Треба зайнятися наповненням себе: як впоратися з емоційним вигоранням і виснаженням
Останні півтора року українці живуть у хронічному стресі через велику війну в Україні. А періодично він ще й перемішується з гострим стресом, коли стаються травматичні події (обстріли, втрати, окупація тощо). Тоді психіка людини вже не може на це реагувати, тому захищається та переходить у стан анабіозу. Люди починають відчувати емоційне вигорання та виснаження.
Про це розповіла кандидат психологічних наук і психологиня-практик Марина Діденко в інтерв'ю для телеканалу I-UA.tv.
Як впоратися з емоційним вигоранням?
«Перш за все треба заспокоїтись, депресії у всіх не буде. І в контексті військового конфлікту ми можемо говорити скоріше про ПТСР, але нам теж потрібно перестати програмувати себе на негативний розвиток подій. За дослідженнями, ПТСР діагностується у 10−30% людей після завершення травматичних подій. Але вже зараз нам потрібно думати про попередження та профілактику цих станів. У цьому якраз може допомогти відпочинок і турбота про себе. Не потрібно робити нічого надзвичайного, скоріше банальні речі: дотримуватися режиму настільки, наскільки це можливо, достатньо спати (або спати, коли є можливість), мати фізичні навантаження (спорт, робота на городі, прибирання будинку, прогулянки), робити маленькі приємності для себе, що дарують хоча б якісь позитивні емоції, влаштовувати якісний відпочинок. Ми можемо допомагати лише тоді, коли маємо на це ресурс», — пояснила вона.
Якщо все-таки людина відчуває емоційне вигорання, за словами психологині, треба прийняти це та дозволити собі різний стан.
«Це нормально відчувати виснаження та втому. Також подумати, як можна собі допомогти: зменшити споживання новин, збільшити період відпочинку, спілкуватися з близькими, шукати підтримки в колі однодумців», — додала експертка.
Симптоми емоційного вигорання
За її словами, симптоми морального виснаження в кожного будуть проявлятися по-своєму. Але сьогодні багато клієнтів говорять саме про емоційну холодність.
«У цей момент ми говоримо про виснаження, ніби про заморозку емоцій: „Мене нічого не радує“, „Мене нічого не надихає“, „Я розумію, що дивлюся погані новини, але вони мене не торкають і не виснажують так, як раніше“. Тобто кожна людина буде по-своєму це проявляти: у когось знизилася мотивація, у когось зменшуються прояви позитивних емоцій, хтось не відчуває радості чи щастя, хтось не розуміє, куди йому рухатися, хтось загнаний у кут, а в когось усі ці симптоми разом змішані. Коли ми говоримо про емоційне вигорання, одним із провідних психологічних симптомів буде нерозуміння, куди рухатися далі, і хронічна втома (коли ти гарно поспав, відпочив, нічого не робив день, два, три, але все одно не відчуваєш себе відпочившим). Тоді ми говоримо про цей стан вигорання», — зазначила Діденко.
У такому випадку треба зайнятися наповненням себе, підкреслила вона.
«Важливо пам'ятати про те, що в цей момент можуть працювати не ті речі, які допомагали раніше. Наприклад, раніше вам подобалося гуляти в парку, або зустрічатися з друзями, а зараз це може не наповнювати, а навпаки виснажувати. Тоді потрібно поекспериментувати та пошукати щось нове. Можливо, для вас зараз ресурсним є прогулянка в лісі на самоті, або поспати довше, або відпочити, або навпаки зайнятися творчістю (читання, малювання, ліплення)», — сказала психологиня.
Чи треба йди до психолога, кого емоційно вигорів?
Чи йти до психолога, чи впоратися самостійно, буде залежати від стану та рівня виснаження, відповіла експертка.
«Якщо ви спробували прослідкувати свій стан, самостійно поробили якісь вправи, відпочили якісно, подивилися на якість харчування, склали собі список активностей, які вас можуть наповнювати, заряджати, переключати, та почали їх виконувати, і ваш стан не змінився протягом 2−3 тижнів, тоді можна звернутися за допомогою до психолога. А він подивиться та, можливо, перенаправить до психіатра, який, якщо потрібно, призначить медикаментозне лікування», — відмітила вона.
Однак, за її словами, зараз точно не треба говорити про депресію всієї нації чи ПТСР, а навпаки змінювати дискурс, у медіа зокрема.
«Нам потрібно говорити про те, як би важко зараз не було, усі страждання, які ми переживаємо, те, через що ми проходимо, у кожній кризі є ще простір для посттравматичного зростання. Нам потрібно пропагувати це зростання та турботу про себе для того, щоб люди знали, що може бути не лише погано, а й по-іншому», — підсумувала Діденко.
