Ірина Сатарова

Україна не встигає вийти на стратегічне мислення, солідарну перспективу та об’єднуючі смисли. Ми виходимо з одного ресентименту і потрапляємо в наступний.

Путін розглядає Білорусь виключно як свій задній двір. Це — його особиста юрисдикція та територія, де він нікого не хоче бачити.

Законопроект від Бужанського — політиканство чистої води. Ця людина хоче піару та уваги.

Ця людина робитиме все, аби нашкодити Україні.

Зараз настав час «Ч» світової війни. Тут головне не літаки з танками і навіть не кількість дивізій. Головне — це воля. Завдяки волі, український сценарій перемагає російський, а російській у цій війні програє.

Типовий почерк іноземних спецслужб вказати на увесь Світ ницість, бездарність та людожерливість режимів. «Кейс Протасевича» спеціально обрали на роль Навального-2 для максимально подібного передавання образу Лукашенка, як складової частини феномену Путіна.

Попри красиві декларації з боку держави, на практиці отримати обіцяну землю дуже важко.

(5 березня 1977 — 10 квітня 2015)

У бійця було бажання закінчити строкову службу і підписати контракт.

Державності, яка не спирається на українське єство, не спирається на українську душу, не є наслідком української ментальності. В основі сучасної формалізованої «Української Держави», немає щирої, природньої українськості. Від слова зовсім.

Люди які голосують за розпродаж України уже і є зрадники. То, чи велика різниця, між тим хто розмовляє із Путіним і зливає йому інформацію, і тими хто голосує за те, щоб Путіну, чи йому подібних, продати Україну?

Я б це питання розглядав під зовсім іншим кутом зору взагалі.

Влада може встановити критерії багатства, які можуть нележати, а можуть не належати до категорії «олігарх». У тому числі віднесення до такої категорії може визначатися ступенем лояльності до чинної влади.

ЗЕкоманда — це політичні колуни, які не розуміють ні для чого вони прийшли, ні для чого вони обралися. Вони не знають, що вони мають робити та з ким взаємодіяти.

Головним джерелом збагачення олігархату і їх оточення є штучно багатократно занижена оплата праці українських працівників.

Час від часу, ловлю себе на запитанні: «Чи відмовився б мій дідусь від колорадської стрічки»? Точну відповідь я на нього, мабуть, дізнаюся не скоро. Коли відійду у Інший Світ. А поки лишається місце для роздумів

Нас очікує страшний бій, але ми його виграємо.

Морально-ідеологічні вподобання Галини Третькової як приватної особи потребують окремої розмови. Наразі питання прозаїчніше і практичніше — про шість наявних небезпек від неї, як очільниці профільного комітету