Володимир Тетерук

Останні кадрові укази Президента є неконституційними й сумнівними з правової точки зору.

Декомунізація з дерадянізацією ставлять серйозні завдання зокрема перед монументальним мистецтвом.

Як відновити справедливість?

«Укроборонопром» як гальмо розвитку військово-промислового комплексу. Чому його не ліквідовують і хто його «кришує»?

Військовий збір з військовослужбовців вже не збирають — це «плюс», а чи є у влади бачення системи оподаткування громадян у воєнний і мирний час — ставимо «мінус»?

Міжнародний характер скандалів навколо деяких представників української влади набуває обертів.

Вислів про те, що кадри вирішують все, потребує уточнення: кваліфіковані кадри, адекватні часу й своєму місцю.

Засилля російських опозиційних «політиків-експертів» на українських каналах: постколоніальний синдром чи свідоме нав’язування проросійського наративу в ліберальній формі?

Для підтвердження статусу кандидата в члени ЄС Україна має виконати 7 пунктів вимог, серед яких — боротьба з відмиванням коштів.

Скандали останнього тижня набувають міжнародного розголосу. Це свідчить про те, що в Україні розпочались активні політичні процеси.

Ви звернули увагу, що наші західні партнери все частіше висувають політичні вимоги для продовження фінансово-економічної та військової підтримки?

Сьогодні відбувається цілеспрямоване знищення українських сільгоспвиробників перед масовим розпродажем земель сільськогосподарського призначення.

На конференцію з відбудови України в Швейцарському місті Лугано наша влада представила 140 чиновників, 2000 сторінок тексту й багато-багато красивих слайдів.

А чи зобов’язані ми сліпо виконувати всі вимоги, які висувають нам наші зарубіжні партнери і хто насправді стоїть за цими вимогами?

Циркуляр генштабу щодо дозволу на пересування військовозобов’язаних, який мають надавати Територіальні центри комплектації та соцпідтримки (по-старому — військомати) викликав просто шквальну реакцію в суспільстві.

Що слід вважати остаточною перемогою України: повернення всіх територій і виплату росією репарацій чи щось інше, що забезпечить не лише нашу надійну безпеку, а й розвиток на найближчі десятиліття?

Ми звикли до того, що міжнародні інституції та об’єднання висувають нам ті чи інші умови: від підвищення тарифів до забезпечення прав сексуальних меншин.

Безглуздо під час війни тримати представництво ворога на своїй території. Розуміють це і в Українській православній церкві московського патріархату (УПЦ МП). Спроба хоч якось зберегти хорошу міну при поганій грі була зроблена на помісному соборі УПЦ МП наприкінці травня нинішнього року. Мовляв, дії патріархату не схвалюємо, але від єдності з ним не відмовляємось.

Не секрет, що московити ведуть війну на виснаження України, на створення умов для соціально-економічного колапсу, після якого здатність нашої країни чинити спротив значно зменшиться.

Визнання росії джерелом загрози та рішення НАТО щодо розширення альянсу з запрошенням до нього Фінляндії та Швеції безсумнівно викличе істеричну реакцію московитської деспотії.