Сергій Кондрюк: Олігарх — це діагноз і вирок одночасно

Президент ініціював написання так званого закону «Про статус олігарха». На думку Зеленського, він має перетворити людей, яких стосуватиметься документ на бізнесменів. Утім, практика показує, що декларації та реальні справи, часто-густо протилежні речі. Саме тому, i-ua.tv вирішив поговорити про доцільність такого документу з нашими експертами. Розпочнемо з коментаря лідера громадської організації «Спілка вільних» Сергія Кондрюка.

«Тринадцять громадян України за всіма ознаками є олігархами. До такого висновку прийшов секретар РНБО Олексій Данилов. Досить символічним є сама кількість «діагностованих» олігархів — саме чортова дюжина. Не менш знаковим є намір «розібратися» з олігархією саме напередодні тридцятиріччя Незалежності і вже після ухвалення рішень моно-влади про остаточний дерибан державної власності — так звану «велику приватизацію» і розпродаж землі.

Тож рельєфно постають такі питання: «Яку роль відведено олігархам саме зараз і яким чином будуть їх економічно й політично каструвати? Що з ними відбудеться? Чи анонсований закон — лише косметологічна маніпуляція?»

Думаю, на них знайдеться три варіанти відповіді.

Перший. Олігархи публічно посипають свою голову попелом визнаючи, що збагатилися за рахунок обкрадання Держави та тримання в злиднях громадян. Вони віддають 90% відсотків своїх статків-активів на користь українському суспільству як відступні-відкупні і натомість отримують морально-кримінальну амністію.

Другий. Олігархи вступають у відкриту війну з народом і остаточно його дограбовують. Тут вже без великих бунтів не обійтися, й червоні півні завітають до всіх маєтків.

Третій. Олігархи «куплять ще трошки машин швидких допомог» і продовжать публічні й закулісні обнімашки з владою та піаріння своїх благодійних кісточок знедоленому, але без гідності терплячому народу.

Та поки влада досить дивно поводиться. Наче визнає олігархію шкідливою для держави, але не оголошує її злочинною.

На моє глибоке переконання, олігарх — це діагноз і вирок одночасно.

Діагноз, бо це — аморальна хвороба, яка перетворила багату Україну у найбіднішу державу в Європі, перетворивши українців на жебраків, що поневіряються світом у пошуках заробітку.

А вирок — бо олігархи системно чинять антиконституційне політичне й економічне рейдерство. Наразі вони є легальними"ворами в законі". Вони узаконили вкрадене, через свої політичних слуг і продовжують безперервно красти через знов таки, узаконені прислугами схеми встановлення драконівських тарифів і цін на життєво необхідні товари й послуги, через постійне вибивання сотень мільярдів бюджетних пільг або списання їм бюджетних кредитів…

Та головним джерелом збагачення олігархату і їх оточення є штучно багатократно занижена оплата праці українських працівників. І я не повірю жодному кроку «антиолігархічної боротьби» від керманичів держави поки вони не перекриють олігархату основне джерело збагачення й існування —узаконенуексплуатацію «дешевої рАбсили»!

Для розуміння — за конституційними нормами мінімальна зарплата в Україні зараз має бути 22−25 тисяч гривень, а середня понад 30−35 тисяч гривень щонайменше.

Уявіть скільки олігархамивкрадено в українців за тридцять років! Скільки бід пережили українці через штучні злидні! А скільки передчасно померлих, через відсутність коштів на нормальне харчування та лікування! Скільки вимушено було втікати з країни…

Хочу, спеціально для прислуги олігархів випередити питання: «Де взяти гроші?» Така зарплата є абсолютно адекватною для теперішньої продуктивності праці й вкрай необхідною для економічного росту!

Чи справді влада хоче здолати «олігархічного гельмінта», ми взнаємо буквально днями. До 1 червня Кабмін має завершити розробку проекту Бюджетної декларації і подати його до Парламенту. Саме в цьому документі закладуть основні цілі і завдання з формування державного бюджету на ближчі три роки. Саме там буде визначено розміри державних соціальних стандартів і гарантій, зокрема величини мінімальної заробітної плати.

І в цьому процесі визначення державного курсу вкрай важливу роль повинні зіграти патріотичні сили, правозахисні організації, профспілки. Вони мають останній шанс визначити свою роль. Хто вони: будівники конституційної соціальної держави, чи посіпаки олігархів — злодіїв в законі?"