Життя для пересічних громадян стає дедалі дорожчим, — експерт про підвищення цін на електроенергію

30 травня 2023 року Кабінет Міністрів підвищив тариф на електроенергію для населення до 2,64 грн. Новий тариф діє з 1 червня. У чому причина підвищення цін і чи дійсно воно обґрунтоване, розповів економіст Юрій Смелянський в інтерв’ю для телеканалу I-UA.tv.

Життя для пересічних громадян стає дедалі дорожчим, - Юрій Смелянський
Життя для пересічних громадян стає дедалі дорожчим, - Юрій Смелянський

— Наскільки було обґрунтоване підвищення цін на електричну енергію?

Не можна вважати обґрунтуванням заяви про те, що втрачено близько 30% генерації та споживачів. Яким був баланс генерації та споживання електричної енергії за видами споживачів? Невідомо. Якою була собівартість виробництва електричної енергії за видами генерації? Невідомо. Якою стала собівартість виробництва електроенергії за видами генерації? Невідомо. І таких «невідомо» набагато більше.

Ще один «аргумент» від влади щодо підвищення тарифів на електроенергію — треба відновлювати пошкоджені елементи енергетичної системи. Тобто підвищенням тарифу влада говорить про те, що витрати на відновлення вона перекладає на громадян України. Я не чіпатиму питання аморальності таких рішень в умовах війни, коли суспільство взяло на себе фінансування ЗСУ. Зупинюся на суто економічній логіці.

Фінансування відновлення — це вид інвестицій. Піднімаючи тарифи на фінансування відновлення пошкоджених ділянок енергосистеми, державна влада вважає громадян інвесторами в енергетичну інфраструктуру? Але тоді слідом за підвищенням тарифів має почати працювати система видачі відповідних цінних паперів усім побутовим споживачам електричної енергії як співвласникам енергетичної системи. Якщо йдеться про ту частину енергосистеми, яка є в приватних руках, такі цінні папери емітують власники-монополісти. Якщо йдеться про ту частину енергосистеми, яка перебуває під державним контролем — емітентом є державна влада чи уповноважені нею структури, чи інший варіант — державна влада через інструмент внутрішньодержавної позики залучає грошові ресурси населення на відновлення пошкоджених ділянок енергосистеми.

Ви щось чули про подібні дії з боку власників-монополістів і державної влади? Я — ні. Тому це шахрайство в державних масштабах. Замість того, щоб публічно порозумітися із суспільством у цьому питанні, влада, як зазвичай, застосовує «принцип довіри». Тобто «вірте нам, ми знаємо, що робимо і це рішення вимушено-необхідне». Ось тільки довіри немає. У тому числі з тієї причини, що «довіра» для влади, незалежно від каденції, стала інструментом обману суспільства. І ця недовіра посилюється відсутністю системного відкритого суспільного діалогу.

Як тільки влада заявила про підвищення тарифу на електричну енергію, одразу згадалася одна заява енергетичної компанії України, яка пролунала на початку періоду системних відключень електричної енергії споживачам — «відключення припиняться тоді, коли буде збільшено вартість електричної енергії».

— На користь кому будуть іти ці кошти?

Коли в питаннях ціноутворення влада використовує категорію «ринкова ціна» або «ринковий тариф», говорячи про вартість комунальних послуг, вона бреше. В Україні немає ринкових відносин у секторі виробництва та продажу комунальних послуг. Це стосується й електричної енергії. Якщо використовувати риторику економічної теорії, то в Україні на регіональному рівні функціонує чиста монополія з регульованими державною владою тарифами на послуги життєзабезпечення. Тобто кожна область має свого енергетичного монополіста.

Відповідно, є два основні вигодонабувачі від зміни розміру тарифу на електричну енергію: власники-монополісти регіональних енергетичних систем і державна влада. Власник-монополіст отримує додатковий обсяг прибутку з вищої вартості проданої одиниці електричної енергії. А влада — вищу суму податків за незмінності ставок податків.

А побутові споживачі електричної енергії своїм подальшим зубожінням забезпечують благополуччя двом переліченим. При цьому влада оголосить про прояв турботи через надання субсидій, знову ж таки за рахунок цих самих побутових споживачів і платників податків в одній особі, і поставить людей у ще більшу економічну залежність від себе. Це один з інструментів формування монополії на владу, диктатуру.

