Веніамін Тимошенко: владі потрібний слухняний, зашуганий нарід

Та страх і ненависть держави до свого населення — це лише одна сторона медалі. Інша — майже абсолютна відсутність запиту та попиту у згаданого населення.

Веніамін Тимошенко: владі потрібний слухняний, зашуганий нарід

Росія стягнула біля державного кордону з Україною велику кількість своїх військ. Чи можливе кремлівське вторгнення з триколорами? Над цим не мізкує хіба що ледачий. Утім, точно сказати не може ніхто. Щоб зрозуміти думки Путіна мабуть треба стати повним неадекватом та соціопатом. Але, якщо московити наважаться поперти великою війною, як захистити мирне населення? Адже захищатися доведеться навіть в тилу. Московія на теренах України має легіон своїх агентів. Під час великої війни ці люди сидітимуть тихо у куточку навряд. Скоріш за все, вони чинитимуть диверсії, вбивства та інші злочини. То можливо прийняття збройного закону вже дуже і дуже на часі? Про це i-ua.tv запитав представника Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Веніаміна Тимошенка.

— Ворог у воріт. Чи нападе Путін, достеменно не відомо. Ні Ви, ні я не знаємо, що відбувається у голові неадекватного, старого царька. Як убезпечити мирне населення? Якщо не дай Боже буде широкомасштабна війна, і ворог працюватиме в тилу, у нас можуть з’явитися нові Володимири Рибаки. Здебільшого, у пересічних міщан та селян нічого немає для самооборони. Як жити далі? Може варто ухвалити збройний закон?

— У вашому питанні вже є відповідь — в країні, де вісім років триває війна, мирне населення має нарешті перестати бути мирним! Бо як можна розраховувати на інший результат, якщо робити весь час те саме, тобто нічого? Як можна виграти війну, залишаючись мирними, чи може ми й не хочемо виграти війну?

Ну, а на днях комітет Верховної Ради з правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді свій черговий міліцейський законопроект про зброю № 5708. По своїй суті він обмежує все: і зброю, і самозахист, і здоровий глузд. А от корупційні схеми МВС з торгівлі дозволами та нагородною зброєю стануть законом. Депутатам радять ухвалити саме цей недолугий та корупційний документ. Натомість йому є якісно інша альтернатива — створений фахівцями та зброярською спільнотою законопроект № 5708−1. Та реакція парламентарів на цей проект закону — полягає поки що в ігнорі та нерозумінні викликів та загроз. Це попри те, що кожного року в Україні, на «контрольованій» урядом території, скоюють понад 5,5 тисяч навмисних вбивств, в рази більше, ніж на війні.

Якщо ж держава вперто не дозволяє громадянам захист від грабіжників та ґвалтівників і так само заважає захищатися від окупанта, це наштовхує на роздуми. Давайте пригадаємо Крим 2014 року. Коли прилетів «смажений півень», що зробили міліціянти та СБУшники? 95% силовиків зрадили присязі та перейшли на бік ворога. Аналогічна історія відбулася на Донбасі. Хто мені скаже, скільки зрадників сьогодні в СБУ, МВС, чи прокуратурі? Скільки з них підуть займатися диверсіями, вбивствами чи підніматимуть прапор окупанта? Поки Путін нападатиме вони руйнуватимуть країну з середини. На кого ж тоді розраховує більшість пересічних?

Ми звикли постійно на когось розраховувати чи сподіватись: то на НАТО, то на санкції, то на американських чи британських солдатів, то на «само якось розсмокчеться». Хіба ж це американці мають та будуть воювати з Путіним, якщо він піде в наступ на Україну? Тоді на що та на кого розраховує наш «простий нарід»? Принаймні мені це не зрозуміло. У ситуації, коли ворог у воріт та існує загроза нападу, нормальна людина шукала би можливість озброїтись та навчитись працювати з тією зброєю та взаємодіяти з такими самими громадянами, пішла би до магазину і купила собі зброю та набої. Принаймні, можна буде на деякий час стримати чи значно ускладнити просування ворога далі. Да, із значними втратами, але без квітів та хлібом з сіллю точно, зі значними втратами з обох боків. Такий опір здатне створити озброєне населення. То хто ж нас захищатиме? Ворог у воріт, а я не бачу черг, а ні в зброярських магазинах, а ні на стрільбищах. У мене складається враження, що у людей немає ніяких проблем. Про чиновників я промовчу взагалі. Для них їх російські колеги не вороги, а друзі, компаньйони та бізнес-партнери, український чиновник та силовик — плоть від плоті російський чиновник та силовик.

— Може владі все ж таки дати стимул? У нас немає часу на роздуми.

