Ірина Сатарова

У Дніпрі 25 лютого ледь не трапилася велика біда. Варто було зайти в ОДА проросійським силам — і місто навряд чи б називали тепер форпостом незалежності України. Тодішньому Дніпропетровську, як і Донецьку та Луганську, Кремль готував роль крапки на мапі «руской вєсни».

Олексій Святогор отримав «славу» координатора догхантерів. На його рахунку тисячі життів собак, котів і птахів. Серед жертв Святогора є і домашні улюбленці.

21 лютого о 18-й годині мешканці міста зробили внесок до процесу, який журналісти та історики назвуть «ленінопадом». Пізно вночі наступної доби, Жовтнева площа (майбутня Героїв Майдану — ред.) вже стане вільною від центрального божества більшовицького пантеону.

Людина могла стояти на одному пості два тижні і знати лише про події на відстані 100 — 500 метрів, навколо себе.

Люди прийшли з державними прапорами та плакатами. Так Дніпро долучився до всеукраїнської тихої акції «Ангели пам’яті».

Стяг ВМС України урочисто передали до музею АТО. Там він займе почесне місце серед експонатів.

Вони зараз воюють проти росіян. На теперішній час, 18 афагнців загинули захищаючи Україну. Точну кількість поранених я вам не скажу. Багато наших ветеранів навчають українські підрозділи у пуантах їх постійної дислокації і діляться своїм досвідом з військовими. Ще одним важливим завданням, крім всього іншого, є патріотичне виховання молоді. Але якщо знадобиться, ми будемо стріляти по росіянам, знешкоджувати їх і знищувати по всій території України.

Того дня горіла земля. Олег та ще з десяток його побратимів закривали відступ захисників ДАПу. Попри сніжний січень, усе навколо нагадувало пейзажі вогняної гієни. Он там — понівечений танк, а тут — випалені дерева.

i-ua.tv продовжує серію матеріалів про демократію в Україні. Цього разу ми поговорили про владу народу та загальне виборче право з експертом із місцевого самоврядування Андрієм Кочуковим.

Важко уявити більш жорстку форму тиранії, ніж та, де людина не усвідомлює свою несвободу. Подивіться тільки на Росію. Там живуть мільйони підданих. Майже усі вони готові видряпати очі будь-кому, хто наважиться назвати їх рабами. На жаль, в Україні практично аналогічна ситуація.

Звісно, вона схожа на популізм, але принципово є більш примітивною. Ситуацію, яку ви описали, коли масам пропонують те, чого вони хочуть, передбачає надзвичайно низький рівень управління. Бо керувати потрібно, з точки зору, складних політичних і управлінських теорій. А ситуація, коли в людей запитують, що вони хочуть і потім це їм обіцяють, вже не є популізмом. Це — чистої води охлократія. Тобто, влада натовпу.

Живуть довічники у невеличких камерах-двушках. Від довгого тюремного коридору їх відділяє решітка та масивні залізні двері. Біля кожної камери висять таблички з інформацією про засуджених, обрамлені світлою дерев’яною рамою. У них ПІБ довічника, його фотка, стаття Кримінального кодексу, за яку він покараний і дата початку ув’язнення. На деяких табличках можна побачити таку собі особливу примітку — «схильний до суїциду».

У результаті, зникне корупційна складова і постане завдання для створення ринку газу на законній основі всередині України.

Чи потрібно повертати Донбас? Потрібно. І — це однозначно. Забагато пролито крові, забагато перевернутих та скалічених доль, забагато роз’єднаних родин. Зрештою, забагато покладено у нашу перемогу віри, сил та енергії. Не всі, хто мешкає на окупованому Донбасі фанати Моторили та зелених іхтамнєтів. Скажімо, старенька мама бійця з позивним «Гайдамака» через тяжку хворобу не змогла залишити рідне місто.

Ми можемо скільки завгодно говорити про нелегітимність органів місцевого самоврядування, якщо вони обрані не за українським законодавством, про відсутність пункту про виведення російських військ, про те, що незрозуміло, які сили увійдуть у складі ООН. Наприклад, під час корейської війни, ООН представляли військові зі США. Тобто, цілком можливо, що в Україну у складі мандату Організації Об’єднаних націй увійдуть росіяни. Тобто, лише одна сторона конфлікту.

Назва області — це фундамент та каркас, який потім буде наповнюватися змістом. Січеславська — це суперукарїнська та суперкозацька назва. Хіба вона не може бути тим каркасом, який, врешті решт, наповниться українським змістом

— Приходять молодики і простягають мені 500-гривненві купюри. У мене вже немає, чим їм давати решту, а вони продовжують йти і купувати горілку, — таке 26 січня 2014 року мені казала касирка АТБ, яке знаходиться неподалік від будівлі ОДА. Напевно, після побиття мітингарів, тітушки отримали свою криваву зарплату і вирішили її спустити на бухло, — розповів євромайданівець Вадим Крохмаль.

Можна нарахувати сто світлин, які належать п’ятьом фотографам: Марині Давидовій, Юрію Смолі, Ігореві Вовку, Степанові Клімову та Ірині Руденко. Їх ініціатори виставки вибрали із двотисячного архіву.

Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив розвідника Андрія Каганського за ґратами. Відповідне рішення 23 січня ухвалила колегія суддів у складі Крот, Живоглядової та Коваленко.

Так, вони за 5 років війни сформували свою субідентичність. Але коли все закінчиться — від неї не залишиться і сліду.