Олександр Новохатський: Зеленський утилізує Україну без плану та розуміння, що має бути далі із її Народом

Володимир Зеленський пообіцяв закон про «Статус олігарха». Над ним мають укупі працювати РНБО, офіс президента та антимонопольний комітет. На думку діючого президента, усі олігархи мають перетворитися на бізнесменів. Та чи допоможе цей закон вивести Україну з під їхнього впливу? Хто гарантує, що нормативно-правовий акт не пропишуть так, аби під нього не потрапив патрон Володимира Зеленського — одіозний Ігор Коломойський. Про саму ідею антиолігархічного закону i-ua.tv поспілкувався з політологом Олександром Новохатським.

— Як Ви ставитеся до ідеї Зеленського написати так званий антиолігархічний закон?

— Тут треба починати з того, що «олігархи» не існують без «олігархічного режиму». Олігархія — це політичний режим. Це соціальне явище виникає, у зв’язку, з певним станом розвитку людських відносин.

Олігархія, це такий стан справ у суспільних відносинах. Він наступає у випадках, коли не працюють інші Інститути соціальної організації. Не працюють належним чином закони, не працюють громадянські рухи, не працюють політичні партії, не працюють гуманітарні Інститути лідерства. Люди, що живуть у просторі державного утворення опиняються під владою декількох особин, що впливають на будь-які процеси на їх власний розсуд. Це абсолютна влада кількох осіб, які змушують усю країну обслуговувати їх меркантильні інтереси.

Олігархія — результат роботи кримінальних грошей на регулюванні речей, якими має займатися держава. Для зрозумілості, наведу приклад. Скажімо, одна людина накопичила багато коштів і хоче їх захистити. Саме тому, вона намагається впливати на державу, її структури та призначення чиновників, контролюючи, таким чином, політиків. Олігархи, заради збереження грошей та наживи, намагаються керувати країною. Яскравим прикладом олігарха при владі є п’ятий президент Петро Порошенко. Він приймав під себе закони та орієнтував Конституцію. Я розумію олігархію саме так. Це — влада людей, які завдяки своїм грошам керують країною.

Що розуміє під словом «олігарх» пан Зеленський? Таке враження що в нього дивні уявлення про світ, які він за будь-яку ціну прагне нав’язати решті людей. Про внутрішній світ пана Зеленського та його внутрішні уявлення про природу людського світу, певно краще говорити із спеціалістами в галузі психіатрії. Його уявлення не певні та не акцентовані, з його «відосіків» абсолютно не зрозуміло що саме, він має на увазі. Він не передає інформацію, лише емоції.

Тут, в цьому контексті більш цікавим видається розуміння ЗЕ-свори щодо питань організації нашого життя. Бо саме ось ці гетьманецви, безумно-безуглі, данилоподібні та інші ЗЕкадри, через власну трактовку будуть намагатись створити закони та правила, за якими нас будуть змушувати жити. Але й тут у мене виникає стійке суб’єктивне враження, що дані люди є клієнтами для певного «жовтого» дому. Ми мали до цього два роки прикладів, коли активні та освічені громадяни України та так звані «слуги» вкладають у слово «олігарх» зовсім різний зміст. Давайте згадаємо. Два роки тому Зеленський оголосив класну програму, яка б дозволила долучити наших людей до суспільно-важливих процесів. Вона називалася «Ліфт». Хіба вона запрацювала? Ні. То для чого вони її створювали взагалі? Владу декількох осіб може перемогти лише широкий доступ людей до інструментів влади.

— Піар — наше все.

— Я не знаю. Результати цього невідомі. Зеленський обіцяв ухвалити закон про народовладдя. Де він? Що таке народовладдя в його розумінні? Пан Зеленський воліє не пояснювати. Мирні ініціативи для Донбасу зводяться до фрази «Нада проста пєрєстать стрєлять». Складається враження, що професійна дискусія про закони, реформи і порядок устрою нашого життя із цими людьми не можлива. І це не просто конкурс «Рассмєші коміка». Правління Зеленського перетворилося на бездумне, безглузде, безугле дійство, яке виливається у словоблуддя та яскраві беззмістовні заходи. Візьмемо виступ на «Україна — 30» А чому не Д 40? Куди 30?

— Так для них це нормально.

— Я не знаю, що для них нормально. Я бачу, що для людей, які живуть в Україні «зелений» режим наносить дещо більше, ніж непоправна шкода. Він, використовуючи модні потреби та слова, утилізує Україну. Зливає її по трубам до каналізації. Можливо, моє враження трохи емоційне, але воно йде від щирого серця. Я не бачу результатів. Натомість — переді мною відбувається дивне дійство: з підскоками, кривляннями, муркотінням і незрозумілими зустрічами. Більше того, я переконаний, що американська делегація на чолі з Блінкеном та Нуланд зсткнулася з тими ж самими враженнями. Їх слова на прес-конференції дали підстави вважати саме так. Здається, що американські дипломати побачили, що в них з паном Зеленським різні тлумачні словники. Вони абсолютно нарізно розуміють базові поняття щодо підвалин демократичних режимів.

