Як насправді утилізуються благодійні кошти з United24: розслідування

  • 484

Яким чином утилізуються кошти, отримані державними установами від благодійників, у тому числі з розрекламованої на весь Світ фандрейзінгової (збір коштів) платформи United24?

Як насправді утилізуються благодійні кошти з United24: розслідування

Експерт з кібербезпеки Константин Корсун розбирався, як витрачаються благодійні кошти з United24. Розслідування він розмістив у соціальній мережі у себе на сторінці.

«Завжди мав підозру, що там щось нечисто. І ось тепер, після читання постанови КМУ #751 від 1 липня 2022 «Про затвердження Порядку використання коштів з рахунка Міністерства цифрової трансформації для забезпечення протидії інформаційним загрозам з боку держави-агресора, кіберзахисту, відновлення та розвитку цифрової інфраструктури держави — підозри значно посилилися», — пише експерт.

За його словами, МЦТ не повинно взагалі займатися кіберзахистом, але це не заважає їм сміливо брати на цю місію величезне бабло. І що у штаті немає жодного фахівця з кібер-чогось. І що «роль кібербезпеки…»

Головна проблема в тому як гроші витрачаються

За словами експерта, згідно даної постанови, кошти розподіляються рішенням комісії.
Якої комісії, спитаєте? А своєї власної, лампової та затишної: «7.Персональний склад комісії затверджується Мінцифри.»

Тобто усі члени комісії — повністю підконтрольні міністру особи. Хтось не подобається, недостатньо голосно прославляє ах-якого-міністра — не затвердимо.

Скоріш за все, більшість з членів комісії — підлеглі міністра, можливо з додаванням (за смаком) кількох гіпер-лояльних зацікавлених осіб «з бізнесу» та «громадськості». Сам собі розподіляєш кошти, сам їх витрачаєш, сам собі пишеш звіти.

І головне: будь-який контроль за цими коштами відміняється офіційно, цей шматок треба цитувати повністю:

«11. На період здійснення заходів, спрямованих на забезпечення протидії інформаційним загрозам з боку держави-агресора, кіберзахисту, відновлення та розвитку цифрової інфраструктури держави, на одержувачів коштів, визначених у пункті 3 цього Порядку, не поширюються встановлені законодавством вимоги щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб — резидентів і нерезидентів», каже експерт.

Ніякого контролю, ніякої відповідальності. Бінґо! Колись давно (півроку тому) найскладніше у держзакупівлях було спіймати на завищенні ціни при придбанні якогось нетипового програмного забезпечення — а воно майже все «нетипове». Так само складно було довести завищення ціни при наданні якихось хоч трохи нестандартних послуг, особливо у мало-зрозумілих для неспеціалістів «послуг з кібербезпеки».

А тут прямо написано, що з-під будь-яких контролів виводяться кошти на «…посилення кіберзахисту держави, зокрема придбання та впровадження (розроблення, модернізацію) відповідних технічних та програмних засобів, організацію спеціальних навчань та міжнародної співпраці, придбання послуг у сфері захисту інформації;»

Тепер навіть не треба вигадувати байки про «унікальність вирішуваних завдань» або «специфічний інноваційний характер». Збираєш підлеглих у комісію і закупаєш за халявні гроші що завгодно, в кого завгодно, за ціною, яка тобі подобається: одержувачем коштів може бути як державна організація, так і будь-яка інша, у тому числі приватна.

І навіть звітувати не треба: напишеш якийсь звіт самому собі, покладеш його у шухляду свого стола, та й потому. За пару місяців можна буде тихенько знищити. Десь гірко заплакав янукович «а шо, так можна було?»

Отже, спочатку сердобольні іноземці та українці перераховують свої кровні на рахунки в НБУ.

Скільки грошей надійшло насправді — перевірити неможливо, можна лише вірити заявам найчеснішим у Світі українським чиновникам. Усі публічні реєстри — закрито. Бо війна.
З рахунку НБУ кошти у невідомих кількостях перерозподіляються Міноборони іншим міністерствам (за невідомими критеріями).

Після заходу коштів в якесь цифрове міністерство — «сто процентів мої члени комісії приймають «єдине вірне рішення» і, скажімо, софт закуповується у «друзів міністра». Чому б не за подвійною-потрійною ціною, або на скільки вистачить фантазії? Або взагалі «купити» те, що вже надали безкоштовно. Гроші ж не з держбюджету, а халявні, благодійні, які питання? Але дозвольте запитати: чи стали вітчизняні чиновники-розподільники коштів чеснішими після 24 лютого 2022? За ними стало більше контролю? Цей контроль дійсно незалежний? Чи має можливість державний розподільник домовитися з державним контролером? І шо там у нас з САП-НАБУ, все ж чудово?

При тому, що наразі грошей через держслужбовців тепер проходить значно більше, причому — на порядки.

Ось чому я завжди закликаю допомагати лише кінцевим споживачам. І не у грошовій формі, а в натуральній.

Тому що навіть найчесніший, найблагородніший фонд (або його окремий співробітник), за відсутністю зовнішнього незалежного контролю — завжди матиме спокусу шось трошки собі підмотати. А особливо — в українській системі державного управління.

Виключити таку спокусу — ось головний принцип ефективної антикорупційної політики.

І останнє питання: хіба війна дорівнює «повна безконтрольність»?

P. S.: У 2019 виявилося, що практично святі чиновники ДСС331 розікрали «на кібербезпеку» близько 300 млн. грн. При тому, що це були бюджетні кошти, все було більш-менш «прозоро» і всі вимоги «поширювалися». Випадок навіть намагалося розслідувати ДБР, поки фігуранти не відкупилися.

«Нагадайте, у 2019 у нас же теж була та сама війна, проти того самого ворога?», — пише експерт.