Ірина Сатарова

Постраждала від сльозогінного газу підприємниця Маргарита Єлькіна зараз знаходиться з опіком ока у лікарні.

Під час бою на шахті «Бутівка-Донецька» ворожа ракета ПТРК вона потрапила у ВОП, де знаходився боєць

Сподіваємося, військові експозиції підуть мешканцям міста на користь. Дніпровці мають пам’ятати про хлопців, завдяки яким вони можуть безтурботно насолоджуватися прогулянками у вихідні та не лякатися вибухів.

Державу, де пріоритет за громадянином-платником податків.

МВФ нам не лише протоптував до нього дорогу, але й вів нас по ній за ручку.

Патріоти вважають такі дії влади зрадою національних інтересів.

Вони є калькуляцією витрат монополіста постачальника, тобто його бажання «заробити».

У деяких місцях наші і ворожі позиції знаходяться доволі близько. Невелика відстань дозволяє противнику, без порушень мінських домовленостей, із легкої стрілецької зброї, вбивати і ранити наших людей.

Сподіваюся, дуже швидко вона з’явиться. Природа не терпить вакууму.

Можновладці повністю відірвані від реальності. Вони знаходяться під зовнішнім управлінням та виконують завдання своїх закордонних господарів.

Уже кілька тижнів українське повітря переповнене суспільною напругою. І її градус поступово зростає.

Поки стяги вирішили залишити приспущеними.

Ветерани та волонтери вишукувалися в колону і рушили від Алеї пам’яті до історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Процес перетворення землі сільськогосподарського призначення в товар повинен відбуватися поступово. Головна умова — власник земельного наділу повинен мати ресурсні можливості для його експлуатації.

У культурному контексті ми є нащадками цієї давньої держави. Але на її спадок претендує й Московія. І це — одна з причин війни на Донбасі.

Вони виступають проти обов’язкового використання касових апаратів і так званого «кешбеку».

Мешканці міста просять облраду направити до Зеленського та Верховної Ради звернення проти відведення військ.

Ніхто з обласної влади до мітингарів так і не вийшов.

Це — евфемізм, за допомогою якого намагаються протиснути дуже непопулярні мінські договорняки. Для того, щоб замаскувати їхнє просування, вигадали так звану фразу «формула Штайнмаєра».

Якось «Аджа» ходив у сіру зону вішати червоно-чорний прапор. Розмістив стяг національно-визвольних змагань на приміщені покинутої ферми. Думав, що він «різатиме» сепарні очі і чекав, коли вони прийдуть його знімати. Мабуть, таки дочекався. Побачив у тому напрямку якесь тіло та життєрадісно гатив зі свого кулемету.