Моцарт у стінах Національної оперети

На початку літа на сцені Національної оперети України має відбутися унікальний концерт «MOZART», до якого увійдуть арії з опер Вольфганга Амадея Моцарта у виконанні соліста «Staatsoper Hamburg» Олексія Пальчикова (тенор). До участі в концерті залучать Національний академічний ансамбль «Київські солісти» під керівництвом диригента Національної оперети України Сергія Голубничого.

Ми вирішили поцікавитися у співака, чому він обрав для концерту твори саме цього композитора.

— Коли я поїхав до Європи, то побачив, що Моцарт — це та база на якій навчаються молоді співаки, — розповів Олексій Пальчиков. — А в Україні Моцарта взагалі не співали раніше. Зараз вже ситуація починає потроху покращуватися. Тепер його не лише співають, але і вчать як технічно підходити до творів цього композитора.

Під час мого навчання у Національній музичній академії України імені Петра Чайковського казали, що Моцарта варто співати лише тоді, коли не маєш голосу. А в Європі, як я вже сказав, ситуація зовсім інша. Мені здалося дуже цікавим показати, як можна навчитися володіти своїм голосом на прикладі творів Моцарта. Вважаю, що для молодих співаків в Україні це дуже важливо.

Як відбувається у нас? Якщо тобі 20 років і ти маєш потужний голос, то співаєш Верді чи Пучіні. Але це той матеріал, який потрібно співати лише тоді, коли пройде процес постановки голосу, після 30−35 років.

Коли прийшов навчатися до Музичної академії — тільки закінчилася мутація голосу. Вже тоді давали співати згаданих композиторів. Я розумів, що це не моє. Моя вокальна фізика ще не дозволяла виконувати такі партії. Але тоді мені не міг ніхто допомогти, направити чи порадити. А в Європі мені сказали: «Друже, тобі з твоїм вокальним матеріалом, твоєю фізикою треба починати з чогось маленького і поступово розвиватися».

Вокал — це теж спорт. Спортсмен же одразу не підіймає 150 кг, а починає з двадцяти. А в Україні є тенденція, що співаки, які рано починають співати дуже складний репертуар — рано закінчують співочу кар’єру. Вже в сорок років якість голосу втрачається.

Я завжди при нагоді радо ділюся своїм досвідом з молодими співаками з України. Пояснюю їм, що це не трагедія, що вони не можуть співати того ж Верді. Адже, насправді існує багато іншої цікавої музики.

На жаль, у нас в Україні допоки поширена лише популярна музика. Це ж саме можна сказати і щодо опер. Це твори Верді і Пучіні — «Аїда», «Богема», «Травіата», «Турандот». Опери, в яких потрібно показати голос. А на прикладі Моцарта можемо показати, що є голос, техніка, стиль і щось інше. Напевне, подібних концертів в Україні ще не було.

Звісно, це не така знана музика, як «Аїда». До цього концерту глядачеві потрібно буде трішки підготуватися. Почитати про ті опери, які виконуватимуться.

— Розкажіть, будь-ласка, про майбутній концерт.

— До концерту увійдуть найвідоміші арії з опер Моцарта «Чарівна флейта», «Дон Жуан», «Так чинять всі» та «Викрадення з сералю», які нечасто можна почути на українських сценах. І це при тому, що у світі принципово інша ситуація. Ми вирішили заповнити цю прогалину і запропонували дуже акцентний концерт — тільки тенор і музичний супровід. Сподіваємося, що наші ідеї зрозуміють не тільки поціновувачі творчості Моцарта, а й молоде покоління, яке ми хочемо долучити до сприйняття і розуміння кращої світової класики. Для мене цей концерт — данина любові до музики Моцарта і всьому, що пов’язане з його ім’ям. Я щасливий, що знайшов однодумця — диригента театру Сергія Голубничого, який і запропонував здійснити проєкт в Національній опереті України.

— Чому вибір випав саме на Національну оперету України?