— Особисто мені пан Зеленський нагадує ляльку-маріонетку. Її слова та дії залежать від того, хто її смикатиме за нитки.

— А тепер давайте повернемося до олігархів. Зеленський виріс, сформувався і став політичною фігурою у середовищі, де олігархи — це норма. Він працював на каналах людей, які завдяки своїм великим статкам керують Україною. Я маю на увазі Хорошковського та Коломойського. Пам’ятаєте, з ким, на початку свого президентства, Зеленський радився, що робити з Україною? З олігархами. А наповнення антиковідного фонду відбувалося ким? Олігархами. То ж мені тепер надзвичайно цікаво, що саме Зеленський розуміє під словом «олігарх».

— Так для нього президентство — це політичний бізнес, розумієте?

— Ні. Я не розумію підходу, який наносить шкоди моїй сім’ї, моїм друзям, моїй країні. Це не є бізнес. Те, що робить Зеленський — називається злочин. І в мене складається вперте враження, що вся ЗЕ-команда займається саме злочинною діяльністю на шкоду Народу України, але закривається якимись яскравими словами та дійствами.

— Як позбутися олігархів?

— Насправді, все дуже просто. Треба зробити систему державного забезпечення справедливості — чесні суди. Щоб побороти олігархію, слід створити країну, яка живе за іншими законами, а не по-поняттям. Явище олігархії проявляється і виходить на перший план, коли не працюють закони держави. Найкращий рецепт — це Держава із відкритим доступом.

Як на мене, в нашому житті дуже багато держави. Вона регулярно лазить по наших кишенях та особистому простору, обмежуючи наші свободи та нав’язуючи власне бачення світу. Історія доводить, що держава ніколи не перемагала людей. Люди — живі, а держави — мертві. Тому, в Україні постає питання, про новий проект суспільного простору. Сьогоднішній контролюють олігархи. І пан Зеленський є нерозривним наслідком такого устрою. Він є плотью від плоті авторитарного, олігархічного уявлення про природу людських стосунків.

Говорячи про деолігархізацію простору, ми маємо розуміти, що ведемо мову про тектонічну революцію. Насамперед, вона передбачає інакше життя. І ця його інакшість закладається новими принципами. До речі, у нас: «вкрав — випив - сів в тюрму» трансформувалося на «вкрав — випив — пішов у президенти»… В Україні порушена система суспільної цінності людей. На сьогоднішній день, ми не розуміємо, хто хороший, а хто — поганий. У нас злодії, клоуни та шахраї, на кшталт якої-сь «ківи», є прикладом для наслідування. Вони демонструють, як треба правильно жити і спілкуватися між собою. Вони, виходячи, зі своїх внутрішніх уявлень визначають те, чим вся країна має займатися далі. І біда в тому, що ми їх призначили! Ми їм вручили до рук свої долі та життя.

— Страшно, що саме такі «ківи» є нормою. Саме вони нівелюють цінності та поняття чесної парці. Тобто, щоб потрапити до Верховної Ради, достатньо лише бути покидьком.

— Увесь цей соціальний непотріб нездатний до організації життя в країні. Тому, справу до рук взяли олігархи. До речі, їх посилюють слабкі чиновники. Пам’ятаєте, як у 90-ті бабці ходили вирішувати побутові питання не до органів влади, а до кримінальних авторитетів? Просили перекрити дах та поставити дитячий майданчик.

Складається враження, ніби Зеленський ототожнює себе з таким самим «авторитетом». Я просто не годен уявити, що саме він розуміє під соціальним явищем «олігархія». Бо закон про боротьбу з олігархами, по-перше, визначає, що ми живемо в умовах цього явища. По-друге, що держави немає, а владою керують олігархи. По-третє, ми повинні визначити самотужки, хто є олігархами, а хто — їхніми агентами. Яким чином вони впливають на владу і як їм перешкоджати. Та для цього ми маємо визначити, якою є Україна.

Практично в кожному інтерв’ю, я говорю про неспроможність наших чиновників зрозуміти, де вони живуть і що вони роблять. Та питання полягає в тому, що вони не здатні цього зрозуміти, бо вони — виконавці. Машина держави лише здійснює програму, яку завантажує її власник. Сьогодні ним є олігархи. Тобто, деолігархізація означає взяття державної машини під контроль. Та хто це має зробити? «Слуги», чи Зеленський?

