Що курять експерти, які хвалять Business&Family лаундж, який відкрито на центральному залізничному вокзалі?

Тридцять років потму антропологи Марта Гутман і Нін де Кенінк-Сміт писали, що сучасні діти існують в резерваціях нашпигованих макдональдзами та ніндендами, але без прав на здорове міське середовище.

Розберемо це ствердження на прикладі зони для бізнесу та пасажирів з дітьми, на Київському центральному вокзалі, про відкриття якої стало відомо 31 грудня 2021 року.

Судячи по фото, керівництво Укрзалізниці обійшлися без впровадження передових практик проектування со-участі та дружнього до дітей дизайну, але не забули зазначити «сімейну» спрямованість лаунджу в прес-анонс.

Тож, які з елементів дизайну дружнього до дітей та батьків представлені на фото з прес анонсах Укрзалізниці:

Сповивальний столик. Столик розміщений на стені на якій більше немає нічого. Поруч зі столиком теж пусто: немає ні підставки, ні смітничка для використаних підгузників, ні диспенсера з серветками, ні кулера з водою, ні підставки для сумок — не має ні-чо-го. На столику розміщено корзиночку з памперсами. Куди батьки мають поставити ту корзиночку, коли будуть переповивати дитину? Підлога наче чиста але ж бізнес лаундж))

Кімната для відпочинку, су́дячи по кількості диванів й телевізору має слугувати відпочинку батьків й діти можуть перепочити з дороги, наче б — гуд.

Але! Як бути дітям, які не хочуть відпочивати?

Як ти дітям реалізувати свою первинну біологічну потребу й право, доречи, на пізнання середовища, на розвиток соціальних комунікацій?

Як бути з грою? Різновікових дітей, дітей з різними й особливими можливостями?

І чи вдасться тоді батькам відпочити в цій кімнаті?

Відкрите питання по зоні для грудного вигодовування й харчування? Чи вони є?

Може ж таке бути, що фото, видані в прес релізах Укрзалізниці просто неповно відображають ВЕСЬ спектр дружності до родини? Хотілося би щоб так було, адже в керівництва Укрзалізниці є все, щоб зробити цукерку з наших вокзалів: і фахівці, і досвід, і знання, і — ресурси! це ж не поліклініку обладнати в Кацапетовці.

Із доброго: дизайн хоч і простецький, як для бізнес-лаунджу, але без притаманних сімейно-дитячим зонам «вирви око» кольорів та засилля пластику.

В якості резюме: центральний залізний вокзал — це візитівка країни й столиці.

І, якщо Україна вже «замахнулася» на статус «безбар'єрної» країни, то і реалізовувати стратегію з безбарєрності потрібно саме із транспортних хабів, адже вони мають демонструвати всю міць української автентики: гостинність, дружність, відкритість іноземцям і формувати інклюзивну культуру, почуття гідності за свої громадські простори — в українців.

Оточувати кожного громадянина, особливо, маленького, турботою з пелюшок!

Створювати здорові й красиві громадські простори, де б кожен почувався в безпеці й комфорті.

Зрощувати відповідальність та самостійність із малечку, щоб не було проблемою помити ручки, самому сходити в туалет, навіть, подорожувати самій дитині було можна — це ж актуальна повістка громадських обговорень в Європі. В нашій країні це фантастичний трилер, це — небезпечно і неможливо! Не тільки для дітей до 10 років, алей для підлітків. Але саме з впровадженням таких політик, в дітей формується почуття самодостатності, відповідальності, почуття свого простору — своєї країни.

Дуже шкода і якось соромно за такий лаундж, обмежено доступний для більшості родин, який висвітлюється як «сімейний».

«Я не боюсь, коли погані люди кричать, но мені стає страшно, коли хороші мовчать». © МЛК

Фото дружніх до родин просторів додаю.