Театр — не лише провокація!
Театральний простір столиці нещодавно поповнила музично-пластична вистава «Дім Бернарди Альби» за п’єсою Фредеріко Гарсіа Лорки. Це робота студентів третього курсу Київського національного університету культури (керівники курсу Петро Ільченко та Катерина Пивоварова). Постановку вистави здійснила Катерина Пивоварова.
— Вистава вийшла дуже цікавою за самим баченням, — переконаний один з керівників курсу, заслужений діяч мистецтв України Петро ІЛЬЧЕНКО. — Це вистава про дівчат, які закриті тоталітарною жінкою в певному будинку. З цією проблемою може зіткнутися сучасне молоде покоління через війну і через те, що у світі наступає тоталітарне бачення. Людей заганяють в якісь схеми, в якісь табори. І особливо шкода, коли туди потрапляють молоді жінки.
Тема вистави надзвичайно цікаво вирішується пластично. До вербального ряду відібрано тільки те, що потрібно для розкриття самої теми — як люди хочуть існувати пластично. Цей прийом виправданий, бо вони не можуть багато говорити. Є Бернарда, яка може чути і ці речі переводяться в якусь пластику, якийсь танок, якийсь хоровод.
А у фіналі, замість тих, хто грав, раптом з’являються їхні обличчя. Багато-багато обличь. Вистава грається у чорно-білій гаммі. У кінці з’являються фотографії всіх персонажів, ніби килим на лісовій галявині. Швидше за все, це те середовище, в якому мали б розвиватися люди. Це те, що дає можливість гармонійно розвиватися людям, особливо, молодим жінкам.
Головне, що вистава досить чітко композиційно вибудувана. Коли все від простого до складного, від малого до великого емоційно починається досить дискретно і доходить до вибуху. У кінці вистави постріл і єдиний мужчина, за якого всі боряться. Він поза будинком і йому призначена лише одна з дочок. Їй дісталися гроші покійного батька. Вибух, все рушиться, а на місці будинку буяє палас квітів, палас світла.
Пластичне рішення вистави колишньої студентки Анастасії Тищенко, яка тепер має свій дитячий театр. Декорації теж від студента у минулому Олексія Батуріна, в якого зараз свій театр-студія.
Роль Бернарди виконує студентка Дар’я Мірошниченко. Також у виставі грають студентки Національного університету культури та колишні випускниці цього вишу Анжеліка Чорнойван, Єлизавета Воробйова, Анастасія Єрмуканова, Альона Федоренко, Дар’я Гук, Арина Литовченко, Вероніка Верещака, Єлизавета Голубенко, Анастасія Тищенко, Ірина Панів, Олена Рожанська, Ярослава Козуліна. Для багатьох з них це перша вистава.
Зіграли її вже три рази — у Київському національному університеті культури, Київському академічному театрі українського фольклору «Берегиня» та Київському театрі «Золоті ворота». Маємо запрошення показати цю постановку у місті Лохвиця Полтавської області.
Вистава починає студентську біографію. Ми дуже сподіваємося на молодь. На те, що молоді артисти зможуть відобразити своє бачення. А головне, що мені найбільше сподобалося, тут немає агресивності. Зізнаюся, що провокаційний театр вже трохи набрид. Він був потрібний, коли ми вирвалися з тоталітарної епохи. Хочеться, щоб вистава були не тільки провокативною за формою, а щоб ми в ній поглиблено вели філософську бесіду.
