднебесної стала на захист підприємців і своїх співгромадян. Спікер міністерства закордонних справ Китаю Ван Веньбіня висловив сподівання, що українська сторона у відповідності до юридичних норм забезпечить захист законних прав компаній та інвесторів КНР. Чи мала Україна вводити санкції проти китайських підприємців? Як тепер вибудовуватимуться наші відносини з Піднебесною? Відповіді на ці та інші питання i-ua.tv дав голова Української військової організації «Спас -23» Володимир Волков.

— Що, з Вашої точки зору, означає застосування санкцій проти китайських інвесторів? Навіщо їх запровадили взагалі

— Це — дуже велика помилка. Вона полягає у відсутності бачення цілісної картини світових подій у людей, які порадили президентові застосувати санкції. Я не хочу деталізувати, це зробили навмисно, чи випадково, але на мою думку, таку помилку допустили через відсутність фахових радників.

Чому це виглядає саме так? У існуючій картині світу, Україна є єдиною точкою входу Китаю в Європу. Зрозуміло, що з терен колишніх радянських країн: Казахстану, Таджикистану, Узбекистану, це буде робити важко. Що ж стосується Росії — це просто неможливо. Особливо беручи її взаємовідносини, пов’язані з «Північним потоком-2». Коли йдуть санкції від Німеччини, зрозуміло, що Росія не може стати точкою входу Китаю до ЄС. З Білоруссю також все складно. Сьогодні там панує нестабільність.

Тому, єдиною точкою входу до проекту «Китай +16», залишається Україна. На цьому етапі ми могли б отримувати надзвичайні преференції: використати наш транзит, зробити на нашій території бази підготовки для сервісу товарів, які заходять на європейський ринок, для зберігання запасних частин і хабів. Однак помилка влади трохи відтягнула позитивні можливості для України. Думаю, ми їх все одно отримаємо, бо ми стоїмо на їхньому порозі.

Також Піднебесну цікавить українська фундаментальна наука. Попри весь технологічний прорив, Китай так і не зміг вибудувати її на своїй територіях. Наразі, вони займаються її формуванням і саме тому, звернулися до нас.

— Чи може ця помилка стати діагнозом для бізнес-клімату в Україні.

— Напевно, що реакція відбулася. Тут є іще одна ознака некомпетентності. Деяким представникам із західним способом мислення здається, що держава немає жодного стосунку до санкцій проти приватних компаній. Та вони помиляються. У Китаї все навпаки. Будь-яка компанія з цієї країни знаходиться під дуже пильним наглядом і підтримкою з боку держави. Починаючи з людини і закінчуючи великими організаціями, Китай стоїть до кінця.

Це прийнято пояснювати тим, що у нас та у них різний підхід до ресурсів. Для нас ефективними є ті з них, які знаходяться в наявності. Наприклад, нафта, вугілля, гроші. Китай, на відміну від нас, базує свій ресурс на людях. У них економічно успішною вважається та компанія, де найбільше влаштовано працівників. Тому, китайські підприємства, де працюють 200 — 300 тисяч людей є дуже ефективними. Ми такий підхід пояснюємо велетенською кількістю китайського населення, але справа полягає в іншому. У підході до ефективності. У Китаї він базується на забезпеченні роботою своїх громадян. Справа в тому, що комуністична ідеологія КНР відрізнялася від більшовизму СРСР основою взаємовідносин. У нас це була класова боротьба, а в них — приведення рівня життя до єдиного, високого стандарту. Виходячи з цього, вони зробили ставку на людей. Не розуміючи глибинність китайських процесів, наші радники продукують спеціально запущені фейки і приймають некомпетентні рішення.

— Як це некомпетентне рішення вплине на відносини України та Китаю?

— Приймаючи рішення, китайці виходять з певної моделі поведінки. Тієї, яка проглядається у діях Піднебесної щодо України, ми маємо шанс виправити ситуацію. По-перше, давайте згадаємо 2017 рік! Тоді у Давосі, за обідом в Українському домі, наші представники подарували китайському президентові Сі Цзіньпіну, перекладеного на китайську мову «Кобзаря». Це був крок до вивчення нашої ментальності. Після цього китайський президент сказав, що дружба двох поневолених народів має бути апріорі. Адже і вони, і ми, пройшли крізь історію випробувань та страждань. Саме тому, мати дружні і теплі стосунки нам велів сам Бог.

По-друге, Сі Цзіньпін, один з перших глав держав, привітав Володимира Зеленського з Днем Народження. Цим він продемонстрував зацікавленість Україною. Утім, ледь не на наступний день після президентського свята, вийшли санкції проти чотирьох китайських інвесторів. Українська сторона це пояснює питаннями до їх приватних фірм. Та наголошую ще раз: треба знати ментальність і підхід Китаю до своїх людей і підприємств. Немає приватної компанії, за яку б Піднебесна не стала горою. Однак хочу повторитися, що наш український вхід був правильним. Ще 16 січня Володимир Зеленський пообіцяв азійське турне і висловив бажання зустрітися на президентському рівні з керівництвом Китаю.

Таким чином, наші відносини з Піднебесною, можна умовно поділити на дві третини позитивної частини і одну — негативної. Наразі, ми маємо саме таку шахову комбінацію на дошці.

— Наскільки раціонально Україні було вступати у такий конфлікт з Піднебесною? Адже вона все одно захищатиме свої підприємства всією державною міццю.

— У мене немає абсолютно ніяких раціональних пояснень, чому так відбулося. Цей крок точно б не спрацював на користь американської адміністрації. Такі дії навряд чи б привернули її увагу. Безперечно, Джо Байден має певні пріоритети у графіку спілкування з іноземними президентами, виходячи з його національних інтересів. Він розмовляє і з Китаєм, і з Росією, і з Німеччиною, але все залежить від його пріоритетів. Тому, Україна є, але вона стоїть у черзі. І ніякі театральні дії з вистрибування з білизни не привернули б увагу американської адміністрації до України. Діалог представників нашої держави з Байденом відбудеться. Тільки треба навчитися чекати, бо усьому свій час.

Тому, у санкціях немає жодного сенсу. Та хочу ще раз повторитися: сьогодні для Китаю Україна є єдиною точкою входу до Європи. Шлях крізь нас не вимагає від Піднебесної ні додаткових комбінацій, ні великих втрат. Саме тому, через нас вони можуть формувати свої відносини з Європейським Союзом. А там — ринок на 500 мільйонів. Це — дуже великий шматок, і в цьому є велика зацікавленість.

— Утім тісне співробітництво між Україною та Китаєм має своїх опонентів.

— Агенти впливу, які не хочуть дружніх економічних стосунків з Китаєм, розповсюджують фейки. Байки про асиміляцію України китайцями та вивезення нашої землі ледь не в кишенях, не витримують жодної розумної критики. Вони — повна маячня. Та попри фейки, відбуваються процеси координації та кооперації між економіками України та Піднебесної. Тому, не переймайтеся! Тут немає нічого страшного!