— Коли вперше побачив відреставрований театр, то відразу подумав, як чудово було б заспівати в цьому залі щось класичне і щось вічне. Кращого театру для втілення свого задуму я не бачу. Тут прекрасна акустика, тому планую зробити цей концерт трішки камерним. Адже Моцарт потребує домашньої обстановки. Саме таку обстановку створює затишна зала Театру оперети. Для такого проєкту не потрібна зала на 2 тисячі глядачів. Якщо людина хоче зрозуміти музику цього композитора, то має пропустити її через себе, відчути всі нюанси. Саме для цього ідеально підходить зала театру, в якій нараховується трохи більше, ніж 700 місць.

— Що можете сказати про репетиції?

— На жаль, проводитимемо їх не в Україні, а в одній з країн Західної Європи. Оскільки у мене не буде можливості знову приїхати на Батьківщину і зробити повноцінні репетиції з оркестром чи фортепіано, то до мене приїде Сергій Голубничий і ми попрацюємо разом. Можливо це буде Берлін, Гамбург чи якесь інше місто. А за один чи два дні до концерту вже попрацюємо в Києві.

— А як Ви потрапили за кордон?

— Колись ще за студентських часів заспівав одну виставу в Національній опері. Сказали, що маю гарний голос, але сюди мені ще зарано. І той матеріал, який пропонували співати в Україні, не зовсім підходив. Я зрозумів, що потрібно розвиватися іншим шляхом, і поїхав на кілька конкурсів, після яких мені запропонували кілька контрактів. Паралельно дізнався, що в Парижі є молодіжна програма і саме в той час відбувалося прослуховування. Після цього прослуховування мене запросили на стажування впродовж трьох років до Паризької опери. Це був неймовірний досвід. Багато чому навчився, багато чого змінив у плані вокалу, мови, стилістики, мислення. Зрозумів, що треба берегти свої вокальні дані, співати свій репертуар і отримувати від цього задоволення.

— Що вважаєте своїм найбільшим досягненням на сьогодні?

— Саме оте задоволення, про яке щойно згадав. Здобув його лише в Європі. Можливо коли в Україні молоді співаки виходять на сцену, то роблять це із задоволення, але раніше цього точно не було. Нині вже почуває себе комфортно на будь-якій сцені.

— Що можете сказати про публіку?

— Кожен театр має свої традиції і свою публіку. Навіть якщо ти співаєш в одному театрі 5−6 вистав, то можеш відчути різницю між категоріями публіки. На прем’єру зазвичай приходять люди, які хочуть насолодитися музикою, глибоко її зрозуміти. А потім з’являються ті, хто хоче просто відпочити. Їм байдуже, що відбувається на сцені. Таку публіку можна відчути за оплесками в кінці вистави. Дехто взагалі не аплодує, а просто слухає.

Публіка в Європі дуже відкрита. Приміром в Італії театральна публіка подібна до футбольної. Якщо їй щось не подобається, то будуть кричати і всіляко виявляти своє невдоволення. У Німеччині та Франції публіка прагне бачити щось нове — трактування опери, прочитання історії, нові експериментальні постановки.

— Які композитори крім Моцарта ще подобаються?

— Вже говорив, що на даному етапі для мене Моцарт певна база за якою я розвиваюся і поступово починаю співати інший матеріал — Доніцетті, Верді, Пучіні та ін. Кожна людина розвивається індивідуально. Це повинні розуміти молоді співаки. Ми хочемо результату вже зараз, а розвиватися треба поступово. Спочатку співати щось легше, другорядні партії. А через десять років ти прийдеш туди, куди маєш прийти. Люблю співати Моцарта, бо це не шкодить моєму здоров’ю, моїм голосовим зв’язкам. Це допоможе мені підійти до іншого матеріалу, який співатиму все життя.

— Крім концерту «Mozart» чи плануєте ще виступати в Україні?

— Я завжди відкритий до проєктів на своїй Батьківщині. Радий, що є люди, які мене запрошують. Вже мав кілька виступів у Національній опері України та Київській опері. Хочу й надалі дарувати свій талант українцям.