— Як це вплине на купівельну спроможність українців, адже, відповідно, зростуть і ціни на все інше?

Збільшення тарифу має наслідок збільшення суми до розрахунку за споживання електричної енергії. Припустимо, що домогосподарство щомісяця споживало 100 кВт електроенергії. Це означає, що з новим тарифом на 100 гривень на місяць впаде купівельна спроможність цього домогосподарства. Тобто, мінус 3−5 днів без м'яса для цього домогосподарства. На додаток ті, хто продає свою продукцію на базарах, піднімуть ціни, адже електрична енергія використовується в тому чи іншому обсязі при виробництві продуктів у цих домогосподарствах, які потім продаються.

Є в Україні така прикмета — якщо зростає курс долара — зростають ціни; якщо курс долара падає — ціни все одно зростають. Те саме стосується й тарифів. Тобто зміна тарифу на електричну енергію для побутових споживачів призведе до зростання цін. І якщо тариф збільшився на 83,3%, то можна сміливо очікувати на додаткове зростання інфляції в межах 50%. Додамо сюди холодну весну та не дуже теплий початок літа, що спричиняє низький рівень урожаїв, а також втрату основних регіонів виробництва овочів (Херсонська, Запорізька області).

Маємо ситуацію, коли зростання тарифу в результаті веде до ще більшого скорочення споживання на базовому рівні, тобто товарів першої необхідності, включених до мінімального набору споживчого кошика.

— Багато українців, на жаль, взагалі не сплачує комунальні послуги. Чи можливо, що кількість таких людей збільшиться?

Ще до війни проводили одне дослідження, результатом якого був факт, що основними неплатниками комунальних платежів були люди з високим рівнем достатку. А от люди з низьким рівнем намагалися максимально повно сплачувати комунальні послуги.

У ситуації постійного зубожіння більшості населення однозначно збільшиться кількість неплатників уже з допомогою людей із низьким рівнем доходів. Просто фізично платити не буде чим.

— В Укренерго пояснили, що з початком повномасштабного вторгнення виручка «Укренерго» та обленерго впала приблизно на 30%, бо енергетичні компанії втратили частину генерації та споживачів. Якщо підняттям цін на електроенергію закрити ці 30%, то чи повернемось ми потім до нижчих тарифів?

Дійсно втрачено якийсь обсяг генерації та обсяг споживання. Реальне балансове співвідношення цих втрат невідоме. А це один із показників можливостей генерації. Існує такий вислів: «Війна без втрат не буває». Подібні загрози існували з початку війни, тобто з 2014 року. Виникає питання: «Як готувалися?».

Проведемо невеликий ілюстративний розрахунок. Один із тарифів до підвищення 1,44 грн за 1 кВт спожитої електроенергії з урахуванням сплати ПДВ. Якщо говорити про компенсацію (30%), таким чином за рахунок споживачів втрати монополістів в енергетиці, тобто — у всьому винні громадяни України, і вони за все платять — то вартість 1 кВт спожитої електричної енергії має становити з урахуванням сплати ПДВ 1,872 грн. Де 1,872 грн та де встановлений тариф 2,64 грн. Різниця 0,77 копійок, а реальне підвищення тарифу становило 83,3% і це підвищення можна рахувати відразу з ПДВ, оскільки споживач оплачує всю суму тарифу.

І ще один момент. За тарифу 1,44 грн частка ПДВ становить у тарифі 0,24 грн. За тарифу 2,64 частка ПДВ у тарифі вже 0,44 грн з кожного спожитого кіловата електричної енергії або додатково 0,20 грн ПДВ з кожного спожитого кіловата.

Тобто не йдеться про компенсацію втрат у такий негідницький спосіб. Йдеться про збільшення доходів для вигодонабувачів. А їх у цьому випадку двоє: власники-монополісти та влада через інтереси державного бюджету.

А щодо повернення до нижчих цін у майбутньому, у практиці життєдіяльності української держави після здобуття незалежності такого не було. Ми рухаємося лише в одному напрямку — життя для пересічних громадян стає дедалі дорожчим, а якість життя — дедалі нижчим.