Володимир Тетерук

Депутати Верховної Ради України й досі не спромоглися розглянути подані законопроекти щодо заборони діяльності релігійних організацій з центрами в росії.

Україну часто порівнюють з Ізраїлем в контексті виживання й розвитку в умовах існування поруч з екзистенційним ворогом.

На тридцять третьому році незалежності ми й досі не випрацювали єдиного україноцентричного підходу до бачення й трактування історії нашої держави.

У цій програмі піде мова про тюркський світ в історії України, його вплив на формування нашої державності та визначення її місця та ролі в системі глобального обміну.

Гість програми — людина дійсно легендарна. Микола Волинко не тільки активний профспілковець і боєць за трудові права людини праці, а й відданий патріот України.

Спікер ВР Руслан Стефанчук заявив, що в Раді недостатньо голосів, щоб прийняти закон про заборону діяльності релігійних організацій з центрами в країні-агресорі.

У роковини смерті гетьмана Мазепи (21.09.1709) аналізуватимемо соціально-економічну та суспільно-політичну ситуацію в Україні наприкінці 17- го й початку 18-го сторіччя, а також порівняємо її з процесами, які нині відбуваються в нашій країні.

Паралельно з бойовими діями на гарячому фронті активні дії ведуться й на фронті інформаційному, де вже виросла ціла плеяда професійних балакунів, готових прокоментувати будь-що й будь-коли.

Доведена до цілковитого абсурду система держуправління зеленої влади особливо проявила себе в процесі над Коломойським.

En este programa hablaremos de la realidad del modelo que quiere imponer Rusia y de sus efectos en los pueblos del mundo. У цій програмі ми поговоримо про реальну модель «нового світового порядку», яку хоче нав’язати росія, та про її вплив на народи світу.

Зазвичай усі рушійні зміни в суспільствах готує і робить еліта. В Україні ж все по-іншому: тут саме суспільство виступає основною силою суспільного прогресу, тоді як еліта спочатку ніби йде за течією, а потім навпаки — стає гальмом суспільних зрушень і двигуном реакції, від якої зрештою і сама страждає.

Квартальна" безпосередність і придуркуватість все більше охоплює органи влади. Бажання зробити ефектний «стендап» повністю витісняє розуміння того, що йде страшна війна й кожний день вимагає прийняття відповідальних і зважених рішень, а не кривляння перед телекамерами в умовах небувалого розвою корупції, аморальності й непрофесіоналізму.

Сам факт революції можна вкласти в конкретні часові рамки, а от революційні процеси.

Невідповідність між широко розповсюдженим образом українця, створеним імперським режимом та деякими нашими літературними класиками не дуже корелює з реальністю.

Здійснюючи дерусифікацію українського духовного простору нам важливо критично переглянути творчість і тих письменників і поетів, які були так чи інакше зв’язані з Україною і яких ми вважаємо «своїми», у той час як їхню творчу діяльність проукраїнською аж ніяк не назвеш.

Заяви очільника українського МЗС Дмитра Кулеби про складну дипломатичну осінь, коли доведеться боротися за подальшу підтримку України нашими партнерами у війні з московитами і переконувати світову спільноту не штовхати нас на невигідні переговори з ворогом, викликають щонайменше занепокоєння.

Було б дещо наївно й спрощено ототожнювати доктрину «Русского міра» як винахід часів путіна-кіріла, замішаний виключно на москво-православному борошні імперського шовінізму.

Українсько-польські відносини мають доволі специфічну циклічність: тільки-но відбувається зближення між нашими народами як вигулькує якась контраверсійна заява з тієї чи іншої (частіше польської) сторони і починаються взаємні звинувачення щодо подій нашого історичного минулого.

Хто володіє інформацією — володіє світом. Саме той може і приховувати певну інформацію, спотворювати її або нав’язувати фальшивий суспільний дискурс і в такий спосіб відвертати увагу громадськості від реальних життєвих проблем та переводити її на рівень взаємопоїдання з серії «сам дурень».

У цій програмі зробимо історичну ретроспективу українсько-білоруських відносин упродовж останніх століть.