Релігія

Протягом 30 років в Україні політики думали, що церковний фактор якимось чином може вплинути на результат виборів. Але це не так.

Суспільство не повинне переходити певну межу, за якою починаються права людини у сфері свободи совісті.

Під час війни до ворога не може бути толерантності. Це можна побачити на прикладі Ізраїлю.

В Україні одна з найбільших православних конфесій у світі, навіть більше ніж в рф. Тому для України — приниження не мати свого патріархату.

Поділ на православні церкви чиста формальність. Влада має зайняти жорстку позицію та пояснити, що так звана УПЦ мп — московська агентура.

Україна стоїть перед доленосним вибором, щодо остаточного духовного звільнення.

УПЦ мп уклала розрив з Вселенським патріархатом та декларує розрив з РПЦ. Тому перебуває в стані подвійного розколу і це абсолютний нонсенс.

Йдеться не про заборону УПЦ мп в Україні, а про розірвання відносин та про припинення зв’язків. Адже філія в України має виконувати всі договори, які підписав мп зі всіма силовими структурами в рф.

Представники «зелених» у Раді постійно виляють і хочуть пройти між краплинками, щодо заборони діяльності московського патріархату в Україні.

В Україні після 1596 року, коли було скасовано православну ієрархію, почали створювати братства. Україна також почала шлях реформації разом з передовими країнами світу, однак цьому завадив Гетьман Сагайдачний.

Раніше функції православної церкви були — затягти Україну під москву. На жаль, цю історичну правду чомусь обходять, але саме через це відбувся відкат феодалізму.

Українці мають відійти від традиційного підходу оцінки дій полководця Богдана Хмельницького, як війни проти поляків. Однак важко боротися з імперськими штампами, які нам накинула москва.

Православна церква, православне християнство для нас досі є визначальним фактором. І через це виникають постійні дискусії.