Коли чекати нову Коліївщину?

Коли народ обурений несправедливістю, то часто згадує Коліївщину. Цікаво, що саме це повстання стало асоціюється зі справедливістю, насамперед у формі швидкого й жорстокого покарання кривдників.

І хоча повстання закінчилося поразкою, стратою його організаторів та остаточним розгромом усіх осередків української вольниці, його роль як маркера незламності й нездоланності українського прагнення до свободи є знаковою. Саме тому гнобителі України завжди намагалися в той чи інший спосіб дискредитувати учасників тих визвольних змагань, звести все до розбійництва та політичного примітивізму. Навіть у радянський час, коли підносилося на знамено все, що було проти «панів і царату» про Коліївщину воліли особливо не згадувати. Чому?

Про це, а також про необхідність переосмислення тих подій говоримо з незалежним дослідником історії України Сергієм Коваленком.

москва нам нав’язує деформований погляд на Коліївщину. Насправді ж самі московити стали спусковим гачком цього повстання. Про це під час ефіру заявив незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.

«москва нам нав’язує свою брехливу версію подій Коліївщини, які на жаль підхоплюють і українські історики. Зокрема Наталія Яковенко, яка називає гайдамацький рух соціальним бандитизмом. Хоча насправді історія була зовсім інша. Козаки вважали себе його наступниками української держави Військо Запорозьке, яка припинила своє існування в 1714 році. Відтоді вони були змушені погодитися з Константинопольським договором, що Правобережжя має повернутися під владу Речі Посполитої. Тому шляхта почала повертатися на Правобережжя. Однак це була вже соціально інша шляхта, не та, що проживала тут у 17-му сторіччі. Це були ревні католики, які вважали православних зрадниками й бунтівниками, через що проти православ'я почалися жорсткі репресії. Саме на цьому й зіграли московити», — каже С. Коваленко.

За його словами, шляхта на Правобережжі намагалася створити свою партію і за її допомогою протягувати прокатолицькі закони та позбавляти прав православних.

«Саме це і спровокувало звірства з боку барських конфедератів. Після чого барська конфедерація буда подавлена за підтримки московитів, які намагалися впровадити православ’я, чим викликали негативну реакцію з боку шляхти. По суті, вони стали спусковим гачком Коліївщини. Однак цих повстанців москва використала наосліп», — каже історик.

Він підкреслив, що народ втомився від кровопролиття і був зневіреним. Саме цим і скористалися керівники повстання, такі як: Й. Шелест, М. Залізняк, А. Журба та останній полковник Коліївщині Іван Бондаренко. Вони фактичнонамагалися реалізувати стару стратегію Пилипа Орлика.

«Її суть полягала в тому, щоб спровокувати війну між османами та москвою, втягнувши туди Річ Посполиту та дестабілізувавши ситуацію в Україні, де козацтво мало стати однією зі сторін конфлікту та відновити Військо Запорозьке. За цією схемою і будувалося велике так зване гайдамацьке повстання. Українське суспільство до усвідомлення прав і свобод та державного суверенітету дозріло ще в часи Гетьмана Богдана Хмельницького. З одного боку дві феодальні держави Річ Посполита та московське царство задавили цей рух. Людей змусили скласти зброю, бо народ залишися без провідної верстви, яка масово продалася загарбникам, але в цей час почала народжуватися нова еліта. Люди не знатного походження, але з правильними поняттями, наприклад, як Іван Ґонта, який став на бік поставців через те, що відчував себе вільним козаком, а не прислужником поляків, які принижували його гідність», — резюмує історик.

~~~

🔔 Тисніть на «дзвоник», щоб отримувати сповіщення про нові відео на каналі

✅ Приєднуйтесь у соцмережах:

YouTube: youtube.com/@i-ua

Facebook: www.facebook.com/IUA.TV

Telegram: t.me/iuatv

Twitch: www.twitch.tv/infouatv

~~~