Це був невідомий епізод, — історик про окрему митрополію з греком Ахілеосом
Два Київських митрополити Діонісій Балабан і Йосип Тукальський не схотіли бути під Москвою в Києві. І хоча в титулах називалися Київськими митрополитами, але в Києві вони не жили.
Про це розказав незалежний дослідник української історії Сергій Коваленко в програмі «Точка зору» з Володимиром Тетеруком на телеканалі i-ua.tv.
«Вони жили на Правобережжі, Діонісій Балабан жив у Корсуні, там і помер, а Йосип Тукальський жив у Чигирині й був найближчим радником гетьмана Петра Дорошенка. Це власне був їхній сумісний проєкт піти під покровительство османів. У 1675 році, ще до зречення Петра Дорошенка, помер Йосип Тукальський. І Москва вже хотіла в Київ свого митрополита. Бо з Йосипом Тукальським вони нічого не могли зробити, бо він пройшов усі необхідні процедури, до того ж мав великий авторитет. Вони просто чекали його смерті. Як тільки він помер, так вони одразу заворушилися», — зазначив він.
За його словами, тоді місцеблюстителем митрополичого престолу був Лазар Баранович, який розраховував стати митрополитом, але відмовлявся приймати благословення від Москви, тобто хотів за старими правилами бути затвердженим Константинопольським патріархом.
«Тому Москва почала його притримувати для того, щоб знайти претендента, який буде згоден прийняти благословення саме від Московського патріарха. І дуже довго Київський митрополит новий не обирався через це. Коли Юрій Хмельницький уже ще раз повернувся після Петра Дорошенка на посаду гетьмана Війська Запорозького, він мав резиденцію в Немирові, а не в Чигирині, бо Чигирин був зруйнований у результаті Чигиринських походів навколо нього. А Москва, коли відступала в останнє в 1678 році, заклала дуже багато вибухівки, і після свого відходу відірвала Чигирин. Тобто Чигирин перетворився в руїну повністю. Тому Юрій Хмельницький жив у Немирові та використав свої впливи для того, щоб зробити окрему митрополію для Війська Запорозького, тобто на Правобережній Україні. Хай це буде вже не Київська митрополія, бо до Києва він доступу не мав, а в Кам’янці-Подільському, де була на той час османська адміністрація», — пояснив історик.
Коваленко додав, що 1681 року був висвічений митрополит Галицький Кам'янець-Подільського та всієї Малої Русі.
«До речі, це трохи некоректний переклад з грецької через те, що в Греції розуміли, що Мала Греція — це Греція без колоній, корінна Греція. А в нас це почали подавати як щось таке. Тобто переклали буквально, а треба було смислово перекласти. У перекладі з грецької повинен був би фігурувати такий термін як „Корінна Русь“. І це було б правильно смислово», — підкреслив він.
Дослідник сказав, що цим митрополитом став грек Ахілеос.
«Це відомий історичний факт. Але загалом це був невідомий епізод, що була окрема митрополія. Допоки ті землі входили до складу османського цісарства. У 1699 році після Карловицького конгресу, після поразки під Віднем у 1683 році, ці землі повернулися назад під Річ Посполиту. І зрозуміло, що ця митрополія припинила своє існування. Бо уряд Речі Посполитої не підтримував православ'я на своїй території. Вони з греко-католиками зійшлися, а православних усіх вважали як іноземних агентів», — резюмував Коваленко.
