Юрій Буздуган

Російсько-українська війна — це цивілізаційний конфлікт. Конфлікт не просто між росіянами-дикунами та цивілізованими українцями. Ця війна вже ввійшла у фазу відвертості. І тепер усі бачать глобальну атаку деспотій на світ цивілізованих демократій.

За що ведеться наша війна? За землі? За Донбас, за Крим, за Київ, за Львів? Ні, війна іде за значно важливіші речі. Російсько-українська війна — це цивілізаційний конфлікт, тобто ведеться вона за цінності.

Швидкісний поїзд до Харкова! Швидкісний поїзд до Дніпропетровська! Швидкісний поїзд до Львова! Швидкісні поїзди — річ потрібна.

Головними завданнями ринку робочої сили України є відтворення, забезпечення повної зайнятості та прогресивне зростання її продуктивності (якості робочої сили). Сьогодні ситуація в соціальній сфері значно гірша, ніж була в 1991 році. Можна назвати сім проблем системного характеру в соціально-економічній сфері України.

«Економічні реформи!» — гасло яке найбільш надихало, найбільш експлуатувалося негідниками, найбільше розчарувало, але, попри все, досі є джерелом найбільших надій в Україні. Але що таке — «економічні реформи»? За чверть сторіччя в суспільній свідомості склався цілий набір заходів, здійснення яких начебто є суттю «економічних реформ»: приватизація, «малий і середній бізнес», «дешева робоча сила», «шокова терапія», «ефективний господар» та інші…

Вісім сторіч тому український народ залишився без своєї держави. Відтоді нашою землею керувала чужа колоніальна адміністрація — монгольська, польська, турецька, московська, австрійська… Мета у всіх цих різних адміністрацій була така ж, як і в будь-якої колоніальної адміністрації — експлуатація колонізованих земель