Юрій Спектор: Україну готують до феодальної федералізації

«Питання в тому, що відбудеться після 25 жовтня… Це буде такий бардак, коли в країні не буде рік жодної влади і я просто не впевнений, що втримається країна за повного безвладдя взагалі». Таку думку висловив у прямому етері програми #Про актуальне з Іваном Пєтуовим, аналітик та юрист Юрій Спектор. У студії говорили про ліквідацію районів і місцеві вибори. Що саме мав на увазі Юрій Спектор, ми його запитали у цьому інтерв’ю.

— Ліквідація районів може спричинити безлад?

— У нас основний тягар влади знаходиться на районному рівні. Якщо уважно подивитися на структуру органів виконавчої влади, то всі вони побудовані за принципом районування. У кожному районі є державна адміністрація, відділ поліції, пенсійний фонд, податкова, прокуратура, а також маса інших органів, перерахування яких займе доволі тривалий час.

Обласний рівень займається адмініструванням та побудовою вертикалі влади між Києвом та регіонами. А ось районний рівень — це опорні пункти влади на місцях. Це ті органи влади, які безпосередньо спілкуються з громадянами і вирішують їх питання. Наведу найпростіший приклад. Давайте візьмемо органи національної поліції. Саме районні відділи поліції безпосередньо займаються слідчими діями, підтримкою громадського порядку та затриманням злочинців. Така ж сама історія з пенсійним фондом. Саме туди звертаються люди, і там їм нараховують пенсію. Аналогічно у системі органів прокуратури. Залишається трирівнева система: місцеві прокуратури (колишні районні), обласні прокуратури та Офіс генерального прокурора. І так по всім органам та структурам державної влади.

У процесі адміністративно-територіальної реформи планують ліквідувати 499 районних структур всіх видів органів державної влади. Що це означає? Усе буде значно складніше, ніж на папірці написати слово «ліквідовано». Потрібно звільнити усіх посадових осіб: від начальника до умовно кажучи останньої прибиральниці. Потім, створити ліквідаційну комісію, провести інвентаризацію, прийняти рішення про створення нових структур, призначити нових людей на посади, передати майно від попередників. У процесі усього цього виникне несусвітній бардак. При скороченні кількості районів у 4 рази з’явиться величезна кількість незадоволених, які заради свого відновлення на посадах підуть на все. І у першу чергу звернуться до суду.

Я хочу привести приклад ротації складу Генеральної прокуратури. Здавалося б, лише одно відомство, але навіть цього вистачило, щоб прокурори завалили суди позовами про відновлення на службі. Довідково: наразі в судах розглядається понад тисячу позовів співробітників органів прокуратури про поновлення на роботі, 676 з них подані колишніми прокурорами Генеральної прокуратури України. На районному рівні їх буде більше у десятки і сотні разів. Хаос і бардак набуде космічних масштабів. Треба розуміти, що у цей момент органи влади не будуть займатися своєю роботою. Одні вважатимуть, що їх ліквідували, а інші — знаходитимуться у процесі створення. Отже, конкретними поточними справами ніхто не займатиметься. Усе кинуть напризволяще.

— Нащо це усе робиться?

— Дуже часто реформи проводяться людьми, які погано уявляють наслідки своїх дій та причинно-наслідкові зв’язки між подіями. Боюся, вони навіть не зрозуміють те, про що я говорю зараз, або навмисно допускають наслідки своїх дій. Давайте згадаємо такий класичний службовий злочин, як недбалість — це бездіяльність, коли посадова особа знає про можливість настання тяжких наслідків, але умисно допускає їх настання, або допускає злочинну самовпевненість.

