Ірина Сатарова

Я ніякі точки дотику з ними шукати не збираюся. Якщо ці люди хочуть жити в Україні, то точки дотику — Конституція та закони. Інших не дано. Якщо хтось має іншу позицію, будь ласка: валіза — вокзал — Росія. Я не хоч ні з ким обговорювати і шукати компроміси. Бо їх у цьому контексті бути не може.

Розвідник із 74-го батальйону Андрій Каганський уже майже три роки позбавлений волі. Бійця визнали винним за вбивство, до якого він не причетний. За версією Новокодацького районного суду Дніпра, Андрій наніс ножем тяжкі тілесні ушкодження своєму приятелеві. Через місяць чоловік помер. Однак не зважаючи на алібі від побратимів та відсутність у слідства знаряддя злочину, суддя Ігор Нощенко вирішив ув’язнити військового на 8 років. Зараз Андрій перебуває у СІЗО в Дніпрі.

Сьогодні ми є свідками поступової ліквідації маріонеткових колаборантів, їх же ляльководами. Багатьох людей, які розпочинали агресію проти України і всіма силами допомагали ворогу анексувати Крим та піти війною на Донецьку та Луганську області, зараз немає в живих.

Переговори про таку союзну державу тривають вже 20 років. Втім, не зважаючи на встановлення авторитарних режимів в обох країнах, Росія та Білорусь продовжують успішно існувати окремо. Однак Кремль це не дуже влаштовує. Російський прем’єр Дмитро Мєдвєдєв, наприкінці 2018 року, нагадав Мінську про взяті на себе зобов’язання.

Доля старовинного собору Різдва Пресвятої Богородиці все ще знаходиться у руках Господарського суду Дніпропетровської області. 16 січня колегія суддів під керівництвом Юрія Первушина продовжила розгляд справи так званої Білої церкви

До завершення 2018 року залишилися лічені дні. З чим під Україна у майбутнє? Які здобутки і невдачі вона має станом на минаючий 2018 рік? До чого треба прагнути нашій державі, щоб досягти успіху? Про це i-ua.tv поцікавився у експертів та авторитетних людей.

Він знаходиться в неволі вже майже три роки. За цей час чоловік встиг зібрати цілу низку тяжких недугів. Серед них цукровий діабет, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, астенічний синдром і т.д. Це все записано у медичній довідці бійця, виданій йому у філії Центру охорони здоров’я державної кримінально-виконавчої служби України. Причина отримання таких недугів досить прозаїчна. Відсутність нормального харчування та лікування в СІЗО.

Дуже добре, що ми маємо Томос, але головне питання полягає в іншому. Потрібно забезпечити гарантоване виживання для всіх українців. Більшість з них є не підприємцями, а найманими працівниками. Вони мають отримувати достатню зарплату для гарантованого виживання їх та їхніх сімей. Не хочу навіть вживати слова «гідну», або «справедливу» зарплату. Але поки ситуація стає гіршою. За час війни валовий внутрішній продукт скоротився у два рази. То про що можна говорити?

Питання не в некомпетентності спостерігачів ОБСЄ. Справа в тому, що на сьогодні не існує наддержавних структур, здатних виконати свою функцію, так як ми хотіли б. Просто є вада сучасної системи міжнародних відносин. Які б гарні чи погані люди не були в ОБСЄ, вони керуються певними правилами. Українці продовжують сподіватись, що міжнародна присутність, якщо не вирішить конфлікту, то принаймні допоможе припинити збройну агресію проти України. Але таке сподівання є хибним.

Демонстранти нездатні здійснити революцію: ні філософську, ні політичну. Вони навіть не зможуть призвести своїми діями до побудови нової архітектури Європи, або нової економічної політики Франції. Вони нічого зробити нездані. І тут не допоможе ні їх бажання, ні їх запал. Тому я до протестів у Франції ставлюся досить скептично.

Ділянка, на якій знаходиться «Біла церква», відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», належить до земель історико-культурного призначення. Іншими слова, вона не може передаватися ні у користування, ні у приватну власність.

Ми не повинні наших європейських партнерів просити обмежувати інтереси свого бізнесу, у той час, коли самі продовжуємо торгівлю та економічні відносини з Росією. Україна має продемонструвати приклад позиційної політики. Тобто, бути самою ініціаторкою застосування нових санкцій. І тільки тоді можна просити наших партнерів про підтримку її політики.

Машина, на якій «Дальнобій» разом зі своїми побратимами вирушив у розвідку до селища Піски, в районі Донецького аеропорту потрапила під ворожий обстріл і з’їхала з дороги на мінне поле. Цей виїзд хлопцям коштував життя. Воно обірвалося через вибух міни 22 вересня 2014 року.

Ні міністерство культури, ні Дніпропетровська обласна рада не передавали Московському Патріархату собор Різдва Пресвятої Богородиці у Малій Петриківці. Тим не менш, УПЦ МП продовжує наполягати на своєму: релігійна громада має всі права на Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Підстава — рішення Петриківської райдержадміністрації про його передачу.

Він був зруйнований анексією Криму. Жодної потреби у ньому зараз немає.

Головною цінністю, яку здобув останній Майдан став потяг до Справедливості. Бо що таке Справедливість? Це не відняти та поділити. Справедливість — це воздаяння. Коли ти добре працюєш (не має значення, робітником чи підприємцем), ти отримаєш винагороду. А коли ти береш чуже і тебе карають і також діє закон воздаяння, це теж Справедливість.

Не зважаючи на те, що моряки є військовослужбовцями України, у нас де-юре війни з Російською Федерацією немає. Тому, з правової точки зору, наші моряки — заручники Кремля.

Кандидатом від народу має стати кваліфікований патріотичний фахівець, за яким люди зможуть піти, щоб поламати систему.

Верховна Рада України прийняла у другому читанні Державний бюджет України на 2019 рік та Податковий Кодекс. Варто зазначити, що останній із двох документів члени податкового комітету розглядали за зачиненими дверима. На це їм знадобилися шість годин. Що означатимуть для України нові Податковий кодекс та бюджет, i-ua.tv запитав у експерта фонду «Майдан закордонних справ» Юрія Смелянського.

Моя прабабця Марія Бойко, народилася в 1907 році. Їй довелося пережити І та ІІ світові війни, Голодомор 1932 — 1933 років, стати свідком політичних репресій і післявоєнного голоду 1946 — 1947 років. Своє життя вона присвятила викладанню української мови та літератури в сільській школі маленького містечка Зеленого Гаю, що на Дніпропетровщині. Її чоловік Олександр (згодом без вісті зниклий солдат ІІ світової) навчав дітей фізиці і математиці.