Історичне безпам’ятство або Чому не святкували 350-річчя героїчної оборони Чигирина?

На жаль, ще багато цікавих, важливих і героїчних подій нашої історії залишаються в тіні, в той час як саме на них треба будувати нашу істоиичну спадщину, організовувати патріотичне виховання та формувати переможну ідеологію українства.

Сьогодні поговоримо про героїчну оборону Чигирина 1674-го і чому про те, чому про неї й досі воліють не згадувати наші «генерали від історії», хоча висновки з тих подій є дуже актуальними сьогодні.

Гість програми — незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко

Чому про героїчну оборону Чигирина у 1674-го і досі воліють не згадувати? Бо після того, як Річ Посполита відмовилася від земель Війська Запорожського, у москві вирішили загарбати всю територію Україну. Московити завжди хотіли захопити всю Україну та знищити все Військо — Запорозьке. Про це під час ефіру заявив незалежний дослідник історії України Сергій Коваленко.

«Героїчна оборона Чигирина тривала три тижні, а оборона Ніжина тривала кілька місяців. Тобто 4000 тисячі козаків в основному Ніжинського полку оборонялися від 80 тисячної армії з артелириськими обстрілами. А щодо 350-річчя героїчної оборони Чигирина від моськовського війська, то лівобережне гетьманство було самозване. Це було зроблено москвою, щоб знівелювати законного гетьмана, який сидів в Чигирині. Тому, якщо ми будемо називати їх гетьманами, ми визнаємо моськовську лінію. Тобто у 1674 року проксі -корпуси на кшталт ЛНР та ДНР рушили на захоплення столиці української держави Військо Запорозьке Чигирина», — каже Сергій Коваленко.

За його словами, моськовські війська вирішили захопити українську столицю, бо на Лівобережжі були сепаратиські утворення, які підігравали москві та відкололися від Війська Запорожського.

«Військо, що вело облогу Чигирина було величезне. Близько 80 тисяч. Штурми відбувалися мало не щодня. І коли почало наближатися військо османів, які стали на захист Війська Запорозького, то моськовські війська накивали п’ятами з Чигирина. Вони побігли у Черкаси, а потім переправилися на лівий берег Дніпра. Адже Лівий берег було окуповано москвою. Тобто була панічна втеча», — зазначає Сергій Коваленко.

Він нагадав, що на Лівому березі у 1668 році виникло масштабне повстання проти московської влади. Однак виникла група сепаратистів очолювана Дем’яном Гнатовичем (Многогрішним), який знову потяг всіх під москву.

«Після загибелі Івана Брюховецького Військо Запорозьке об’єдналося під буловою Петра Дорошенка. В них з’явилася група старшин, які почали казати, що не правильно, що вбили Брюховецького і виставили свого претендента Петра Суховія, якого підтримали у Бахчисараї. Тому Дорошенко опинився у незручній ситуації. І недалеко від Канева Петра Дорошенка просто добивали, і в останній момент приїжджає посол зі Стамбула, та каже кримцям — геть. Тобто він фактично врятував Дорошенка. Єдине, що вимагалося від Війська Запорозького на міжнародному рівні не виступати на боці ворогів османів та допомагати османам у боротьбі з їх ворогами. Тобто по теперішнім поняттям Османська імперія була, як зараз НАТО», — підкреслив історик.

Тим часом Річ Посполита продовжувала воювати проти Війська Запорізького, але П. Дорошенко продовжував звертатися з османів з цим питанням. І у 1672 році османи вирушили на Річ Посполиту.

«Найвідоміший епізод цієї війни — здобуття Кам'янця Подільського. Далі османи пішли на Львів. Річ Посполиту дотисли під Бучачем Тернопольской області. Річ Посполита уклала Бучанський договір, за яким визнала незалежність Війська- Запорожського. А в москві це побачили. Тобто, що Річ Посполита відмовляється від Війська Запорозького і вирішили загарбати всю територію Україну. Московити завжди хотіли захопити всю Україну та знищити все Військо Запорозське. Лівобережне козацтво взяло участь у цій ганебній акції. Багато полковників правобережців побігли в Переяслав та присягнули на вірність москві. Тому там сподівалися, що Дорошенко сам складе свої повноваження. Однак побачили, що він не схиляється і вирушили на Чигирин», — резюмує дослідник.