Ірина Сатарова

Щодо Валерія Ананьєва відкрито кримінальне провадження за ч.2 статті 122 Кримінального кодексу України. Мова йде про завдання тілесної шкоди середньої тяжкості. До якої саме людини блогер застосував фізичну силу поки невідомо.

Російські олігархи — це елемент агресивної зовнішньої політики Кремля. Україні треба уважно дивитися де і скільки вони роблять шкоди. Якщо мова йде про нехтування законами — це один інструмент впливу.

Введення воєнного стану наведе лад в країні, зупинить відтік капіталу закордон і запровадить найбільш зручні умови для бізнесу, зокрема — посилить військове виробництво.

Наші можновладці не повинні виправдовуватися і пояснювати світові, що Захарченка вбила не Україна. Годі намагатися вилазити зі шкіри геть і сором’язливо ховати очі! Про ліквідованих ватажків терористичних організацій треба повідомляти світові так, як це роблять США, Ізраїль, Велика Британія, Франція і Німеччина. Впевнено, рішуче і абсолютно спокійно. Більше того знищення подібних терористів є прямим завданням наших спецслужб.

Російській окупаційній машині байдуже кого хапати.

У Стародавній Греції педагогами називали рабів, які мали завдання слідкувати за дітьми. На жаль, у нас майже не залишилося вчителів — людей, здатних навчати. Натомість, в українській школі можна спостерігати засилля педагогів. Моя думка ґрунтується на тому, що у шкільному віці конче потрібен саме вчитель якій здатен зацікавити дитину. Не можна дитині просто зачитати тему, чи розповісти про той чи іншій матеріал, як вони за звичай зараз роблять.

Предлагая новый Общественный договор, бессмысленно говорить об инновациях. Все придумано до нас. Давайте выполнять Конституцию. Но, чтобы ее выполнить необходим Общественный договор, подготовленный с учетом решения обозначенных проблем.

Ми маємо настільки спотворений акт, який дуже важко назвати Конституцією. Існуючий її текст настільки переламаний, що від нормального Основного Закону лишилися тільки ріжки та ніжки. Саме тому, ідея прийняття нової Конституції почала опановувати і мій розум.

Мешканці Дніпра поклали квіти до меморіалу.

Під час виходу у мене виникло бажання повернутися і напасти на окупантів ззаду. Вони займали досить тонку лінію. На мою думку, там стояли люди не для бою, а для того, щоб чинити по нам розстріл. Варто було нам піти у наступ — і вони б здалися, або полягли. Коли ми виходили «коридором», то бачили тільки одну єдину лінію оборони окупантів. Другої чи третьої, просто не існувало в природі. Вночі ми вдало проскочили їх основні позиції, а потім взагалі успішно вийшли з оточення.

Громадські об’єднання і політичні сили повинні стати на захист державного інтересу України. Собор Різдва Богородиці необхідно внести до реєстру пам’яток архітектури. Активісти мають спонукати місцеву владу до рішучого захисту церкви через суд, аби наша українська святиня залишилася у власності громади.

Сторона УПЦ МП на суді внесла уточнення у свої позивні вимоги. Вона просить залишити пункт стосовно отримання права власності на храм Петра і Павла без розгляду. Однак УПЦ МП так і не відмовилася від зазіхань на історичну пам’ятку — собор Різдва Богородиці, у народі прозвану білою церквою.

Московія великого наступу не планує, принаймні у найближчі дні. Ознак підготовки до повномасштабного вторгнення поки не видно.

Якщо політична сила Тимошенко одночасно заявляє усвоїй програмі про рух у два взаємовиключні напрямки, то це нічим крім популізмом назвати не можна.

Народовладдя здатне захистити права людини тільки тоді, коли вона є соціалізованою. Але в Україні суспільство не соціалізоване взагалі і це — основне гальмо демократії в нашій державі.

Пам’ять Герої вшанували хвилиною мовчання. Священики відслужили панахиду, назвавши кожного хлопця по імені. Після завершення заходу, рідні полеглих і побратими поклали квіти до стендів з фотографіями загиблих бійців.

Наша Конституція — це фактично договір номенклатурної еліти між собою. І це чітко проглядається. З п’ятнадцяти розділів Конституції України тільки І, ІІ, ІІІ і ХІ розділи стосуються 40 млн громадян України.

31 липня 2014 року 25-та окрема повітрянодесантна бригада потрапила під обстріл російських «Градів». П’ять днів оточення обернулися для підрозділу загибеллю 24 бійців. Більшість із хлопців деякий час вважатимуть зниклими безвісти. Згодом їх вивезуть з окупованих територій пошуковці, поховають як тимчасово невстановлених Захисників України, а потім повернуть імена за допомогою ДНК-експертизи.

Правоохоронці готові реагувати на терористичні виклики та загрози.

Візит блогерів на склад танків — яскравий показник загального стану справ у оборонній галузі, який залишає бажати кращого. А це — демонстрація відсутності в Україні держави як такої.