Звернення до народу для Брюховецького був єдиним шансом зробити політичну кар’єру, — Коваленко
Оскільки Іван Брюховецький не мав широких зв’язків в еліті, звернення до народу, до його підтримки для нього був єдиним шансом зробити політичну кар’єру.
Про це сказав незалежний дослідник української історії Сергій Коваленко в програмі «Точка зору» з Володимиром Тетеруком на телеканалі i-ua.tv.
«По-перше, його геніальністю / не геніальністю було те, що він це вгадав, що він на тому полі не переграв би, і він відкрив інше поле. Слід віддати йому належне, це він вгадав. А вже другий крок — реалізація всього цього, та енергія, та винахідливість, з якими він пройшов цей трирічний шлях. А почав він його восени 1660 року», — зазначив він.
За його словами, Іван Брюховецький на той час залишався в Чигирині як слуга Юрія Хмельницького, щоб приглядати за господарством.
«Він не прилучився до Якима Сомка, він почав власну гру. Він виїхав із Чигирина та подався в Бєлгород до воєводи Григорія Ромодановського й почав власну політичну гру. Представився, що він слуга Хмельницьких. Це вже в очах Москви був плюс, бо значить, що він багато чого знав, був носієм безцінної інформації», — підкреслив гість програми.
Історик додав, що тоді Ромодановський відправив Брюховецького до царя в Москву. Таким чином він домігся царської аудієнції.
«З ним там говорили, говорили довго. А в цей час в Україні Сомко продовжував свій сепаратистський проєкт. До нього приєднався Василь Золотаренко ніжинський. Обидва — родичі Юрія Хмельницького, чинного гетьмана. Сомко — рідний дядько по матері. А Василь Золотаренко — названий дядько по мачусі Юрія Хмельницького Ганні Золотаренко. Вони почали змагання з Юрієм Хмельницьким за булаву. Спочатку цей процес не був сепаратистським, тобто вони ще не відокремлювали частину країни. Вони просто взяли під контроль частину Війська Запорозького й за допомогою цієї частини намагалися перемогти Юрія Хмельницького та самим стати там гетьманом», — розповів Коваленко.
