Комбат «Холод»: до вибухів на складах з боєприпасами може бути причетна владна верхівка

Командир батальйону «Айдар» Євген Пташник, позивний «Холод» захищає Україну з 2014 року. Пішов на війну з гвинтівкою, яку йому дали друзі, та автоматом, придбаним за їх кошти.

«Тоді, у 2014 році, зброї не вистачало, нам доводилося її добувати в бою. Правда, існували й інші способи вирішення цього питання: хтось приходив зі своєю, а комусь, як наприклад мені, допомагали друзі. Боєприпасів не вистачало також. Чесно кажучи, ми думали, що в Україні їх і так небагато. То ж намагалися берегти те, що мали.

Але після звільнення Щастя ситуація покращилась. Міністерство оборони виділило «Айдару» додаткові боєприпаси та зброю. Ніби віддячило нашому добровольчому батальйонові за взяття Щастя. Нам вдалося звільнити місто, у яке не змогла зайти армія. Тоді, на початку війни ми не знали, що в Україні багато зайвих боєприпасів, які можна просто так підпалити", — розповів Євген Пташник. Командир «Холод» поділився з I-UA.tv своїм баченням з приводу вибухів на артилерійських складах у селі Калинівка на Вінничині.

— Що відбулося у Калинівці? На вашу думку, вибух на артилерійських складах — це результат ворожої диверсії, чи халатності?

— Все, що відбулося в Калинівці — явний злочин. Як на мене, немає різниці, чи це цілеспрямований, підпал, чи це результат службової недбалості. Злочин є злочин. Знаєте, халатність — це також диверсія. Диверсія начальників, які виявилися неспроможними попередити лихо. І судити їх треба як диверсантів.

До речі, пожежа в Калинівці — не перший вибух на складах з боєприпасами за час війни з Росією. Варто згадати хоча б аналогічні події у Сватовому, Балаклеї та Маріуполі. Я не виключаю, що ці злочини — результат чийогось недоброго умислу. Можливо, хтось дуже хотів приховати нестачу боєприпасів.

— Тобто організувати пожежу могли не обов’язково російські диверсанти?

— Скажіть, якщо у нас завтра десь трапиться аварія, буде винна Росія? Ми самі довели ситуацію до пожежі. Думаю, комусь точно вигідно будь-що звалювати на Росію. Ми втратили десятки, а той сотні мільярдів доларів після вибухів, але немає жодного покараного. Люди залишили свої будинки. Мабуть навіть на лінії зіткнення немає сіл, що знаходяться у такому жахливому стані як Калинівка зараз. Тим часом, деякі депутати закликають громадян піти тушити вогонь.

У нас чомусь політики завжди до волонтерів звертаються. Напала Росія — Україну захистив її народ. Вибухнули боєприпаси — знову люди допомагають. А куди поділася влада, де правоохоронці? Чому люди мають виконувати їх обов’язки?

Якщо за склади знову ніхто не понесе відповідальність, я вважатиму, що у цьому злочині задіяні люди з верхівки. Депутати замість того, аби закликати людей тушити пожежу та рятувати чиєсь майно, повинні були створити комісію, яка б розібралася в ситуації. Посаду має втратити не одна людина, а ціла група осіб.

— Що це за люди?

— Думаю, вони з владної верхівки. Якщо знову не буде покарано винуватців пожежі, напрошується висновок: у розслідуванні справи не зацікавлені ні президент України, ні прем’єр-міністр.

— Голова Генштабу Віктор Муженко також має розплатитися посадою за вибухи в Калинівці?

— Винні мають бути покарані, і прізвища тут ні до чого. Це Муженко, чи Полторак, різниці немає. Однак якщо ці люди не вжили відповідних заходів, вони є співучасниками злочину. Якби б ми після пожеж у Маріуполі, або Балаклеї бачили на скільки жорстко діє наша влада для того аби знайти і покарати справжніх винних, можливо б ситуація з вибухами не повторилася. Можливо, б Калинівки не було б.

Я вважаю, що пожежу має розслідувати прокуратура на найвищому рівні. А потім за допомогою телебачення потрібно оприлюднити доповідь. Скільки в Україні лишилося складів? Нам що, потрібно їх всі підпалювати?

— Чого з вашої точки зору влада демонструє бездіяльність, а винних у попередніх пожеж

ах так і не знайшли?

— Так їх і не шукали. А бездіяльність влада проявляє, скоріш за все, тому що у злочинах бере участь хтось із близького оточення можновладців. У нас же ж на високі посади призначають не за професіоналізм, а за лояльність.

Тому варто замислитись: а може дійсно прийшла пора змінювати систему управління? У нас немає суддів, і поліції, бо за фактом реформа так і не відбулася. Вони, звісно, ніби існують, але це не наші люди. Судді призначуються і звільняються президентом, і ми нездатні їх відсторонити. Будь-якого поліцейського призначає міністр внутрішніх справ, і ми на нього не впливаємо. Але має бути по-іншому: українці повинні обирати шерифів та суддів. Тільки тоді реформа буде справжньою. Тільки так суди та поліція стануть народними. І не треба боятися, що у нас люди не зможуть керувати країною. Ще й як зможуть! Я більше ніж переконаний, українці здатні продемонструвати ефективне та якісне управління.

Ірина Сатарова