Чому реформа відбувається саме таким чином, чому її настільки варварськими методами намагаються впроваджувати та реалізовувати? З 2015 року, коли почалася децентралізація і до початку цього року, піддалися адміністративному тиску і взяли участь у так званому добровільному об’єднанні територіальних громад трохи менше 900 місцевих рад. Відповідна статистика є на сайті Верховної Ради. З них лише 727 так званих ОТГ були сформовані до кінця. Решта ОТГ створена частково та пройдені не всі процедури. При цьому залишається майже 8.000 сільських, селищних та міських рад, які у реформі децентралізації не збираються брати участь.

Тепер настає 25 жовтня — день виборів на місцях. Не об’єднання місцевих органів у ОТГ зламає плани реформаторів. У цих населених пунктах пройдуть вибори та їх сільські, селищні, міські, районні та обласні ради будуть сформовані на наступні 5 років. Якщо реформатори не змусять місцеві органи влади об’єднатися до цього часу, там відбудеться народне волевиявлення і будуть обрані депутати та місцеві голови строком на 5 років. Якщо потім хтось вирішить проводити так зване добровільне об’єднання, то у цих населених пунктах доведеться знову проводити ще одні вибори, а це чималі гроші.

Однак є певні моменти. Вони доволі тривожні і наводять на мінорні роздуми. Я маю на увазі нову редакцію частини 7 статті 194 Виборчого кодексу України. Було передбачено, що процес проведення виборів і добровільного об’єднання у ОТГ може бути узагальнений не тільки на рівень сільських, селищних та міських рад, але вже на рівні районів, а в наступному — обласних рад. Тобто, відкритим текстом записана гіпотетична можливість проведення перших виборів обласних рад у випадку створення областей. Однак всі області у нас перелічені в Конституції! Тим не менш, якщо ми згадаємо проекти змін до Основного Закону, з якими носився Порошенко, а потім Зеленський, то там переліку областей немає. І це — тривожний дзвіночок. Якщо переліку областей в Конституції немає, то це питання може «відкоригувати» Верховна Рада. Це означає, що кількість областей, на думку реформаторів, мала б істотно скоротитися. Можливо навіть у три-чотири рази.

Якщо вони придумали процедуру перших виборів районних рад і під цю компанію скоротили райони майже у 4 рази (було 499, стало 136), то, проводячи лінію у майбутнє, подібна акція планується і на рівні областей. Їх кількість може скоротитися до 6 — 8 суб’єктів. Звісно, це — моє оціночне судження. Про справжні плани реформаторів я не знаю, але маю право на здогадки. Саме тому говорю, про радикальне скорочення областей.

По суті справи, це перетворює країну на квазі-феодальну республіку. Формально, вона буде федеральною бо держава, яка складається з 5 — 6 самодостатніх суб’єктів, є федеративним утворенням. Буде окремо Львівський, Харківський, Південний, Південно-Західний регіони, Центр і Київ. Кожен з них за кількістю населення і за розмірами економіки є співмірним з невеличкою європейською країною, наприклад, Латвією, Литвою, чи Естонією. Регіони матимуть всі ознаки федерального округу, чи республіки. Та з огляду на суспільні відносини в Україні, всі ці суб’єкти будуть феодальними вотчинами.

На жаль, мапа кримінального світу України зрівняється з її адміністративно-територіальним розподілом. Умовно кажучи Донбас — стане вотчиною Ахметова, Харків — Кернеса — Авакова, Одеса — Ангела — Труханова, Дніпро — Коломойського — Корбана — Петровського, а Закарпаття — сім’ї Балог. Так Україна буде поділена на 6 — 8 регіонів, а Київ матиме статус такого собі федерального округу Колумбія як у США.

Кому це вигідно? Тут можна простежити кілька тенденцій. Наприклад, зацікавленість зовнішніх гравців і вказівки з боку Москви. Крім того, федералізація України дуже вигідна для названих олігархічних груп. Ви ж розумієте, що без їх доброї волі депутати не приймуть жоден закон. Тому, зараз побажання Москви співпадають із забаганками місцевих кланів. Вони хочуть реалізувати де-юре те, що існує де-факто. Ось така моя думка.