— Не вони…

— Наше українське суспільство стоїть на порозі усвідомлення сутності держави. І вона зовсім не тотожна президентові Зеленському. Його попередники хоча б питали у народу, яку державу потрібно побудувати, але не він. То ж хто має взяти контроль над Україною? Громади. Люди, які тут живуть. Які є тілом, кров’ю та душею держави. Бо держава без людей це лише порожній звук. Східні регіони України захистили не чиновники.

— Це зробили волонтери.

— Так. Втрата Криму — це яскравий приклад дій держави в умовах обставин, які виходять за рамки мислення чиновників. Жодних наказів та рішучих дій. Натомість, невнятне бурмотіння та розсовування грошей по кишенях, впорядкування чемоданів і виїзд з країни. Це усе, на що здатні сучасні чиновники.

Хто має нести відповідальність за державу, а також проектувати і розпоряджатися багатствами нашої землі? Люди, які тут живуть. Ставлячи питання про деолігархізацію, ми мусимо усвідомлювати свої права. Не просто відстоювати їх а, бляха з мухою, формувати новий порядок державного устрою. І робити це потрібно чітко, спокійно та ненав’язливо.

Зверніть увагу, пан державний секретар США сказав, що український Народ і Україна є пріоритетами для США. Переводжу вам з дипломатичної мови на людську. Пофіг нам ваш уряд та люди, які назвали себе Україною. Нас цікавить проявлення Народу, бо ми це поважаємо. Однак цього не розуміє Зеленський. Він не є його частиною, розумієте?

— Він живе у якомусь марічко-світі.

— У головах та серцях наших політиків немає визначення України. Вони цього не розуміють. Це для них територія з населенням, з якими потрібно щось робити. І вони оце «щось» починають якось-сікось-накось робити. У результаті, ми маємо шалений «ЗЕлений принтер» без результату та закон про продаж землі. Ало, люди, ви з тієї землі ніколи не годувалися! Ви не розумієте, що з нею пов’язаний український феномен. Ви хочете знищити Україну? Я розумію, що так.

Якщо переходити на персональні думки, особисто я не вважаю, що режим Зеленського діє в інтересах України. По-перше, ЗЕкоманда не знають, що таке Україна. По-друге, вони не можуть ідентифікувати її інтереси, а по-третє, вони навіть не зрадники. Вони — політичні потвори. Зрадник це, людина яка говорить що здатна покласти життя за принципи українства, але на ділі робить інакше. А ЗЕкоманда — це політичні колуни, які не розуміють ні для чого вони прийшли, ні для чого вони обралися. Вони не знають, що вони мають робити та з ким взаємодіяти.

— Що з ними робити нам? Скоріш за все, Зеленський досидить до кінця своєї каденції, бо станом на зараз, у нього за результатами опитувань найбільший рейтинг.

— По-перше, припиніть читати наші так звані опитування! Яке питання — така і відповідь. Це я вам кажу як людина, що вже понад 20 років пов’язана з соціологією. Бо будь-яку відповідь можна запрограмувати самим питанням. По-друге, скажіть мені будь ласка, а хіба ці опитування робилися не за гроші?

— Звичайно, що так.

— Так звані «комерційні соціологи» роблять виключно замовні дослідження. Для них це — бізнес. І назва соціологічно-аналітична група ні про що. Звісно, якщо подивитися на методи дослідження та обробки анкет — все буде чудово. Тут питання лежить у площині морально-етичних установок «комерційних соціологів». Вони перетворилися на інструмент маніпуляцій. Ознайомившись із результатами їхньої «роботи» у ЗМІ, українці думають: «О, у Зеленського виріс рейтинг!». Це — фікція. Вимірюється та частина населення, яка зветься «наЗЄлєнієм». У будь-якій частині світу є люди, кому байдуже, що тут відбувається. І це — рай для подібних дослідників.

— Що буде далі?

— Ми знаходимося у глибокій кризі. Я навіть не знаю, які доцільніше підібрати слова, аби описати всю суть ситуації. На жаль, ми не усвідомлюємо навіть стану речей. Коли мені кажуть банальні фрази, на кшталт: «Всі мають зрозуміти», шановні такого ніколи не буде. Стадний інстинкт ніколи до добра не доводив. Це не наш шлях. Бо українство - це проявлення своєї волі, свободи та нерозривного зв’язку зі своєю землею. І жоден Зеленський, Порошенко, Глистович-Арестович, Кива, чи будь-яка інша політична потвора не годна вкурити, що таке Україна. Їй не допоможе навіть начеплені три вишиванки одразу та варенична дієта на камеру. У такої політичної особини немає України у серці. А змінити ситуацію можуть тільки люди, які нерозривно відчувають себе частиною цієї культури. І тільки ці люди зможуть перемогти олігархів. Хоча, наші вороги насправді не олігархи, ними є ми самі. Наші лінощі, неосвіченість, неуважність та небажання думати про себе. Ось ці якості є нашими головними ворогами.