Українська історія як боротьба за волю, гідність і справедливість
Сенс історії — насамперед дати якнайточніше уявлення кожному конкретному соціуму про себе та оточуючий світ.
Так вже сталося, що історію України постійно писали окупанти, формуючи деформоване уявлення в українців як про другорядну націю. Саме тому наша історія потребує не лише принципово іншого викладення, а й грунтовного переосмислення. Тут мало поміняти персонажів, додати чи прибрати ті чи інші події або змістити акценти. Нам потрібний цілісний погляд на історію як становлення української ідеї, нації, держави та української цивілізації. Саме про такий підхід до справи говоримо з незалежним дослідником історії України Сергієм Коваленком.
Почуття власної гідності закладено в наш національний характер. Відтак історія, яка подається як така, що порушує нашу гідність, нами не сприймається. Про це під час ефіру заявив незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.
«Для української національної традиції гідність це не просто слово. Почуття власної гідності закладено в наш національний характер. А історія, яка подається, як така, що принижує нашу гідність, нами не сприймається. З іншого боку тут ще подвійне приниження тим, що нам хтось подає історію саме в такому вигляді. З одного боку нас вважають за дурнів, а з іншого історія виписана таким чином, що показує українців, як народ, що нездатний до наведення порядку в своїй хаті. Нам постійно вигадували усілякі нісенітниці про нашу політичну й державотворчу недієздатність, подаючи це як нашу історію. Саме з тих часів почався процес боротьби за власну гідність. Українці хотіли розібратися, що було насправді. А ця ідея полягала у постійній боротьбі за волю та свободу, а також гідність та справедливість», — каже дослідник.
Він підкреслив, що наша історія — це історія боротьби за ідеали, які визнаються універсальними цивілізованим світом. Саме через це московія й гальмувала природний історичний розвиток України, бо її імперська ідея базується саме на вторинності загальнолюдських цінностей.
«Військо Запорозьке, як держава (Україна) за часів Богдана Хмельницького була на вістрі прогресу. На жаль, у Війська Запорізького не стало людського ресурсу, щоб закріпити здобутки своєї революції. Вони були роздавлені з одного боку Річчю Посполитою, а з іншого боку московським царством. Для людства це було негативом, бо Військо Запорозьке було знищене державами, що жили у вчорашньому дні», — каже дослідник.
Він підкреслив, що українська історія не може бути ізольованою. Вона весь час має подаватися в контексті зі світовими процесами, але з наголосом на національні особливості й притаманні їм риси.
