Іван Заліський

За тривожними передчуттями досвідчених експертів, невдовзі, самі не зчувшись як, українці можуть стати дійовими особами масштабного інсценування з трагічною кінцівкою, що полягатиме у остаточному закріпленні за ними статусу непроханих гостей на власній Богом даній землі.

Принцип літературної Проні Прокопівни — «сиділа-сиділа, та таки ж висиділа!» — часом спрацьовує не лише в житті перестарілих дівчат, які довго перебирають женихами, але й відомих політиків.

Резонансні події останнього часу, пов’язані з націоналізацією найбільшої, майже всенародно любимої банківської установи України наштовхують на думки про втілення залаштункового «гібридного» сценарію, який вже у недалекій перспективі може стати підґрунтям для докорінних трансформацій у житті нашої країни і її народу.

У нещодавньому виступі на 112-му ТБ-каналі олігарх С. Тарута зронив вибухонебезпечну фразу: «Українців корупцією Порошенка не проймеш, бо вона вже в’їлася у їх свідомість, а от коли Онищенко озвучить висловлювання Порошенка про Майдан, тоді громадянське суспільство збунтується. Адже він, у вузькому колі, дуже погано відгукується про Майдан».

Приборкання корупції в Україні — саме втілення легендарної сізіфової праці. А справді: чому ця нагальна справа геть у глухому куті й чи адекватним є розуміння глибини та суті даної проблеми у нашому суспільстві?

Протестуємо… Тестуємо владу чи влада тестує нас? Перехрестя історії нерідко позначені віхами, по яких можна простежити напрямки її розвитку.

З приводу відкриття 4 листопада 2016 р. в центрі російської столиці, на свято т.зв. народної єдності, «двійника» київського монумента Володимиру Великому навіть виникла твіттер-перепалка між МЗС України і РФ. З Михайлівської площі московітам нагадали: не слід забувати, як виглядає і де встановлений автентичний зразок, старший за «новодєл» на півтора століття. Зі Старої площі огризнулися: «Ясно? Настоящий памятник может быть только один. А то развелось Пушкиных по миру».

Упродовж карколомних виборчих перегонів в Америці зусиллями офіційних інституцій України, наближених до діючої влади аналітичних центрів і, безумовно, провідних вітчизняних мас-медіа населенню втовкмачувалася безальтернативна точка зору про перемогу кандидата від Демократичної партії США Хілларі Клінтон.

Скажімо правду: невигадана історія народів, як і реальна політика держав, суть виткані з корисливих мотивів, антигуманних вчинків і згубних наслідків, публічне визнання чого було би рівнозначним представленню генези людства єдиним розтягнутим у віках злочином без кари.

Пресловута дата 7 листопада 2016 р. невдовзі стане «червоним днем календаря» для чинного Глави Української держави: П. Порошенко досягне найвищої уявної точки — «зеніту» своєї президентської кар’єри. Далі, як кажуть у народі, вже «сонце котиться згори», «лаштують воза з ярмарку додому».

«Никто не повинен в том, если он родился рабом; но раб, который не только чуждается стремлений к своей свободе, но оправдывает и прикрашивает своё рабство (например, называет удушение Польши, Украины и т. д. „защитой отечества“ великороссов), — такой раб есть вызывающий законное чувство негодования, презрения и омерзения холуй и хам».

Новий політичний сезон в Україні самозайнявся з легкістю засмальцьованого ганчір’я, нашарованого на задвірках вітчизняної історії за останні чверть століття.

Як свідчать довідники, вираз «п'ята колона» з’явився в часи громадянської війни в Іспанії. Восени 1936 р. націонал-патріоти на чолі із майбутнім державним диктатором Франсіско Франко готувалися штурмувати Мадрид, контрольований ворожими їм республіканцями.

У розмаїтті столичних передсвяткових «івентів» одним з довгоочікуваних та символічних заходів став VI Всесвітній форум українців, що відбувся 20−21 серпня ц.р. в Українському домі.

Україна і Польща у замкненому колі любові та ненависті. Потрібен вихід на інший рівень взаємодії.

До написання цієї статті спонукали гарячі баталії на робочих площадках та накопичення різнопланових відгуків про результати ІІ Форуму громадянського суспільства «Нове бачення розвитку України», що відбувся у м. Києві наприкінці липня ц.р. під егідою Національної асамблеї України.

У бурхливу суспільну дискусію довкола «казусу Савченко» наразі важко не те що привнести якийсь принципово новий аспект з відповідною аргументацією (із цього 100-грамового «лимону» вже вичавлено 120 грамів соку й, схоже, то ще не межа), але взагалі втовпитись у розмову.

Є думка, що гучна всеохопність подібних заходів, безпосередньо патронованих з вищих державно-політичних кабінетів і офісів служб внутрішньодержавного контролю, крім урочисто-меморіальної, матиме й іншу мету — запобігти свободі вираження спектру думок і громадянської позиції того-таки народу України, що накопичив купу претензій до владної «еліти» й сформованої нею сумнівної парадигми життя Особистості, Суспільства, Держави, Нації.

За різними словниковими джерелами, прізвище Шеремет сходить до поєднання двох коренів: перського «шер» — «лев» і арабського імені Мухаммад (Мухаммед) — у слов’янському трактуванні «уславлений», «гідний хвали». Інша версія походження прізвища пов’язана з прадавньою чуваською основою: «шеремет» — «бідолаха, неборак».

Пропонований текст-роздум, за усталеним звичаєм, мав би з’явитись на люди дещо пізніше, «під урочисту дату» 25-ї річниці Незалежності України.