— Зброярська спільнота тільки за. Наразі вона намагається діяти демократично: дискутує з депутатами та просуває через комітет альтернативний проект закону. Фахівці пояснюють нашим парламентарям про дві загрози. Внутрішню, коли від рук бандитів гине більше громадян, ніж на війні з Росією. Ми намагаємося сказати депутатам: «Перший ворог — це кримінал, який в середині країни вбиває людей в промислових масштабах і другий — Росія. Остання дуже підступна, бо Кремль прекрасно розуміє, що йому чинитимуть опір по великому рахунку тільки не дуже укомплектоване та обладнане ЗСУ та купка озброєних громадян». Бо на восьмому році війни ми досі маємо беззахисне, беззбройне і неорганізоване населення. Витрати на захоплення такої країни значно менші, ніж якби в ній було 10 мільйонів озброєних та навчених громадян та хоча б один мільйон громадян в загонах територіальної оборони.

Аналітики у московитів теж не дурні. Вони чудово розраховують свої людські та фінансові втрати. Можливо, вони планують продавити на Київ дорогу танками. Звісно, чхати хотіли росіяни на смерті власних солдатів, це у них теж сировина та гарматне м’ясо, так було завжди, ще задовго до народження маршала Жукова. Утім, росіяни виходять з простої математики здорового ґлузду. Або ти нападаєш на країну, де мешкають до зубів озброєні громадяни, які чинитимуть шалений опір і це одна історія, або ти йдеш нападати на країну, в якій у населення серед арсеналу захисту є хіба що лопати та сапки і це вже історія друга. Правда ж, між двома історіями є велика різниця?

— Тобто, владі вигідна ситуація, коли українці беззбройні напередодні ймовірного наступу?

— «Зелена» влада, як і всі попередні, просто до паніки боїться своє ж населення. Складається враження, що вони навмисне не навчають і не озброюють населення. Таким чином, вони підіграють окупантові, аби він чітко розумів, що цей народ можна зламати, що чинити опір не будуть, бо немає чим. Чиновники врешті прогнозовано втечуть, а люди залишаться сам на сам з окупантом та його колаборантами, тримаючи у руках свої лопати та сапки.

Та страх і ненависть держави до свого населення — це лише одна сторона медалі. Інша — майже абсолютна відсутність запиту та попиту у згаданого населення. Ось ми і маємо, те що маємо. А майбутнє мені спрогнозувати важко. Чи то нас захищатимуть солдати НАТО, чи то введуть якісь чергові санкції, чи може ще щось виклянчимо від партнерів. Санкції, схоже, безрезультатні взагалі, бо за 8 років війни вони так і не зупинили російську навалу. Не знаю, можливо вони зупинять Путіна, коли він вже буде під Києвом?

— Санкції дійсно безрезультатні. А може бодай активній дещиці громадян варто вийти на вулицю і вимагати легалізації зброї?

— Словосполучення «легалізація зброї» звучить не вірно. Я зараз виправлю вас і всіх інших, хто допускається подібної помилки. Наразі вся зброя є легальною. Навіть та, що незареєстрована. У Конституції чітко визначено, що громадянам дозволено все, що не заборонено. А от все, що заборонено визначається виключно законом. Не постановою Кабміну чи наказом від МВС, а законом. Закону про зброю немає — значить уся зброя є легальною. А те, що людей за її «незаконний» обіг відправляють за ґрати — це вже інше, це про якість держави та її справжні цінності. Тому слово «легалізація» у контексті зброї, звучить невірно. Замість «легалізації» нам потрібне законодавче врегулювання її обігу, тобто ухвалення спеціального закону, який визначить всі моменти щодо обігу зброї, тому, будь ласка, забудьте слово «легалізація» у контексті про зброю.

На жаль, наше населення знаходиться у стані постійного стресу та страху. Людська психіка має дві реакції на стрес: одна — ступор, а інша — агресія. Зверніть увагу, у нас немає жодних якісно позитивних новин, є тільки постійний стрес, страх, зрада, розпач, які безкінечно та системно пригнічують величезну кількість людей. Тому, мало хто може похвалитися критичним мисленням та відповідними діями. Тому мало хто думає про масове озброєння та підготовку до опору, пригнічене населення мріє лише про повний холодильник та добрі новини в телевізорі.

—  А йому ще не набридло жити у стані постійного переляку? Адже, стрес паралізує думки та заважає рішучості.

— У мене складається враження, що державі вигідний такий стан анабіозу населення. Хай, краще люди боятимуться Путіна і не запитують у влади: «Де реформи економіки, МВС, прокуратури, судів», «Де зменшення податків», «Де боротьба з корупцією», «Де закон про зброю?», «Де загони територіальної оборони?», «Де наше прав на захист?». Владі потрібний слухняний, зашуганий нарід, який мовчки дивитиметься безкінечне шоу про зраду та так само мовчки платитиме космічні податки на утримання мільйонної армії ворогів та вороватих колаборантів у владі.

З одного боку, наша «зелена держава», як і попередня, підігрує окупантові, навмисно залишаючись слабкою, залежною та вразливою, а з іншого — вона ж є внутрішнім ворогом. Бо не дає можливості й населенню захищатися від окупації, глуму та насилля, при цьому ще й сама держава по суті є насильником та ґвалтівником, тримаючи населення у постійному ступорі та страху. Скільки це ще триватиме? Не знаю. Допоки нас влаштовуватиме подібний стан речей, а раз мовчимо — значить все влаштовує.

Рекомендовані публікації